sapık oğlana ters reaksiyon işlemez herkesin hayalinde porno kendine özgün ve istediği kriterlerde bir kadın brazzers profili vardır bu kadın sizin düşündüğünüz kadın şemalarından sikiş çok daha kaliteli bedene fiziğe ve amcığa sahiptir porno ve diğerlerinden çok daha farklı bir yapıya porno izle sahip kadınların iyisinden anlayan bir ayı sex izle gibi körpe güzel bir kızı bularak kendine porno manita yapan adam onu kendi evine atarak dışarıya porno film adım bile atmasına izin vermez maço tavırlarıyla genç twitter porno kızı adeta kendisine köle etmiş olan adam seks video sabahları kalkarak maniasını öperek uyandırmadan daha türkçe porno ileri boyuta taşımak ister ve güne taze kaşar gibi lezzetli 19luk kızın amcığını okşayarak başlar

    Час змін. З піар в дизайнери ресайклінг-проєкту: досвідом ділиться Юлія Копанішина-Отепко

    Юлия Копанишина-Отепко
    Героїні нової рубрики Marie Claire «Час змін» розповідають про власний досвід зміни професії, труднощі та відкриття, з якими вони стикнулися в процесі пошуку та адаптації на новому місці роботи. Наша героїня - Юлія Копанішина-Отепко  розповідає, як змінила профіль піарник та журналіст на дизайнера ресайклінг-проєкту.

    Юлия Копанишина-Отепко

    Як ви наважилися змінити професію?

    Прийняти рішення покинути перспективну роботу і професію було зовсім нелегко. Я жила у Донецьку і працювала менеджером з внутрішніх комунікацій великого потужного холдингу з виробництва гірничо-шахтного обладнання. З чоловіком будували собі дім, мріяли про дітей і довгі посиденьки на власній літній терасі з великою родиною. Це було сите безпечне життя без краплі думок щось змінювати.

    Шість років тому наші мрії були втрачені за мить розгортання незрозумілих бойових дій в рідному краї. Але нам пощастило. Через мою роботу ми опинилися у Києві. Спочатку — це перші два роки, найважче було   морально. У свої тридцять ми мали прийняти думками і серцем, що знову на старті і колишнє життя не повернути. І тут було б дивно, як би ми самі не почали змінюватися.

    Внутрішній драйв, з яким я працювала у компанії ще у Донецьку тут згас.  Не допомагало, навіть, звичне коло колег-земляків. З відчуттям  спустошеності, безнадійності і великим бажанням хоч якось особисто вплинути на вимушені зміни в житті, я пішла.

    Із тверезим розумінням, що не в тій ситуації, щоб довго сидіти без діла, почала жадібно шукати в своїй голові відповідь на “куди ж тепер?” І весь цей вінегрет у мозку мені таки видав відповідь, точніше знову питання: “А що, якщо заробляти на своїй справі?” І перше про що збагнула — в’язання.

    Час змін. З піар в дизайнери ресайклінг-проєкту: досвідом ділиться Юлія Копанішина-Отепко-Фото 2

    На той час в Києві набували популярності хенд-мейд і онлайн продажі. Я почала в’язати сумки. Ну, тому що сама була небайдужа до цього аксесуару, а технікою їх виконання була захоплена ще з дитинства. Паралельно пішла на перші курси з бізнесу в інтернеті. Я занурилася в абсолютно незнайомий для мене світ і внутрішній вогник почав розпалюватися по-новому. Пішли невеликі продажі в онлайні, індивідуальні замовлення. Я дуже вдячна одним з перших моїм клієнткам — моїм дівчатам  колегам з минулої роботи. Для мене це дорогоцінна підтримка назавжди.  Саме вони на самому старті втілили в мене віру, що моє рукоділля може бути комусь потрібне.

    По мірі захоплення новою справою почали зростати замовлення. І я стикнулася з тим, що фізично і матеріально не змогла покривати весь об’єм запиту. В мене не було можливості відкладати зароблені гроші на розвиток. Свої з чоловіком заробітки до копійки витрачали на виживання у нових обставинах. І я почала шукати способи, як зробити виготовлення сумок більш доступним. Так з’явилася ідея в’язати полотно із б/у пряжі. Я зібрала свої в’язані непотрібні речі, а також із секонд-хенду, ретельно випрала і розпустила. В мене вийшла перша  товста  ресайклінг пряжа і з нього перше в’язане еко-полотно. Я почала робити сумки з нього, але дуже не розказувала, що полотно зі вторинної сировини.  Це сьогодні переробка і відповідальне споживання гарячий тренд, а тоді я боялася, що мене не зрозуміють.

