Кіно Київ: режисерка Ірина Цілик про кінотеатр «Ліра»

Пандемія нагадала нам цінність близькості. Можливості опинитися поруч з однодумцями та розділити досвід – візуальний, чуттєвий, емоційний. До Дня Києва Marie Claire та ForeFilms представляють проєкт «Кіно Київ» – серію публікацій, у яких ми попросили розповісти українських режисерів із зіркової команди кінопродакшену про їхні улюблені кінотеатри. Вони потребують історій та глядачів, режисери з дитинства мріють показати свої фільми на великому екрані – perfect match. Після численних локдаунів настає час підтримати кінотеатри та українське кіно – радимо забронювати кілька сеансів на травневі свята.

Перша героїня проєкту – режисерка, письменниця та поетеса, призерка «Санденсу» Ірина Цілик. Разом із ForeFilms вона працює над повнометражним дебютом у художньому кіно, стрічкою з робочою назвою «Я і Фелікс», яка екранізує книгу «Хто ти такий?» – автобіографічний роман чоловіка Іри, письменника Артема Чеха.

Зняти свій перший повнометражний док, «Земля блакитна, ніби апельсин», полетіти з ним на «Санденс», і повернутись із премією за найкращу режисуру? Підкорити обидва конкурси Docudays — і міжнародний, і національний? Іра Цілик змушує нас повірити, що не буває нічого неможливого. Бо так легко і невимушено виглядає все, що вона створює.

Читайте також: ПРО ЩО ЖІНКА МОВЧИТЬ: ІРИНА ЦІЛИК, РЕЖИСЕРКА ТА ПИСЬМЕННИЦЯ 

Як письменниця і поетеса Іра спробувала себе у різних формах, писала оповідання, повісті та дитячі історії, а її вірші перетворювались на тексти пісень — ви точно чули її проникливу лірику у треці «Повертайся живим». Без текстів Іри не буває її фільмів — свої перші короткометражні фільми вона знімала за власними сценаріями та отримала за них премії «Молодості» та Одеського кінофестивалю.

Про те, що Іра починала як письменниця, нагадує відсутність в неї інстаграму та зворушливий і дотепний дайджест її життя у фейсбуці. Дуже радимо читати!

Іра розповідає про кінотеатр свого дитинства – «Ліру».

«Коли я була маленькою, ми з моєю бабусею Ліною мали спільні ритуали. Серед них були обов’язкові походи в кінотеатр ім. Чапаєва на дитячі кіносеанси, а потім – шоколадний десерт у кафе «Львівська брама» неподалік. Вже немає цього кафе, кінотеатр повернув собі своє оригінальне ім’я – «Ліра», і, головне, моя бабуся вже не з нами. Але спогади лишилися. І кінотеатр «Ліра» є одним з тих місць, що складають мапу мого Києва і мого дитинства» – згадує Іра.