Група “Агонь” від “А” до “Я”

Епатаж. Перше, що спадає на думку, коли чуєш про групу “Агонь”. У цьому інтерв’ю Антон Савлепов і Костя Боровський розповіли про кар’єру, зміни та найзнебашеніші вчинки юності. 

 

Абій

 

АНТОН: Ну, типу, ми це символ пекла в шоу-бізнесі (посміхається).

 

КОСТЯ: Все просто – так одним словом можна описати наші виступи на сцені, якщо не використати нецензурну лексику.

 

 

Біографія

 

 

АНТОН: Якось, коли я був ще зовсім маленьким хлопчиком, мені наснився дивовижний сон. Майкл Джексон прийшов до мене і подарував свою блискучу рукавичку. Він ніжно обійняв мене за мої тонкі плечі і тихим, тонким голосом промовив на вухо: “Тепер ти той, хто буде їх розчаруванням”. Тоді я нічого не зрозумів і подумав, що це просто переглянув кліпи свого кумира на ніч. Але після останніх скандальних подій, пов’язаних з ім’ям поп короля, я трохи напружився (посміхається).

 

КОСТЯ: Після закінчення інституту я почав шукати роботу. Якось купив газету з вакансіями, нічого не знайшов і закрив її. На задній обкладинці були ще оголошення. Одне з них говорило: потрібні танцюристи в мюзикл. Я прийшов на кастинг і незабаром став хореографом легендарного балету Quest. Якось я приніс на репетицію запису Shocking Blue, просто щоб послухати. У результаті, кавер на трек голландців Long And Lonesome Road став нашим першим хітом «Я втомився», тому що ідея створення вокально-танцювального колективу вже тоді витала у повітрі, яким ми дихали.

 

 

 

Ввиклик

 

 

АНТОН: Справжнім викликом стали зйомки нового кліпу на трек “Бомба”. Це справді стихійний проект. Ми мали цікавий танцювальний трек, який дуже сподобався Ірі Горбачовій, і вона виявила бажання заспівати з нами. Коли ми почули запис, ми зрозуміли, що такий шанс не можна упускати. І буквально за 3 дні організували весь знімальний процес! Я майже не спав і не їв. Усього 3 дні пішло на опрацювання сценарію, пошук локації та підбір костюмів. То справжній челендж. Іноді саме у стані зовнішнього опору і народжуються найвидовищніші твори!

 

КОСТЯ: Це відбувається щодня. Іноді не все виходить, але мотивує завжди.

 

 

Горизонт

 

 

АНТОН: Ми маємо суто артистичні плани – ділитися музикою з мільйонами. Наприкінці осені готуємо реліз пісні, яка розірве ранимі серця.

 

КОСТЯ: У нас заплановано вихід одразу кількох синглів. Перший — продовження співпраці з Іриною Горбачовою. Тільки цього разу вона не просто виступить у ролі актриси у нашому спільному відео, а й дебютує як вокалістка. Приємно, що наш новий трек «БОМБА» стане платформою для цієї незвичайної співпраці. Буде танцювально, смішно, пост-іронічно, абсурдно і взагалі дуже здорово. І ми, і Ірина обожнюємо цей проект. А після вас чекає новий хіт-сингл гурту АГОНЬ, який ми досить довго готували і дуже чекаємо на реліз, але розповімо про нього трохи пізніше.

 

 

Дізайн

 

 

АНТОН: Ми самі собі дизайнери, на жаль. Купую шмотки в інтернеті або ж у місцевих художників. Я люблю виділятися з натовпу. Навіть із натовпу павичів шоу-бізнесу (сміється).

 

КОСТЯ: Наше шоу дуже динамічне, танцювальне і взагалі трохи на межі божевілля. Звичайно, ми завжди виглядаємо стильно, але майже ніколи не робимо спеціальних костюмів для сцени, вони просто не витримають. Інша справа кліпи або появи медіа. Із задоволенням співпрацюємо з дизайнерами, які нам близькі, але завжди беремо участь у створенні образів, найчастіше ідея походить від нас.

 

 

Еворога

 

 

АНТОН: Ні. Я планую підкорити серце “коханої”. І сьогодні це не Європа.