    З появою шалено бажаної, довгоочікуваної донечки, на розвиток справи стало не вистачати часу. Але я не зупинялася і продовжувала виконувати по-можливості невеликі замовлення, а також почала шукати і вивчати інформацію про састейнебел фешен.

    Сьогодні в мене є продукт — корпусне в’язане еко-полотно з переробленої пряжі на яке в наступному році я маю отримати патент. А також, є розуміння як його виробляти, що з нього можна зробити і для чого — в назві і філософії справи.   

    Час змін. З піар в дизайнери ресайклінг-проєкту: досвідом ділиться Юлія Копанішина-Отепко-Фото 3

    Час змін. З піар в дизайнери ресайклінг-проєкту: досвідом ділиться Юлія Копанішина-Отепко-Фото 4
     

    Читайте також: ВРЕМЯ ПЕРЕМЕН. СТАНИСЛАВА ФУРСА ДЕЛИТСЯ ОПЫТОМ СМЕНЫ ПРОФЕССИИ ВТОРОГО РЕЖИССЕРА НА ДИЗАЙНЕРА ИНТЕРЬЕРОВ 

    Як намагалися себе убезпечити від варіанту «якщо щось піде не так»?

    Тема безпеки для мене, в якомусь сенсі, химерна і, навіть, філософська. Я зовсім не вірю у безпеку зовнішню. Але впевнено покладаюся на безпеку, що є всередині кожного з нас.

    Розумієте, я просто продовжила слідувати своєму серцю. Я і до цього  це робила. Не завжди обізнано, але в результаті, вагомі життєві рішення завжди приймала тільки із внутрішніх відчуттів. Наприклад, коли поїхала у 2005 за другою вищою в університет Тараса Шевченка. Ще у школі, пам’ятаю писала диктант про цей ВНЗ і уявляла, як підіймаюсь по сходинках червоного корпусу. Або, коли вперше побачила свого майбутнього чоловіка і в голові  промайнуло “класно було б мати такого хлопця!” І коли ми вагалися між квартирою і будинком. Всередині аж пекло за дім, хоча двушку потягнути було легше.

    А варіантів “якщо щось піде не так?” насправді може бути багато.  Але, на мою думку, в кожного з нас є проти них певна зброя — довіра власному  досвіду і відповідальність. Наприклад, і сьогодні, з певних причин я не можу повністю присвятити себе справі. Нові випробування наслідками пандемії і світового фінансового переділу змушують підстраховуватися за допомогою вже набутих професійних знань і навичок.

    Час змін. З піар в дизайнери ресайклінг-проєкту: досвідом ділиться Юлія Копанішина-Отепко-Фото 5

    Час змін. З піар в дизайнери ресайклінг-проєкту: досвідом ділиться Юлія Копанішина-Отепко-Фото 6

    Чи виправдалися ваші переживання та надії?

    О, мені ще рано робити підсумки. Я на шляху і мені багато чому треба ще  вчитися! З вироблення першого полотна і сумки з нього минуло п’ять непростих років, а мій драйв по власній справі й досі не згасає. Я вірю і готуюся до того часу, коли зможу так, як хочу—   на всі 100% і без думок про закриття якихось базових побутових прогалин.

    Час змін. З піар в дизайнери ресайклінг-проєкту: досвідом ділиться Юлія Копанішина-Отепко-Фото 7

    Яка ваша головна порада тим, хто на дану мить наважується на рішучий крок – круто змінити професію?

    Якщо за тим, куди хочете ваш внутрішній двигун аж підгорає, а на тому, де зараз “лиса гума” — спробуйте змінити колеса. На мою думку, тільки так можна зрозуміти ваше це чи ні. І правило щоденних кроків, навіть найкоротших, але до власної цілі. В житті так трапляється — людям щастить знайти свій шлях. Чи не за цим ми прийшли у світ?

    Фото надала Юлія Копанішина-Отепко

    Читайтн також: ЧАС ЗМІН. З МЕДІА В ІТ-ІНЖЕНЕРІЮ: ДОСВІДОМ ЗМІНИ ПРОФІЛЮ ДІЛИТЬСЯ ЄВГЕНІЯ ЛИПСЬКА 

    Понравилась статья? Оцените:
    1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (Пока оценок нет)
    Загрузка...
    Статьи по теме