Військові медикині: нові лідерки думок в кампанії Minimal for Maximum

Українські військові медикині стають справжніми лідерками думок у нашому суспільстві. Їхні дії та слова впливають на нашу свідомість і надихають на великі вчинки. Вони надихнули ювелірний бренд Minimal на створення благодійної кампанії.
Головна мета – зібрати 500 000 гривень на потреби добровольчої організації парамедиків «Госпітальєри» та 207-го батальйону територіальної оборони. Зокрема, «Госпітальєрам» наразі необхідні помпи для відкачування води, а 207-му батальйону – прилади нічного бачення. 
З 19 червня по 9 липня з нагоди 5-го дня народження бренду 50 гривень з кожного замовлення йтиме на цей збір. За донати від 1000 гривень кожен гарантовано отримає патріотичні сережки від «Minimal» як символ підтримки і віри у свою країну.
Героїнями кампанії стали 5 військових жінок з абсолютно різними історіями і баченням світу. Пізнавши кожну, розумієш, що за нашу країну борються жінки, дух яких не зламати нічим. Євгенія Маркевич, Ріна Резнік, Катерина Галушко, Ірина Приходько та Катерина Сухенко – військові медикині, історії яких навіть у найтемніші часи нагадуватимуть, що ніколи не можна здаватися.
Євгенія Маркевич
Євгенія має позивний Легенда, з нею вдається зв'язатися в день, коли її виписують зі шпиталю після поранення під Херсоном. Її історія викликає суміш емоцій: сум, захват та злість за несправедливість. І ось чому: кілька років тому на війні загинув чоловік Євгенії, згодом вона дізналась, що його не змогли врятувати через втрату крові, – не вчасно надали допомогу. Це стало поворотним моментом: вирішила рятувати життя на передовій. На питання, що її засмучує найбільше, вона відповіла: «Засмучує, коли під час заняття з тактичної медицини на темі про відірвані кінцівки казали, що краще пристрелити... Я завжди відповідала, що смерть буде довічним прокляттям людям, які вас чекають, вашим близьким і рідним. Чи ви впевнені, що вони без вас захочуть жити? Боріться за своє життя до останнього, вмерти завжди встигнете!». Після розмови з Євгенією бажання жити і цінувати своє життя різко збільшується, адже спілкуєшся з людиною, яка готова ризикувати кожен день, щоб зберегти якомога більше життів. Навіть після поранення її найбільше бажання – боротися за кожне життя до останнього.
Ріна Резнік
Побачивши Ріну вперше, важко повірити, що ця молода та сповнена життя дівчина вже бачила всі жахи війни. Вона ділиться, що не любить сум, а про війну завжди розповідає за допомогою жартів. На фотосесії ми звернули увагу на те, що, окрім прикрас Minimal, її прикрашають ще й доволі багато різних тату. Одна з них – у вигляді  вен, яку Ріна набила собі самостійно. Це було доволі символічно, адже зараз вона співпрацює з МОЗ, де займається питанням забезпечення кров'ю прифронтових медиків. Ріна, попри все, цінує життя, бачить у ньому позитив і «світло в кінці тунелю київського метро». «Я не страждаю, я звикла, я не борюсь зі страхом, мені подобається проживати всі ці емоції і відчувати життя. Мене вайб Ремарка не влаштовує, я за вайб Гашека», – каже Ріна.
Катерина Галушко
Світла молода дівчина, яка до повномасштабної війни жила цивільним життям студентки історичного факультету Національного університету ім. Т. Шевченка та мала зовсім інші плани на життя. Війна забрала у Катерини не лише безтурботні роки молодості, але й кохану людину. Її хлопець віддав своє життя, захищаючи Україну. На її руці занотовані слова пісні, яку він написав для Каті. «Це болюче щоденне усвідомлення того, що важлива людина вже не на цій землі», – ці слова Катерини нагадують, що життя – це шлях з дуже важкими випробовуваннями, але лише нам вирішувати, чи ми з ними впораємось. Катерина мотивує сприймати випробування життя не як кінець, а як можливість стати сильнішими.
Ірина Приходько
Коли ми просили Ірину розповісти про свій шлях військової медикині, вона відповідала, що її історія не дуже захоплююча. Але чи може шлях людини, яка обрала рятувати військових та допомогати своїй країні, бути нецікавим? Ірина має позивний Мавка і є частиною добровольчої організації медиків «Госпітальєри». Вона почала їздити на ротації в зону АТО ще у 2017 році. За освітою вона лікар-невролог, але з приходом війни почала вивчати тактичну медицину. На фотосесії Ірина чепурилась довше за всіх, фарбувалась, вкладала волосся та підбирала прикраси. Каже, що вперше бере участь у фотосесіях, але як тільки ми почали, то одразу зрозуміли, що наша героїня розбирається не тільки у тактичній медицині. «Є багато речей, які людина в звичайному житті не може сприймати нормально. Холод і екстремальні умови, біль, страх, психологічні проблеми в спілкуванні. Але це все не є настільки критичним», – Ірина вразила нас своєю здатністю до адаптації та тим, що вона просто не помічає труднощів. Вона навчила нас ставитися простіше до викликів життя, не впадати у відчай, а вчитись новому.
Катерина Сухенко
Їй 20 років, а вона вже стала бойовою медикинею і допомагає військовим у найгарячіших точках. Катерина Сухенко з позивним Кет до повномасштабного вторгнення жила цивільне життя, мала фах фельдшера та працювала у центрі щелепно-лицевої діагностики. Зараз же Катерина несе службу у піхоті в 207-му батальйоні територіальної оборони і зізнається, що мріє стати лікарем та народити дитину в мирній Україні. Наша героїня вражає своєю добротою та вірою у людей: «Є люди хороші, є люди погані. Так само і цивільні, на моєму шляху зустрічалось багато хороших і тільки 2 відсотки поганих. Взагалі я маю бажання написати книгу про хороших людей Донбасу». Катерина дала ще один важливий урок – вірити у людей, у їх доброту та щирість, а головне – нести це добро в собі та ділитися з іншими. 
Ця кампанія нагадує кожному, що є люди, завдяки яким ми можемо працювати, подорожувати, народжувати дітей та будувати плани на майбутнє. Вони віддають свою молодість, своє здоров'я та життя. І найменше, що ми можемо зробити, це підтримати їх звичайним «Дякую» та донатами на їхні потреби. Які насправді є потребами кожного з нас, адже ми маємо спільну мету та спільну мрію – сильну і вільну Україну.
Підтримати військових медикинь – ніжних та тендітних і водночас сильних та мужніх можна, доєднавшись до благодійного збору.
Авторка тексту: Катерина Рогожникова
Фотограф: Нік Федірко
Читайте також: «Я ЇДУ ДОДОМУ»: «ОКЕАН ЕЛЬЗІ» ПРИСВЯТИЛИ НОВИЙ КЛІП САПЕРАМ