Тернополянка, яка відмовилася від роботи “на англійську королеву”, щоб долати освітню нерівність в Україні

Проблема освітньої нерівності в країні постає гостро: майже третина українських дітей мають менший доступ до освітніх можливостей. Це діти, які проживають в селах та маленьких містечках. Щоб довести, що місце народження не має визначати майбутнє дитини, українська громадська діячка Оксана Матіяш відмовилася від роботи  “на англійську королеву”, та, закінчивши Оксфордський університет, повернулася до України.

Як ви отримали роботу у Великобританії?

Рівно 4 місяці тому я повернулася в Україну після завершення магістерської програми з публічної політики в Оксфордському університеті. Моя стипендія не передбачала умови повернення в Україну після закінчення навчання, тому я від початку була налаштована здобути професійний досвід у Великобританії. В умовах пандемії роботу було знайти нелегко, але завдяки нетворку стипендії The Weidenfeld-Hoffmann Trust така можливість з’явилася.

До Оксфорду я вже працювала над судовою реформою в Україні, тому коли мене запросили на співбесіду у нову структуру Служби судів та трибуналів Її Величності (англійською інституція називається Her Majesty’s Courts and Tribunals Service) , мені вдалося вразити своїх потенційних роботодавців. Запрошення на роботу я отримала менше, ніж за 24 години. Звісно, що пропозицію я одразу ж прийняла. 

Чому ви відмовилися від пропозиції, яка відкривала безліч перспектив?

Вивчаючи публічну політику в Оксфордському університеті, я ще не знала про існування програми “Навчай для України”. Але саме тоді я познайомилася зі своїми одногрупниками з Індії та Великобританії, які були учасниками подібних програм у своїх країнах. Мережа, до якої входять ці програми, називається Teach For All. «Навчай для Америки» — настільки успішна модель, що після участі випускники часто  вступають на MBA в бізнес-школи Гарварду, Стенфорду та Принстону. У Великобританії ця програма взагалі входить до топу найкращих роботодавців для випускників у всій країні.

Моя одногрупниця-британка розповідала про те, що вона два роки працювала вчителькою в дуже незабезпеченій лондонській школі. Одногрупник з Індії також був вчителем в одній із найвіддаленіших провінцій. За два роки участі у програмі йому навіть дали національну нагороду за його досягнення. 

Мене вразив той факт, що ці люди були готові на два роки переїхати в абсолютно невідоме середовище заради вищої мети. Не жертвувати собою, але, все-таки, вийти із зони комфорту. Я подумала, що було б круто, якби в Україні існували такі програми. Виявилося, що в Україні подібна організація також існує.

Коли моє навчання на магістратурі завершувалося та я мала починати роботу в Службі судів та трибуналів ЇЇ Величності, я раптом дізналася, що “Навчай для України шукають очільника. Саме тоді я усвідомила, який сильний вплив мають на нас шкільні вчителі. Адже потрапити в Оксфорд мені частково допомогла моя вчителька з англійської мови. Вона повірила в мене тоді, коли всі інші говорили, що я не зможу вступили в університет у Києві через те, що я з незаможної родини. Її підтримка допомогла мені скласти ЗНО на відмінно і вступити на бюджет в один із найкращих вузів країни. Після цього я зрозуміла, що неможливого не існує, якщо ти віриш у себе, і навіть Оксфорд здався не таким “далеким”.

Спогади моїх одногрупників та моя власна історія стали причинами, чому я вирішила долучитись до “Навчай для України”. “Роботу на королеву” довелося залишити. Мені навіть не довелося обирати. Я хотіла мати змогу допомагати дітям, як колись вчителі допомогли мені. Як би пафосно це не звучало, але формування нашої країни залежить від кожного з нас. 

Розкажіть більше про програму “Навчай для України”, у чому полягає ваша діяльність? 

“Навчай для України” — програма лідерського розвитку для молоді, яка є частиною глобальної мережі організацій Teach For All (Навчай для Усіх), яка об’єднує подібні програми у 60 країнах світу. Ми працюємо над тим, щоб кожна дитина в Україні мала можливість реалізувати свій потенціал за допомогою якісної освіти, не дивлячись на те, де вона народилася. Адже поштовий індекс не повинен визначати майбутнє дитини.

Ми залучаємо молодих і талановитих людей, які мають хороші знання одного із шкільних предметів та готові на два роки поїхати працювати надихаючими вчителями у маленькі населені пункти. Протягом цього часу наші учасники викладають у школах, організовують позакласні ініціативи, працюючи не лише з учнями, але і з батьками. Учасники стають рольовими моделями для дітей, допомагають їм дізнаватися нове, розширювати кругозір, пізнавати можливості, які пропонує світ. 

Не всі наші учасники мають педагогічну освіту. До прикладу, у програмі брала участь дівчина, яка була дизайнеркою ювелірних виробів. Вона завжди хотіла працювати з дітьми, але не знала, як це зробити. Після проходження підготовки, передбаченої програмою, вона поїхала викладати образотворче мистецтво у село, яке знаходиться на межі Львівської та Закарпатської областей. Насправді, у цій місцевості було не дуже багато можливостей для соціалізації, для позакласного проведення часу, для чогось такого, що б об’єднувало дітей і батьків. Щоб залучити батьків до навчального процесу, дівчина організувала уроки арт-терапії. Родини, які живуть в такій місцевості, щодня стикаються з великою кількістю викликів. Дуже рідко їм доводиться піклуватися про себе та проводити час не лише із користю, а у задоволення. Арт-терапія їм дуже допомогла. Це настільки ефективно спрацювало, що батьки ставилися до уроків навіть з більшим ентузіазмом, ніж діти. 

Після проходження програми учасники отримують колосальний трансформаційний досвід. Проте не всі далі продовжують кар’єру вчителя. Це, перш за все, програма розвитку лідерства. Учасники розвивають свої комунікативні, організаторські здібності. Багато випускників “Навчай для Америки” та “Навчай для Великобританії”, наприклад, стали соціальними підприємцями, пішли працювати в консалтинг, відкрили власні школи, стали директорами, працюють в міністерствах та потрапляють у списки Forbes Приємно, що більша частина учасників таки продовжує свій професійний шлях в освіті та підвищує популярність і престиж професії серед молоді. 

Із якими викликами стикаєтеся ви як організатори? 

Зараз наш виклик — залучення учасників. Ми нещодавно оголосили прийом анкет на участь у програмі. Ми хочемо, щоб про “Навчай для України” знала кожна молода людина, яка шукає середовища великих можливостей. Наше основне завдання як організаторів — зробити так, щоб цим людям не потрібно було нас шукати. Ми маємо знайти їх швидше, аніж вони почнуть шукати. 

Ми масштабуємося. За три роки існування програми у нас було 25 учасників. Цього року ми стартуватимемо з 50 молодими лідерами. Ми вчимося, як цих людей правильно шукати та відбирати.

Фото надала Оксана Матіяш

Читайте також: ДОПОМАГАТИ УКРАЇНІ ЧЕРЕЗ МИСТЕЦТВО ТА ОСВІТУ: ІСТОРІЯ ЛУЧАНКИ У ГАМБУРЗІ

Татаренко Ірина

Всі статті автора

Поділись: