Чоловік говорить: Олександр Фоззі Сидоренко, вокаліст ТНМК

Сьогодні відбулась прем'єра пісні та кліпу про мінну безпеку «Дивись, куди ідеш!» гурту ТНМК. Це соціально важливий проєкт, створений Фондом Східна Європа спільно з ТНМК та ДСНС України, який покликаний розповісти українцям про вибухонебезпечні предмети (ВНП). В свою чергу Олександр Фоззі Сидоренко, вокаліст ТНМК відповідає на запитання рубрики Marie Claire Ukraine.

Яким повинен бути «справжній чоловік»? Як з роками змінилось це значення для вас?

Та все дуже просто — Клінт Іствуд. В шляпі, з револьвером, суворий. Гарно стріляє, мало говорить. Оце і є справжній чоловік. Просто Клінт Іствуд вже сивий, йому 92, але він справжній.

Які життєві уроки дали вам батьки?

Та бог його знає! Той, хто формулює, що його чогось навчили батьки, то хоче вам шось продати.

А я — ні. Це ж все залежить від контексту. Можливо, чомусь зайвому навчили. Можливо, чомусь правильному. Я не можу подивитись на свої вчинки об’єктивно.

У вас був поворотний момент, після якого можна ділити життя на «до» і «після»?

Перемога в фестивалі “Червона рута-97”. До того якраз закрилась телевізійна програма “Реп-обойма”, яку ми з Фаготом вели. Далі був поштовх до музики, життя змінилось.

Мабуть, це травень 97го року, Харків.

Що найбільше вас драйвить: в житті, роботі, стосунках? 

Коли ніхто не займається сексом з моїм мозком. Оце мене найбільше дравить. І дратує коли навпаки.

Як вам здається, ви вже знайшли себе? 

Та неможливо знайти себе. Це щось із дитячих підручників.

Можна перебувати на шляху, як самурай, як мандалорець. Можна рухатися далі і витискати з себе якомога більше. Іноді вдається, іноді — ні. Довго шукаю, вже 49 років.

Якими критеріями ви вимірюєте успіх?

Зараз всі все рахують в підписниках, в грошах. Але дивлячись з ким кого порінювати. З якою “прибиральницею” в якому під’їзді. Завжди хочеться більшого. Тому зазвичай я собою незадоволений і маю купу претензій. Можливо, в цьому мій алгоритм, мотивує мене щось робити далі.

Як виглядає ваш стандартний день? Зараз, у війну та зараз в підготовці до концерту. 

Дні дійсно стандартні: я прокинувся, поїхав на репетицію, потім у мене щодня зйомка подкасту, зустріч по волонтерці, далі пробіжка і сон. Спроба сну. Бо заснути у війну — це не завжди вдаєтьс здійснити. Дуже непросто заснути під час війни. Хіба пити алкоголь, але це шлях вниз, а хотілось би рухатись в іншому напрямку.

Які якості партнера для вас важливі?

Є внутрішні датчики, які одразу тобі кажуть — чи цікава тобі жінка чи ні, чи цікаво тобі прокидатись з нею. Бо заснути можна з багатьма, а от прокинутись — це уже правильно значить. І це якраз про датчики, не про роздуми “хочу, не хочу, перехочу”. Ти є заручником, можливо, своїх якихось шаблонів і бажань. Але датчики сигналізують — соь, ось це воно!

Яка людина ніколи не буде з вами поруч?

Це за секунди розумієш. Повертаючись до датчиків, ти розумієш внутрішньо “ні-ні”. В груп іза всі роки було багато людей, близько 30. Це важливий момент — спрацюєшся чи не спрацюєшся. 

Яка матеріальна річ (з тих, якими ви володієте) – найцінніша для вас та чому?

Ммм, якби не хотіли себе називати європейцями, сформовані в пострадянському ключі. І тому — житло. весь сучасний світ живе в орендованому житлі я спокійно до цього ставиться. Я не можу так. Мені важливо, щоб житло було моїм. Той момент, коли ти в’їзжаєш в свою власну квартиру — це найкраще, що буває з хлопчиками. Моє!

Що ви вважаєте в житті найбільш важливим? Що найменш важливим?

Не буває загалом найважливішого. Є тут і зараз. Те, що важливо і в пріоритеті тут. Родина і так далі — це зрозуміло, пов’язано. Ти хочеш і лишатись  в зоні комфорту, але про яку зону комфорту зараз взагалі можна говорити?! Ресурси, час, досвід, якого набуваєш, якийсь кайф, який отримуєш. Щодня нові події, нові досягнення. Галочки собі ставиш, що пробіг і молодець.

Який антивоєнний  твір ви вважаєте геніальним, таким, який змінив суспільство, суспільний погляд на війну? 

Не буває ідеального суспільства. Судячи з того, як поводяться люди навколо, вони не дивились антивоєнних творів, не вивчали. Але їх, творів, багато. Мені зараз захотілось передивитись фільм “Життя прекрасне” з Роберто Беніньї 97го року. Це найкраще, що я бачив з антивоєнного. Дуже раджу.

Читайте також: ЧОЛОВІК ГОВОРИТЬ: ОЛЕГ ФАГОТ МИХАЙЛЮТА, ФРОНТМЕН ТНМК