 

 

 

Жїлення

 

 

АНТОН: Зміни це те, чого люди бояться більше, ніж смерті. Я живу із цим бажання перманентно. Хочу все та всіх кинути! Показати усьому світу, що я сам можу поставити його на коліна. Але почуття страху та “відповідальності” змушує мене копошитися у своїх заплутаних справах.

 

КОСТЯ: У мене таке бажання з’являється кожні десять-дванадцять років. Якщо не змінити життя докорінно, то хоча б додати щось абсолютно нове. Так я поміняв дієту на вегетаріанську, освоїв мистецтво татуювання, вирішив, що варто завести дитину. Подібні події при правильному підході дають дуже великий емоційний і ментальний сплеск, з’являється велика кількість нових нейронних зв’язків. Мозок, як м’яз, потребує тренування, інакше він стає інертним і втрачає здатність швидко і правильно реагувати на те, що відбувається в житті.

 

 

 

Зрішучість

 

 

АНТОН: Мій базис, норма, побут це те, що ви вважаєте видовищністю. У цьому і є конфлікт між справжнім артистом та навколишнім світом! Те, що для нас природно – занадто зухвало і помітно для вас. Тому я більше втомлююся не від видовищності, а від грубої примітивної реакції на цю видовищність.

 

КОСТЯ: Чи стомлює Сонце постійно давати світло та тепло? Чи не бісить чи океан постійно робити хвилі і взагалі бути таким вражаючим і гарно шуміти? Ми просто робимо те, як відчуваємо, не можемо інакше, така наша природа. Хочете називайте це епатажем, але це слово мені не підходить.

 

 

Идентичність

 

 

АНТОН: Ми олдфаги, які знають, як вирвати вас із звичної дійсності. Ми не заграємо з глядачем. Ми гвалтуємо його! А він, глядач, зі сльозами на очах дякує нам за цю агресивну терапію та запрошує до себе в будинок. Але ми розвертаємось і йдемо. Ідемо, щоб ви нудьгували, чекали і просили нас повернутися. Це дуже складні стосунки. Так сталося, що зараз ми перебуваємо в кульмінаційній точці свого сценічного прояву. І це варто побачити.

 

КОСТЯ: У нас не так багато бойз-бендів. Мені навіть складно згадати, на думку спадають лише корейські групи. Нам подобається доводити себе та людей на концертах до кульмінації, емоційного піднесення. Горіти разом. Або так або ніяк. Приходьте до нас на концерт, там одразу все стане зрозуміло. Складно пояснити словами візуально-емоційне, АГОНЬ — це шоу, сильне, заряджене, чуттєве.

 

 

Колектив

 

 

АНТОН: Так. Ми часто сперечаємось. І перемагає компроміс. Це дуже погано, як на мене. Зрілий шоу-бізнес не зазнає компромісів. Я за диктатуру у роботі та створенні продукту.

 

КОСТЯ: Як і у всіх колективах, ні більше, ні менше. Ми намагаємося не напружувати одне одного спілкуванням поза роботою.

 

 

Ліхоманка

 

 

АНТОН: Ніколи не було. Але я любив імітувати зоряну хворобу. Мені здавалося, що це виглядає сексуально та провокаційно.

 

КОСТЯ: Ніколи. Я завжди тримав деяку розумну дистанцію з шанувальниками і особливо з шанувальницями. Але це не має нічого спільного із зірковою хворобою.

 

 

Молодість

 

 

АНТОН: Одного разу, щоб справити на дівчину враження, я виліз голим на дах дев’ятиповерхового будинку і співав пісню Іггі Попа “I wanna be your dog”. Дівчина не оцінила моїх старань.

