Інтерв'ю Ірма Вітовська: "Я завжди віддаю своїм героїням своє тіло. У випадку "Коза Ностра" це було кайфово!"

Інтерв’ю Ірма Вітовська: “Я завжди віддаю своїм героїням своє тіло. У випадку “Коза Ностра” це було кайфово!”

Татаренко Ірина

04 Грудня, 2022

В широкий український прокат виходить україно-італійська комедія «Коза Ностра». Головну роль в ній виконала відома актриса Ірма Вітовська. Про нову роль, про сильних українських жінок та навіть гороскопи ми поговорили на передодні української прем’єри.

Ірмо, я рада, що ми нарешті зустрілися для інтерв’ю, й наскільки я розумію це перший вихідний за скільки тижнів?

Зараз мої вихідні залежать від сесій. Я веду курс у студентів 4-го курсу та маю скласти власні іспити як студентка 1-го курсу Острозької академії.

Колись я хотіла пов’язати своє життя з вивченням історії, то ж мені потрібно поставити крапку в цій історії. (Усміхається.) Акторська професія, так чи інакше, це завжди зустріч з людиною епохи. Тому для актора володіння епохою обов’язкове. Щоб не «плавати» в кадрі, щоб точно відтворювати свого героя в точний час, а не в умовному сторіччі, списаному з світлини.

Чи є персонаж, за якого у вас болить душа, чия постать перебрехана і вам хотілося б встановити історичну правду?

Років 10 назад я мріяла зіграти Олену Телігу. Не зважаючи на те, що зовнішньо ми мало схожі, внутрішньо її постать мені близька.

Ще до війни я отримала пропозиція втілити на екрані, і тут вже є реальна схожість, – Аллу Горську. Алла Горська та Олена Теліга для мене дуже схожі. Їм властивий абсолютно непередбачуваний перехід від однієї світоглядної системи – традиційної, родинної, кон'юктурної до кардинально протилежної – важкої і смертельної. І одна, і інша зробила вибір бути з Україною до кінця, вони не мали страху, не побоялися перейти рубікон, коли вже було зрозуміло, що він буде смертельний.

І ще мене цікавлять дві жіночі постаті пізнього Середньовіччя. Це Єлизавета (Гальшка) Острозька. Вона була фундаторкою Острозької академії, яку заснував її батько – Олександр Костянтин Острозький. В тім, Гальшка була молода, я її вже «проскочила». Хіба можу зіграти її маму. (Сміється.) Також мене цікавить постать Інгігерди – другої дружини Ярослава Мудрого, матері цих всіх прекрасних європейських королев – Єлизавети Ярославни, Анни Ярославни та Анастасії Ярославни. По віку ніби підхожу, а там вже як доля дасть. Мене цікавлять сильні жінки в українському просторі, які започатковують або змінюють традицію.

В фільмі «Коза Ностра» вам дісталася роль сильної жінки. Не історичної постаті, в тім жінки з характером.

Я не хочу ображати свою героїню. Вона не вчиться в Острозький академії, вона не знає історію так добре як я, але вона знає душею і серцем що таке батьківщина, що таке мова, що таке пісня, що таке родина, на базовому рівні, але дуже прив'язаному до України і таких жінок багато, громадян таких багато, і найкраще, що вони прив'язані до України. (Усміхається.)

Мене, точніше Владу Козу у моєму виконанні, тригерить, коли про неї пишуть “домогосподиня”, тобто “заробітчанка”, бо це не про неї. Вона не поїхала на заробітки до Італії. Ось чому, якщо українка то заробітчанка в Італії? Я розумію, що справді була серйозна соціальна проблема на початку 90-х та нульових, і тривало дуже довго, практично до Євромайдану. І зараз є такий контингент людей, хто їде, але це вже не масове явище як було раніше. Власне про це знята дуже хороша драматична картина з Риммою Зюбіною “Гніздо горлиці”, яка відкриває ці теми. У Влади Кози інша історія.

Якими двома-трьома словами можна описати Владу Козу?

“Так повинно бути”. Вона, до речі, і страждає від цього “так повинно бути”. Тому що вона бачить, як повинно бути, але своїми очима. Є і у мене таке. Я вважаю, що моя позиція правильна, моя і тільки моя. І це не добре. Навіть якщо вона правильна, я не маю вимагати, що б всі й одразу на неї покладалися. Певно, вони дійдуть до того, що я була права, але… мені так шкода часу, який вони витратять доки самі дійдуть до цього. Власне тому я «вмикаю» наполегливість, а зі сторони це скидається на диктатуру. (Сміється.)

Ну вам за гороскоп це прописано, наскільки пам’ятаю, ви – козеріг…

Я думаю що Влада Коза теж козеріг. Тому що в ній також час вид часу «вмикається» цей режим диктатора. Тільки вже з її баченням, з її інтелектуальним рівнем, з її соціальним рівнем, з її традиціями, з її правилами життя. Але вона не зла, вона дуже добра, і вона хоче що б все було добре, але ось так все добре було як вона бачить.

Тільки мені здалося, що Влада Коза дуже схожа на Лесю з культового українського серіалу «Леся + Рома»?

В якихось моментах авантюри з Влади Кози дійсно вилазить Леся. (Сміється.) Але це вже старша жінка. У «Лесі» мені було 30 років, сьогодні мені 48, коли знімали було 46… Це серйозна дистанція. Влада Коза могла б бути мамою Лесі, так вона виглядала б.

Леся час від часу трапляється і в моєму повсякденному житті, наприклад, у жестикуляції. У акторів це відбувається на підсвідомому рівні. Я не задумувалася над цим. Хтось може у Владі побачити Параску з фільму “Казки старого мельника”, яка така руки в боки, бій-баба. Ви ж розумієте, актриса є актриса. Ви можете бачити щось схоже, але це не означає, що це так.

Що ви привнесли в образ героїні, а що взяли від неї?

Ой, я завжди віддаю своїм героїням своє тіло. Ви ж бачите, це Ірма Вітовська, але вона поводить себе по інакшому якось. Ну крім «Брами» там я віддала тільки свої очі, а все інше, навіть пластика - змінені. На для Влади Кози, прі тому що я і так дівчинка не худенька, треба було ще трішечки набрати. Це було бажання режисера, що б я була така mammina, не жіночка, а саме mammina. Це було дуже кайфово – їсти в Італії пасти, піци і запивати проссеко. (Усміхається.) Я люблю такі фільми, бо зазвичай для зйомок просять худнути. А я дуже люблю поїсти і смачно, і від душі. Але з віком все важче скинути, я зараз над собою працюю. Коли почалося повномасштабне вторгнення, у мене виходило перші два тижні нічого не їсти, а потім я почала заїдати стрес. Я людина, яка заїдає стрес, і це моя вада. Я так назаїдала, що зараз не розумію, як мене літак довіз до Риму на прем’єру стрічки, яка відбулася влітку. (Сміється.) Я звісно жартую, хоча, ну як жартую… я стала більшою за весь свій гардероб. Зараз я вже іду на спад. Зйомок все одно немає, а якщо будуть, то я встигну схуднути. До перемоги схудну! На перемогу я вийду красива, на таких каблах і в сукні з пляшечкою… Тому хлопці та дівчата, давайте перемагайте!