В рамках редакційного Sustainable Talk, ми хочемо познайомити вас з одним сталим українським брендом керамічних виробів, адже своїх героїв варто знати в обличчя. Сьогодні говоримо із засновницею бренду Here & Now Маклюк Юлією.
Як народилась ідея створення бренду?
Однієї ночі під час польової практики на біологічному факультеті ми сиділи з групою навколо багаття. Знайомились і розповідали кому що подобається в житті. Моя відповідь була “змішувати кольори і фактури”. Хоч я вчилась на еколога і ні дня не провела в художній школі, проте завжди щось плела чи ліпила. Вічно ходила у власноруч перешитому одязі і просто мусила відчути на дотик усі рельєфні поверхні. Працювати ж у творчій спеціальності не планувала: це здавалось нереальним та і планету треба рятувати.
Багато років потому, щойно звільнившись із міжнародної екологічної організації, я майже випадково потрапила на курси гончарства. І закрутилось! Тепер я роблю керамічні вази і авторський посуд, поєдную любов до фактур і турботу про природу. Ще й іншим бізнесам допомагаю ставати екологічнішими.
Звідки ви берете матеріали для створення своїх колекцій?
Знаходжу, якщо одним словом. В основі “Here and Now” лежить природна естетика та екологічно-дружній процес виробництва. Це студійна кераміка (на противагу масовій, заводській), а значить в кожен виріб вкладається багато зусиль, часу, пошуку. Майже в кожній серії є “дикі” глини і глазурі. Тобто такі, які я створюю сама, збираючи складові в природі. Часто повертаюсь із поїздок із кишенями, повними камінців, піску, попелу, якихось цікавих плодів чи кори. Це все потім очищаю, тестую в студії і створюю вироби, які підказує певний матеріал. Наприклад, в перші дні 2022 згончарила чайну піалу із глини, яку знайшла на прогулянці після Нового року.
Інший напрямок ‒ це повторне використання відходів або апсайклінг. Є студійні відходи, які ми збираємо роздільно. Те, що можна, здаємо на переробку. А от залишки керамічних мас, глазурей, пігментів я включаю до складу своїх творів. А ще я переробляю відходи інших творчих майстерень. Наприклад, охоче включаю уламки кольорового скла і смальти від виробників мозаїки, з обрізків тканини роблю фурошікі ‒ упаковку для чашок. За серію “Lifecycle Vases”, зроблену на 100% із таких відходів, навіть отримала грант.
Що найголовніше у роботі sustainable бренду?
Найголовніше, щоб він справді був sustainable. А це означає ‒ знав свій екологічний слід і зменшував його.
Консультуючи українські компанії з екоменеджменту, я часто бачу одну й ту саму картину. Власники створили цікаву концепцію і мають ідеї, як зробити бізнес “зеленим”. Однак, якщо не мати в команді екологів, то можна не врахувати певні критичні для довкілля речі. Наприклад, зараз нарешті стає популярним сортувати відходи. Але набагато більш правильно не створювати їх взагалі, переходити на кругову модель виробництва. Або, ось ви спитали мене про матеріали для кераміки. Це важливо, але найбільша шкода для довкілля в цьому процесі ‒ не від глини, а від випалу виробів у печі. І саме сюди треба дивитись в першу чергу, щоб зменшити екослід. Наприклад, у мене є серії, де економія електроенергії при випалі досягає 50%.
Як український споживач реагує на ваші sustainable колекції?
У “Here and Now” майже всі серії мають ту чи іншу sustainable складову. А мої клієнти ‒ це ті прогресивні люди, які знаходяться на піку трендів усвідомленого споживання. Для них важлива не просто річ, а історія, що стоїть за її створенням, і вплив, який вона несе. Тут мають значення і місцеві матеріали, і упаковка без пластику, і, звісно, функція. Для прикладу, мої мандрівні чашки з кришкою часто обирають як безвідходну альтернативу одноразовим стаканчикам.
Іноді я роблю благодійні серії або ж перераховую відсоток прибутку на громадські екологічні ініціативи. Це також знаходить хороший відгук у аудиторії.
Читайте також: Sustainability Talk: Український сталий бренд спідньої білизни U-R-SO
Чим ви надихаєтесь при створенні колекцій?
Краса, біль і глина, це те, що рухає мою творчість. Краса природи заспокоює і підживлює. Найбільше люблю довгі прогулянки і походи в лісах, горах, біля моря. Природа вже створила всі композиції і кольори, просто бери і працюй із цим. Коли я зовсім втомлена, то просто хочу спати десь у красивому місці. Тому, мабуть, і кераміка у мене органічна.
Біль і тривога, здається, є невід’ємними складовими сучасного життя. Забруднення і руйнування, пандемія, бідність, війна. Неможливо перестати це помічати, можна лише вирішити для себе, що ти із цим робиш. Одна із моїх відповідей ‒ творити. Так, нещодавно я зробила серію ваз “Melting Point”, яку присвятила глобальним переговорам ООН зі змін клімату.
Ну і сама глина є невичерпним джерелом натхнення. Слухняна, капризна, пластична, текстурна, вона не припиняє дивувати.
Як ви вважаєте, чому так важко перейти на відповідальне споживання? І як можна змотивувати людей до цього?
Тому що невідповідально побудована сучасна система виробництва. Поки що в економіці на першому місці стоїть нарощування прибутків, а не сталий розвиток. Можна скільки завгодно шеймити людей за те, що вони їздять приватними авто, але поки транспортна система автомобілецентрична і податки й інвестиції спрямовуються саме на неї, то свідомо пересідати на велосипеди без велодоріжок і роздовбані тролейбуси будуть хіба фанати.
З хорошого, мода на відповідальне споживання має спровокувати компанії ставати все більш прозорими і екологічними. Адже покупці стають дуже обізнаними і прискіпливими, тож, щоб не втратити прибутки, хочеш не хочеш мусиш дбати про довкілля.
Чи змінилося ваше життя після переходу на «зелену сторону»?
Відколи я займаюсь екологічним підприємництвом та консультую інші бізнеси з екоменеджменту, то майже щодня дізнаюсь про круті екостартапи та громадські організації. Це надзвичайно надихає і вселяє надію. І викликає гордість за наших українських підприємців.
Якби вам випала можливість вирішити одну глобальну проблему, то щоб це було?
Руйнування природних екосистем. Якби мала багато грошей та влади, то створювала би приватні заповідники і відновлювала би знищені ліси, степи, озера. Поки можу тільки час від часу робити донейти в такі проекти.