Що не так з Сергієм Лозницею та позицією що до нього президента Зеленського: кінокритикиня Лєна Чиченіна

Вчора президент України Володимир Зеленський відповів на запитання представників російських ЗМІ. Відеоверсію розмови виклав Офіс президента. Роскомнагляд заборонив російським ЗМІ публікувати інтерв'ю із Зеленським. Серед запитань лунало й про кенселування режисера Сергія Лозниці. Відповідь президента викликала обговорення в мережах.

Кінокритикиня та журналістка Лєна Чиченіна ділиться власними думками стосовно режисера Сергія Лозниці, цікавістю до його особи російських журналістів та реакцією на це президента Володимира Зеленського та українського суспільства.

Дозволю собі дати невеличку пораду нашому самому луччому президенту Володимиру Олександровичу. Володимире Олександровичу, якщо вас ше якийсь російський журналіст буде запитувати про Сергія Лозницю, так і відповідайте: «Чувак, так хто його зна! Ти глянь, який я замаханий. Мені он завтра о третій вставати і на «Оскарах» знову читати промову, шоб усі восхіщалися. Мені зараз вопше не до Лозниці. Не знаю шо там із ним, давай наступне питання.»

Замість цього вийшло так, що президент виправдовував Лозницю, казав, що неправильно його кенселити, але і водночас таки зізнавався, що не знає глибоко про ситуацію з ним. Пане Володимире, не треба соромитися казати, що не в курсі ситуації, яка не у топі важливості. Шліть тих журналістів у Мінкульт.

А взагалі, у нашій кінотусовці так прийнято — артгаусні чувачки зазвичай не знають попсових, а попсові — артгаусних. Усі сидять по своїх норах.

collage by @iryna_tart

Справка для тих, хто теж не в курсі. Режисера Лозницю виключили з Української кіноакадемії. Перед чим він сам вийшов з Європейської. Якщо описати ситуацію коротко, то Сергій опинився десь у такій ситуації, що і Світлана Лобода. Тобто впав із обох стільців. Для офіційної росії він занадто антиросійський, для України — занадто проросійський.

Але є третій стілець, на який Лозниця і вмостився — це російські типу ліберали і наші неадаптовані ліберали. Вони теж ні туди і не сюди. До останніх, приміром, поки не дійшло, що коли на тебе пуляють ракетами і хочуть вбити — не час розводити піздьож про те, що кожен має право піти проти системи.

Похід проти системи від Сергія Лозниці — це розповіді, причому на світових майданчиках, що українська мова — це якесь недоразумєніє, а сама Україна існує з 91 року. Він вважає, що українці несуть колективну відповідальність за розстріли у Бабиному Ярі, але протестує проти того, щоб звинувачувати у тій же колективній відповідальності росіян за путіна і отето от все. Тобто, хєрить зараз усі меседжі, які ми намагаємося донести світу.

Я особисто вважаю Лозницю дуже талановитим режисером і раніше захищала його від усіх нападок, зокрема і за фільм «Майдан». Але інаф із інаф. Зараз його поведінка — це або ілюстрація карикатурного образу відірваного від реальності митця. Або навпаки — хитрозробленого чувака, який намагається віляти, щоб знайти правильне місце у нових обставинах. Лобода провалася у цих спробах. Лозниці наче може вдатися пропетляти.

Photo by Dainis Graveris on Unsplash

Читайте також: ДЛЯ УСІХ, ХТО МАЄ ПОЧУТТЯ ПРОВИНИ: КІНОКРИТИКИНЯ ЛЄНА ЧИЧЕНІНА