В Парижі відкрилась інсталяція художника Василя Грубляка «Російський поцілунок», створена з уламків двох російських ракет

Український художник Василь Грубляк відомий своїми світловими об’єктами та інсталяціями на гострі, соціальні та глибокі особисті теми. Проект «російський поцілунок» виник в продовження звичної практики Грубляка створювати роботи з багатьох складових.

Проєкт створений та презентований в рамках L’AiR Arts в історичному Atelier 11 Cité Falguière, одному з перших міжнародних арт резиденцій в світі.

Інсталяція “російський поцілунок” стала логічною рефлексією на військову агресію росії в Україні. З 24 лютого 2022 року щодня проводяться обстріли українських міст та сіл. Ракети потрапляють у житлові будинки та об’єкти інфраструктури, а їх уламки калічать, січуть обличчя, дроблять кістки, відривають кінцівки. Поняття ракетного уламка стало настільки звичним, що ідея взяти його за матеріал прийшла природно, навіть коли автор ще не бачив їх наживо.

Уламки від двох ракет С-300 були доставлені з острова Хортиця солдатом ЗСУ. У 16-18 століттях на цьому місці знаходилася Запорізька Січ – військовий табір українського козацтва, знаменитий символ незламного духу народу. Зібрані вони були у два етапи. Після слідчих дій на місці прильоту ракети з воронки була зібрана перша частина. Коли вона була упакована та чекала відправлення поштою, на базу, де мешкали наші військові, прилетіла друга ракета. На щастя, жертв не було. Але коробка з уламками була посічена новими уламками. Так, по мірі підготовки проекту, на загальний задум нашаровувалися нові сенси.

Уламки направду виявилися дуже легкими і навіть красивими. Створені із сплаву алюмінію, міді, титану та заліза, вони стали “змішаною технікою” для художнього висловлювання. Створення інсталяції копіткий та трудомісткий процес. Кожна з них вручну підвішена на майже невидимій волосіні. Створюється відчуття, що смертоносні деталі ширяють у повітрі і вже готові виконати свою первісну задачу. Уламки цих ракет, які нині демонструються у центрі Парижа – міста-символу красивого життя, не вбили нікого. Але в цих фрагментах назавжди збережеться намір росії – знищити якнайбільше українців. 

Важливо розуміти, що основні частини цих ракет були зібрані слідчими і долучені до доказів злочинів, скоєних росіянами в Україні. Аналогічно і ця інсталяція, будучи художнім твором, також стає фіксацією злочину.

Перше візуальне враження про роботу Грубляка може бути як про естетичний дизайн-проект чи кінетичну скульптуру. А кожен окремий уламок може стати так званим сувеніром з країни, де йде війна. Але сама робота є цільною і передбачає імерсивність – занурення глядача у спеціально створену для нього реальність. Відвідувач перебуває ніби в епіцентрівибуху, оточений смертоносними деталями. Так, усвідомлення жахаючої різниці між першим враженням та реальною суттю проекту, здатне викликати почуття причетності.

“Російський поцілунок” принципово не може вважатися закінченим твором. Допоки в Україні йде війна, поки по українцям стріляють російськими ракетами, ця інсталяція може бути збільшена в нескінченну кількість разів. Пропорційно тому, як зростає кількість смертей, каліцтв і руйнувань, що несуть ці уламки. Але навіть тоді робота не буде занадто велика щодо того горя, яке принесли її складові.

​За рік ведення повномасштабної війни в Україні було випущено 5000 ракет. 

Текст: кураторка Світлана Старостенко