День пекторалі: 10 фактів про видатну археологічну знахідку

Главная › Стиль Жизни › День пекторалі: 10 фактів про видатну археологічну знахідку

21 июня 2023, 21:00

Скарбниця Національного музею історії України оголосила 21 червня Днем пекторалі. Саме цього дня 52 роки тому було знайдено Золоту пектораль.

Пектораль знайшли 21 червня 1971 року під час дослідження скіфського кургану Товста Могила поблизу міста Покров Дніпропетровської області. Там проходила експедиція Інституту археології АН України. Очолював експедицію очолював Борис Мозолевський. Вчені записали час, коли знайшли давній шедевр ювелірного мистецтва: це сталося о 14:30.

День пекторалі: 10 фактів про видатну археологічну знахідку-Фото 2

Нагрудна прикраса пектораль у скіфів вважалася ознакою влади. Вчені вважають, що її на замовлення скіфських правителів зробили грецькі майстри. Знахідка датується 370–350-ми роками до н.е. Золота пектораль визнана найвидатнішою археологічною знахідкою 20 століття в Україні. Співробітники Скарбниці Національного музею історії України до Дня пекторалі розповідають цікаві фактів про цей історичний шедевр.

10 цікавих фактів про пектораль:

Пектораллю знахідку назвав Євген Черненко. Це слово походить від від латинського слова pectus, що означає «груди». Назву спочатку прийняв Борис Мозолевський, а потім й інші науковці.
Пектораль складається з понад 160 деталей. Всі вони були виготовлені окремо, а потім з’єднані в одну прикрасу.
В каркасі пекторалі лежать джгути. Цікаво, що вони — порожнисті. Кожен джгут складається з двох частин. Ці частини були ретельно спаяні. Місця з’єднання побачили лише за допомогою рентгенівського знімку, зробленого у 1991 році.
Зображення людей і тварин — горельєфні. Майже всіх скульптурки мають заглибину. Ювеліри зробили це для того, щоб полегшати вагу виробу.
Скульптурки степових коників, які знаходяться з обох країв пекторалі, настільки реалістичні, що ентомологи можуть розрізнити самця і самку.
Пелюстки квіток на середньому ярусі були вкриті блакитною емаллю. Тож пектораль ювеліри зробили золото-блакитною.
Вчені знайшли сліди ремонту на пекторалі. Це означає, що власник користувався прикрасою. Також є припущення, що було втрачено одну із фігурок зайця. Потім майстри виготовили нову і полагодили пектораль.
Пектораль двічі реставрували. У 1972 році — у реставраційно-художніх майстернях Ленінграда. У 1991 році — у реставраційному центрі Романо-Германського центрального музею Майнца. Роботи виконували реставратори Олександр Мінжулін і Майке-Анхеліка Фехт. Під час реставрації у Ленінграді було виготовлено чотири гальванокопії пекторалі.
Пектораль потрапила до Скарбниці Національного музею історії України у травні 1972 року. Вивозили її лише двічі. У 1975-му — на виставки до США та Франції. У 1991-му — до Німеччини на виставку у Шлезвігу та реставрацію у Майнці. На інших міжнародних виставках було представлено гальванокопію пекторалі.
Золота пектораль згадується у понад 2000 наукових та науково-популярних статей, альбомів та монографій по всьому світу.