Small Talk: художниця Ірина iSky про захоплення ресайклінгом

Ресайклінг в моді - не лише символ сталого споживання, але й джерело творчої інспірації для художників і дизайнерів. Ми поспілкувалися з солдатом та фотохудожницею Іриною ISky, яка стала авторкою костюмів для нового фільму "Конотопська відьма" з Тарасом Цимбалюком в головній ролі. Та дізналися, як їй за допомогою техніки ресайклінгу вдається створювати  неповторні костюми. 

Як ви використовуєте техніки ресайклінгу в своїй роботі?

У своїй роботі для нас важливо використовувати апсайклінг та іноді ресайклінг. Усе залежить від умов, в яких ми працюємо. Наприклад, у нас є картина з килима, який ми знайшли в розбомбленому дитячому садочку. Тобто ми його почистили і дали життя у вигляді картини, зробивши метафору на карту тривог, де замість позначки «ракетна атака» зробили килим, який символізує радянщину, що вплинула на нашу державу. Де видно неподільність: ми усі від сходу до заходу, від півночі до півдня однакові. В центрі картини помістили «+», як на військових машинах, що йдуть у наступ. Тож картина також символізує відродження і очищення України від усього радянського… Є також картини зі скла з розбомбленої Миколаївської адміністрації, з гільз, з дзеркала.

Які матеріали ви вважаєте найбільш підходящими для створення костюмів з використанням вторинних ресурсів?

Будь які матеріали. Усе, що ми бачимо навколо, є нашим ресурсом для роботи. Будь що, що допоможе планеті дихати…

Як вам вдається враховувати естетику та дизайн, працюючи зі старими або вторинними матеріалами?

Створюючи костюми, перш за все я в голові складаю пазл: фасон, символізм, кольори. Потім це виливається у ескіз. А вже потім ми шукаємо або створюємо необхідні фактури та матеріали. Або ж іноді прості, здавалося б банальні речі хочеться зробити цікавими, як от у фільмі «Конотопська відьма», коли домашні шорти головного героя ми пошили зі старих рушників. Так життя стає цікавішим. (Усміхається.)

Як намагаєтеся вбудовувати ресайклінг в модні тенденції та створювати стильні образи?

Це виходить інтуїтивно… Я захоплююсь багатьма українськими дизайнерами уже багато років і саме вони є для мене натхненням. Окрім того,  мені важливі не тренди, а символізм і стиль. Тренди змінюються, а стиль завжди у моді.

З якими викликами зіштовхуєтеся в роботі та як вирішуєте їх?

Викликів завжди багато і в цьому є цікавинка. Перефарбувати натуральний кожух з червоного у фіолетовий за 6 годин або придумати як зробити обʼємні стрічки, щоб був ефект замкнених душ. Або створити костюм смерті з задачею, щоб був теплий, не було зрозуміло, що виготовлений з тканини, по силуету виглядав як жіночий комбінезон, під нього можна було вдягнути підвіси і при цьому він був багаторазовим і мав  ефектом висохлих кісток… Ми таке любимо і це для нас завжди цікава пригода.

Розкажіть про свій улюбленйи костюм.

Мій найулюбленіший костюм зараз в процесі. Ми готуємо виставку про словʼянських богів і зараз працюємо над створенням богині Макош. Її костюм складатиметься з повністю в ручну вишиту довжелезна спідницю зі старих штор. Вишиваю я її скрізь, де тільки можу або коли є вільна хвилинка. Служба трохи відволікає. (Усміхається.)

Правду верто кажучи, я люблю кожен свій костюм… немає такого, що я дивлюся на створений образ і думаю: «ну норм». Усе, що показую — це те, що мене надихає.

На кого з відомих брендів та дизайнерів ви орієнтуєтеся?

Я обожнюю українських дизайнерів та вітчизняні бренди. Радію їхнім успіхам і проявам у світі. З найулюбленіших — це Ксенія Шнайдер, Катя Сільченко, MuseClothes, Shkoura, the Babusia, Duality, Starova, Aatsu, Aisenberg, Nagolovy.

Читайте також: Sustainability Talk: український бренд в’язаних речей REVÉRIA