 

КОСТЯ: Шаленого вистачало. Розповім випадок, який мене мотивував. Я регулярно виступав із гуртом «Дімна Суміш» як танцюрист і член команди, як призвідник слему, моша, стейдж-дайвінгу та інших радостей концерту альтернативної банди. Якось на концерті у великому клубі я захотів стрибнути зі сцени в натовп, але відстань була великою, а сцена високою. Для того, щоб подолати цю прірву, мені потрібно було пролетіти над моніторною лінією, фотохарчом та металевими огорожами. Я зрозумів, що навряд чи долечу до людей та їхніх рук живим, але азарт був настільки великий, що я все ж таки розігнався щосили і стрибнув. У польоті я зрозумів, що не долечу до людей і потраплю точно посередині паркана. Боковим зором я помітив Віталіка (ака DJ Архітектор Мендісабаль), який біг фотопитом до місця мого приземлення на огорожу і кричав щось людям поруч. У результаті хлопці підхопили мене і на руках перенесли повітрям над огорожею і передали в руки глядачів. Були змішані почуття. Азарт та ейфорія від цієї шаленої витівки, єднання з організмом друзів та фанів на концерті мого улюбленого гурту та катарсис від потужного серфінгу по всьому залу, який за цим пішов. А Макс Гелевера, фотограф, круто зняв цей мій політ у верхній точці з балкона і вийшов неймовірний загальний план всього хепенінгу, який потім хлопці використали з буклету нового альбому, коли випускали CD.

 

 

 

Нпосмішка

 

 

АНТОН: Ніхто ще не зрозумів, але гурт АГОНЬ – це Джокер у колоді карт шоу-бізнесу. Ми завжди так чи інакше сміємося над колегами і над собою, зокрема. Чесно кажучи, я не можу ставитися серйозно до своєї артистичної діяльності. Для мене це гра, авантюра, покликання! І, повірте, ніяк не можу спохити цю діяльність нудним словом “робота”.

 

КОСТЯ: Це швидше ляпас. І навіть не трендам, а громадській думці, масовій культурі, насамперед шоу-бізнесу, який, до речі, зараз сильно змінюється, стає більш щирим та справжнім. Однак і фейкового все ще досить багато. Так там по тексту все, буквально: “синтолом накачані дупи та губи, проплачені тренди та топи ютуба”. Знайомо? Звичайно, все приправлено самоіронією, адже ми й самі поп-артисти, тому наш тролінг подвійно авторитетний.

 

 

«Опа-опа»

 

 

АНТОН: Звісно, ​​ми знали, що вона стане хітом. Інакше ніщо не змусило б нас виконати цей очевидно одіозний трек. “Опа-Опа” – це холодний прагматичний розрахунок. І ми раді, що наше продюсерське чуття спрацювало правильно.

 

КОСТЯ: Так, ми були у цьому абсолютно впевнені. Як, свого часу, з піснею «Біла бабка кохання». Це повністю запланований проект. Далеко не найулюбленіший, але дуже успішний.

 

 

Партнерство

 

 

АНТОН: доля, карма, рок. Інакше я не зрозумію, чому ми досі разом.

 

КОСТЯ: Нас поєднує довгий спільний шлях. Занадто багато пройдено разом.

 

 

Работа

 

 

КОСТЯ: Багато поза сценою побічно пов’язане з роботою. Наприклад, я займаюся плівковою фотографією та вмію робити татуювання. Але guilty pleasure у вихідні для мене — велоспорт. Коли потрібно перейти і зібратися з думками або просто потренуватися, я проїжджаю шосе 60-100 км. І життя налагоджується. Є ще другий велосипед для треку, шолом, спеціальні велотуфлі і навіть спандекс, що обтягує тіло.

 

 

Смулу

 

 

АНТОН: Фотошоп, стендап, пінг-понг, політика.

 

КОСТЯ: Не знаю, це щось частково метафізичне. Іноді творчий тонус просто неймовірний, навіть якщо у житті все не так просто або взагалі валиться з рук. А іноді все прорахуєш, продумаєш, з усіма домовишся, а результат не той, на який розраховував. У результаті я звик якось комбінувати розумово-фізичний тонус, безумовно, необхідний для того, щоб йти далі і щодня працювати. І спробу зловити стан тієї самої натхнення, що прикрашає будь-який механічний процес створення.

 

 

Талісман

 

 

АНТОН: Ні. Ненавиджу талісмани.

 

КОСТЯ: Раніше талісманом був Микита Горюк. Я навіть так його називав. Тепер талісмана нема. Точніше, немає ніякого талісмана, а Микита є, але тепер він сам по собі.

