Чоловік говорить: актор театру і кіно Олексій Богданович

103-ій театральний сезон Національний театр імені І. Франка розпочне українською класикою. 14 серпня виставою “Morituri te salutant” за В. Стефаником театр відкриє Камерну сцену ім. С. Данченка. Вистави Основної сцени театр гратиме на сцені Національного театру ім. Лесі Українки. Першою виставою стане “Украдене щастя” Івана Франка, показ якої відбудеться 23 серпня. З такої важливої нагоди герой рубрики “Чоловік говорить” – Олексій Богданович, актор театру та кіно, Народний артист України.

Яким повинен бути «справжній чоловік»? 

Я терпіти не можу усталених формул: справжній чоловік, справжня жінка… На думку приходять якісь банальні уніфікації, позбавлені сенсу. Краще думати про індивідуальність кожної людини, незалежно від її статі.

Які життєві уроки дали вам батьки?  

Пам’ятаю, закінчив 8-ий клас і мені не сиділося на місці, хотілося вже кудись їхати вступати, вирішив: “В Дніпропетровськ поїду”. Батьки дістають гроші, дають мені і кажуть: “Їдь”. Мені треба було самоствердитися, тож, до театрального училища я навіть не дійшов. Після Дніпра, поїхав чомусь в Полтаву…три тижні мене носило, потім приїхав додому і кажу: “Ні, йду в 9-ий клас”.

Спочатку це мене нервувало – така дивна турбота: “хочеш робити – роби, але відповідальність твоя”. Зараз я дуже вдячний батькам за терпіння, за те, що вони завжди ставилися до мене як до дорослої людини, за те, що, незважаючи на мій інфантилізм, вони дали мені самостійність.

У вас був поворотний момент, після якого можна ділити життя на «до» і «після»? 

24 лютого. Все, що було до цього моменту в моєму житті, навіть складні драматичні події, мені здається, проходять всі – це нормальний плин життя.

Зараз я розумію, що ніколи вже не буде як колись, від цієї травми я вже ніколи не відійду, війна мене змінила. Мене позбавили мого майбутнього, моїх бажань і надій, тож, так, ця подія – це, дійсно, “до” і “після”. Все змінилося.

Що найбільше вас драйвить: в житті, роботі, стосунках?  

Я економний в плані драйву. Коли в житті, стосунках, у спогляданні драйвуєш, в тебе на професію не залишиться. В житті я люблю помірність.

Як вам здається, ви вже знайшли себе?  

Я не шукаю себе. От, спробую намалювати себе: такого, такого і такого, і буду до себе йти. Ну, дійду і зрозумію: “Боже, оце я до цього йшов? Ця людина мені абсолютно не подобається”. Одна справа фантазувати, інша справа реальність. Тому я не ставлю собі завдання знайти себе. Я живу і намагаюся не робити відвертих дурниць. Мене це тішить. Може, в цьому я знайшов себе.  

Якими критеріями ви вимірюєте успіх?  

А що таке успіх? Впізнавання, оплески? Для одного посмішка на вулиці – це вже успіх. Для мене період життя, коли успіх дуже важливий, пройшов, бо я знаю ціну цьому успіху: це те, що сьогодні є, а завтра нема. Тож, іноді треба себе трошки осмикувати, ставати на твердий ґрунт, а не літати в хмарах. Бо можна полетіти, і не повернутися. Хоча, звісно, я не можу сказати, що мене нудить від оплесків.

Як виглядає ваш стандартний день?  

Не люблю стандартні дні, навіть на роботу їжджу різними дорогами. Мене мучить розклад, мені треба постійно порушувати сталий плин речей.  

Які якості партнера для вас важливі?  

Вміння слухати. І на сцені, і в житті.  

Яка людина ніколи не буде з вами поруч?  

Ой, не зарікайся. Я намагаюся не судити людей. Коли ж бачу агресивно негативні риси, то намагаюся тихесенько піти.  

Від чого вам найскладніше відмовитися?  

Все залежить від обставин. Якщо це обставини екстремальні, дійсно високого градусу, думаю, я зміг би відмовитися від багатьох речей. Навіть не знаю від чого я б не відмовився.

Фото: Юлія Вебер

Читайте також: ЄВГЕН ГУДЗЬ, ФРОНТМЕН GOGOL BORDELLO: «ЛЮДИ ПРАГНУТЬ УКРАЇНСЬКОГО ВАЙБУ!»

Повʼязані теми:

новий український театрОлексій Богдановичнове українське кіночоловік говорити

Татаренко Ірина

Всі статті автора

Поділись: