Від солодкіх поцілунків до секс-естетики від Лінча: пригадуємо видатну історію постерів Каннського кінофестивалю

Офіційний постер Каннського кінофестивалю цього року прикрасла муза французького кіно - Катрін Денев. Протягом 76-річної історії фестивалю на постерах солодко цілувалися Жан-Поль Бельмондо та Анна Каріна, грайливо танцювала Клаудія Кардінале, точив сексуальним поглядом за-за темних окулярів Марчелло Мастроянні. Герої постерів Канн віддзеркалюють настрій фестивалю та риси обличь сучасного кіно. Пригадуємо знакові постери кінофестивалю.

Photo © Jack Garofalo/Paris Match/Scoop – Création graphique © Hartland Villa

Ідеологічна КАННітель

Мало хто знає, але перший Канський кінофестиваль повинен був відбутися не в 1946 році, як це власне і відбулося, а в 1939. Плани кінематографістів тоді скорегувала війна. Менше з тим офіційний плакат фестивалю прославляє мир і блакитне небо над головою в роки, коли європейці тільки почали звикати до того, що війна скінчилась.

Офіційний постер 1949 року – жінка, одягнена в прапори країн всього світу. На знак того, що фестиваль не залежить від світової політики. І все ж червоний прапор СССР виокремлюється з загальної канви. Так і є радянські кінематографісти того року бойкотували фестиваль. Загалом, після Другої світової війни СССР вступає в ідеологічне протистояння з західним світом. В 1951-ому делегація СССР безуспішно вимагала виключення з конкурсу швейцарського фільму «Четверо в джипі», присвяченого подіям в окупованому Відні, в той самий час привезли на фестиваль пропагандистський фільм «Звільнення Китаю». З побоювань, що картина образить уряд Чан Кайші, її показали 50 журналістам в залі, оточеному поліцією.

Повний сюр

Один із найсюрреалістичніших фестивальних постерів було створено в 1974 році мультиплікатором Жоржем Лакруа. В центрі картини – велике око, через що постер так і прозвали «Великий брат слідкує за тобою».  Символічно, що того року «золоту пальмову гілку» отримав фільм «Розмова» Френсіса Форда Копполи, де головний герой – експерт із прослуховуючим пристроєм.

Під девізом: «Тільки мрія дає нам можливість долати нездоланні перешкоди» були створені плакати з 1975 по 1977 рік поляком Войцехом Сюдмаком. Войцех називає себе fantastic hyper realist, критики порівнюють його із Далі за талант створювати тривимірні ілюзії  простору, лінійні й просторові перспективи.

Над постером до ювілейного, 60-го фестивалю чаклували відомі магнумський репортер Алекс Маджолі та графік Крістоф Ренар. Їм вдалося вмістити на одному плакаті Педро Альмодовара, Жульєт Бінош, Пенелопа Крус, Жерар Депардьє, Семюель Л. Джексон, Брюс Вілліс тощо. «Коли ти просиш людини стрибнути, вона зосереджується на стрибку, з обличчя сходить маска, ти бачиш її справжньою», — так Маджолі пояснив свою задумку. Власне для Канн він підготував цілу колекцію монохромних портретів відомих діячів кіномистецтва One Jump, яка в свою чергу є оммажем класичної серії Jump видатного майстра та родоначальника сюрреалізму в фотомистецтві Філіпа Халсмана.

Різного часу авторами постерів для Канн виступали не тільки художники, але й відомі діячи. Наприклад, постер 1964-го року створив відомий військовий діяч Жан-Клод Моро. У восьмидесятих-дев’яностих організатори надавали перевагу кінематографістам – Федеріко Фелліні, Акіра Куросава, Александр Траунер. Нарешті, в 2008-ому організатори використали для плакату фотографію зроблено співцем сюрреалізму режисером Девідом Лінчем. За словами організаторів, зображена на ньому жінка символізує очікування одкровення магії кіно. Лінч знизує плечами: «Я люблю фотографувати голих дівчат. Бачити, якими вони можуть бути різними, дивно та чарівно». Слова підкріплює ділом: кілька років назад режисер видав фотокнигу Nudes із 125 еротичними фото.

Від поцілунків до бодішеймінгу

Кадри з кінокласики – ще один улюблений сюжет канських плакатів. У 2018 році офіційний постер Канського кінофестивалю прикрасив кадр із фільму «Безтямний П’єро» Жан-Люка Годара з Жан-Полем Бельмондо та Анною Каріною, які виконали головні ролі. Дизайнер Флор Макін помістила на плакат момент їхнього поцілунку, надавши неприродніх, але дуже привабливих кольорів зображенню. До речі, за всю історію фестивалю на плакати потрапляли тільки три поцілунки – Жана-Поля Бельмондо з Анною Каріною (2018 рік), Пола Ньюмана з Джоан Вудворд (2013 рік), Кері Гранта з Інгрід Бергман (1993 рік).

В 2014-ому дизайнери Ерве Чічіоні та Жиль Фрапп’є обрали обличчям фестивалю героя Марчелло Мастроянні з фільму Федеріко Фелліні «8 1/2». «Те, як Мастрояння дивиться на нас з під лоба, опустивши чорні окуляри, дає нам недвозначне обіцянку кінематографічного щастя. Щастя присутності на Канському кінофестивалі», — пояснили дизайнери.

Та ж талановита парочка вибрала кадр із одного з перших фільмів про кухню кінобізнесу – «Зневага» Жана-Люка Годара для плакату в 2016 році. Сходи на постері відсилають глядача до Канського палацу фестивалів, а зображення людини, що підіймається сходами на фоні середземноморського пейзажу, залитого сонцем, перегукується з цитатою з фільму «Кіно розкриває перед нами світ наших бажань».

А ось червоний плакат на якому танцює Клаудія Кардінале викликав скандал. Справа в тому, що оригінальне фото 1959-го року, де актриса танцює на одному з римських дахів… відретушували, подаривши Кардінале більш тонку талію та стрункі стегна. І що тут почалося! Бодіпозитивщики забодішеймили бодіперфекціоністів (якими виявилися автори постера), звинуватили їх у сексизмі та спробі знову нав’язати жінкам образ того, як вони мають виглядати. Питання лишалося відкритим, доки сама актриса не виступила на підтримку авторів: «Це зображення відретушували, щоб зробити акцент на ефекті легкості й щоб перетворити мене в ілюзію. В світі й так забагато важливих речей, які потрібно обговорювати. Це всього лише кіно, не будемо про це забувати.»

По пам’яті

В 1985 році за допомогою постера в Каннах вшанували пам’ять Едварда Мейбріджа, фотографа й одного з засновників хронофотографії, яка потім переросла в кінематограф. (Едвард Мейбрідж, по суті, в 1877 році вигадав покадрову зйомку, прототип якої через кілька десятків років всесвітньо відомі брати Люм’єр назвуть кіно й повністю змінять наше життя!)

В 2012 году на плакате було розміщено фото Мерілін Монро, що задуває свічку на святковому торті. Таким чином керівництво фестивалю одночасно відзначило власний ювілей та вшанувало пам’ять актриси в п’ятидесяту річницю її смерті. «На афіші фестивалю Мерілін знята фотографом в неофіційній обстановці в інтимний, особистий момент. Вона нібито обіцяє нам звабливий довгий цілунок. Канський фестиваль – це храм гламуру, і Мерілін – його найкраще втілення. Їх сумісна поява символізує ідеал простоти та елегантності.» — прокоментували організатори.

Офіційний постер Канського фестивалю-2019 було створено на честь Аньєс Варда, єдиної жінки-режисера з когорти «піонерів» «Нової хвилі», яка пішла з життя цього року. «Аньєс в яскравому світлі видерлася на незворушного техніка. Приклеїлася до камери, яка, здається, її поглинає. Молода, 26-річна, жінка знімає свій перший фільм, — коментують постер організатори. — Ця світлина вже таїть в собі всю Аньєс Варда: її пристрасть, зухвалість, бешкетництво. Інгредієнти рецепта художника, який вона буде постійно збагачувати».

Авторка тексту: Ірина Татаренко