 

 

Упоспіх

 

 

АНТОН: Ми ще не досягли того успіху, яким потрібно ділитися та розбирати на складові. Я все ще вираховую це рівняння та створюю формули. Ми ставимо досліди та малюємо креслення у лабораторії. Але лишилося зовсім небагато!

 

КОСТЯ: Постійна робота над собою та підтримка сім’ї.

 

 

Фаворит

 

 

АНТОН: Вульгарна Моллі, Макс Барських, Стасік, Курган, Koloah.

 

КОСТЯ: Потік інформації величезний, тому зазвичай вистачає того, що я стежу за колегами та їхніми релізами у музичних ЗМІ та на фестивалях. Приємно спостерігати за Максом Барським, KADNAY, Аліною Паш, Альоною Альоною. Дуже тішить вітчизняна електронна сцена: Cape Cod, Koloah.

 

 

 

Хореографія

 

 

АНТОН: Іде зовсім небагато часу на хореографію. Жодних танцювальних репетицій немає. Я вже приділив достатньо часу хореографії для того, щоб моє тіло не стискало мою фантазію. Танець для мене це природна реакція мого організму на музику.

 

КОСТЯ: Часу йде ні багато, ні мало, рівно стільки, скільки потрібно, щоби все добре підготувати. До того ж, за роки спільної роботи ми навчилися розуміти один одного з півслова, тому не доводиться довго щось роз’яснювати і тупцювати на місці. Ми не витрачаємо час на притирання та з’ясування загальних моментів.

 

 

Цейтнот

 

 

АНТОН: Не дивитись порно в турі. Готувати каву для своєї дівчини. Бути чесним один з одним та мати спільну творчу справу.

 

 

Чудаки

 

 

АНТОН: Це правда. Ми і є “ці дивні хлопці”. Було б дивно, якби було негаразд. А так воно так.

 

КОСТЯ: Чи не ображає. Як і не ображає, коли люди на вулиці, намагаючись згадати, хто ж ти з усіх цих нескінченних “знаменитостей”, кажуть: «Це ж це!» “Дивний” – це слово, яке я чую з дитинства. Не пам’ятаю точно, але начебто акушерка в пологовому будинку так і сказала матері, коли побачила мене: «Якийсь він дивний». А потім так стали говорити мої однокласники, їхні батьки, вчителі, бабусі на лавці. Мені було «ок» у цій ситуації, я завжди вважав себе крутим. Просто тоді ще не було поняття Strange Is Cool, а зараз є.

 

 

Шкачки

 

 

АНТОН: Ми рідко жартуємо між собою, бо Костя має погане почуття гумору. А в мене воно надто відверте.

 

КОСТЯ: Є дуже багато спільних маркерів чи тегів, не обов’язково жартів. Це вже пост-іронія. Наприклад, коли я чую в розмові слово “півгодини”, то руки самі починають рухатися, збираючи уявну валізу. Тому що саме так говорить наш директор Діма Шишкін, коли в турі будить нас при виселенні з готелю. І взагалі, весь наш гурт — це жарт. Це ж ми придумали робити на концертах із туалетного паперу веселий серпантин та закидати їм публіку під пісню «Біла Стрекоза Любові».

 

 

Экстрім

 

 

АНТОН: Ні. Зі спорту люблю великий теніс і поул дэнс. Але сам тільки віджимаюсь на брусах. 

 

КОСТЯ: Ні. Життя артиста певною мірою і є екстримом: перельоти, нічні зйомки, недосипи, концерти на розрив. Після цього хочеться відпочивати спокійно, наповнюватися, бути на природі, біля моря, із сім’єю, читати, дивитися, їсти нормально, спати достатньо, спілкуватися з мудрими та сильними.

 

 

You–трубка

 

 

АНТОН: Я думав запустити шоу, в якому ми розповідатимемо, хто з ким спить у шоу-бізнесі. Це цікавіше, ніж пологи, як на мене. До речі, Микита Алексєєв спить зі своїм котиком.

 

 

Яічниця

 

 

АНТОН: Я співвласник вегетаріанського сендвіч-бару ORANG+UTAN. У меню нашого закладу є виключно must-eat. Сендвічі, смузі, салати, десерти та напої. Корисна, смачна, ситна та швидка їжа на кожен день.