Джейн Біркін: Муза дикого генія
Французька актриса та співачка Джейн Біркін померла у віці 76 років, повідомляє Le Parisien. У біографії Біркін десятки фільмів та двадцять альбомів, включаючи концертні. Вона продовжувала зніматися в кіно та займатися музикою до останніх років життя. Але багатьом вона запам'яталася як ікона стиля та муза геніального Сержа Ґензбура.
Завзятим прихильникам французького кінематографу Біркін запам’яталася декількома не вельми успішними стрічками, що вийшли у 70-х і 80-х роках минулого сторіччя. Так званим «фашионістам» – розкішною сумкою Hermès Birkin, що, на думку деяких модних критиків, значно популярніша за свою «матір». Власне, відома Біркін і трьома не менш успішними і талановитими доньками, але ця історія трохи сумна і меланхолічна. То ж хто ви така, Джейн Біркін?
Кохання-зітхання
Якщо поставити це запитання пересічним краянам Біркін, то відповіддю буде: «Це та, що кінчала у пісні Ґензбура». Але іронія в тім, що спочатку імітувати оргазм мала зовсім інша, значно відоміша жінка, а саме – кінозірка Бріджит Бардо. У 1967 році саме з нею Ґензбур закрутив романчик, хоча красуня була одружена з мільйонером Ґюнтером Саксом. Кінодіва попросила співака написати для неї найкрасивішу пісню про кохання, і так з’явився сингл «Je t’aime… moi non plus» («Я тебе кохаю… Я тебе також ні»). Але любов пройшла, зав’яли помідори, і в пику Бардо Ґензбур перезаписав пісню з новою зазнобою Джейн Біркін, попросивши її стогнати, наче вони кохаються. Коли співак вперше поставив композицію в ресторані, було чути, як розбивається посуд. Незабаром пісня звучала усюди, її почули навіть у Ватикані і відразу прокляли! Саме тому Ґензбур називав Папу Римського «своїм найліпшим піарником»…
Голубки іноді справді кохалися до самого ранку, потім відправляли дітей до школи і спали до самого вечора. Зрештою, таке життя набридло Біркін, і в 1980 році вона покинула Ґензбура через його постійну пиятику і пішла до режисера Жака Дуайона.
Квіти життя
Найбільшим подарунком, який колишні коханці залишили одне одному, була донька Шарлотта Ґензбур. Власне, це не перша дитина Біркін, оскільки у 20 років вона народила дочку Кейт від свого єдиного офіційного чоловіка композитора Джона Баррі, що стала популярним фешн-фотографом. Її світлини прикрашали обкладинки таких видань, як Vogue, Elle і Cosmopolitan, і навіть дебютного альбому колишньої першої леді Франції Карли Бруні! Але саме її сестра Шарлотта, донька Джейн Біркін і Сержа Ґензбура, стала всесвітньо відомою акторкою, знявшись у таких фільмах, як «21 грам», «Мене там немає» і «День незалежності: Відродження». Музична кар’єра Шарлотти є не менш успішною, і торік вийшов її п’ятий альбом «Rest». Наймолодша ж донька Біркін, Лу Дуайон, через доволі цікаву зовнішність спромоглася досягти успіху не тільки в царині кіно і музики, але й у модельному бізнесі.
На жаль, десять років тому Джейн Біркін довелося пережити найстрашнішу для будь-якої матері трагедію, коли її старша донька Кейт Баррі наклала на себе руки. Біркін досі тримає біль у собі і віддає свою любов уже не тільки донькам, але й п’яти онукам.
Аналіз вокалу
Досі тривають суперечки, чи насправді у Джейн Біркін є хист, чи вона була лише блідою тінню свого колишнього коханця. Залишимо це мистецьким критикам і зауважимо, що саме завдяки «стогнанням» Біркін вже згадана композиція «Je t’aime… moi non plus» посіла перше місце у британському хіт-параді. До речі, вперше за історію чарту його очолила композиція іноземною мовою! Саме через це Бріджит Бардо змусила відкопати і зрештою випустити її версію пісні, але, як то кажуть, «пізно, бабуся, в партію»…
Щодо кіношних досягнень Біркін, то вони теж здебільшого пов’язані з ім’ям Сержа Ґензбура. Так, вони разом зіграли у фільмі 1969 року «Слоган», хоча тоді Джейн майже не володіла французькою. І, звісно, вона не могла не зіграти головної ролі у режисерському дебюті Ґензбура «Я тебе кохаю… Я тебе також ні», що був настільки ж божевільним і геніальним, як і його творець, і тому теж був заборонений. І попри доволі суперечливе ставлення у Британії до франкофілів, через що багато-хто вважає Біркін зрадницею, вона періодично з’являється і на екранах своєї Батьківщини, зокрема у фільмах про Еркюля Пуаро «Смерть на Нилі» і «Зло під сонцем».
З життя сумчастих
Навіть не дуже освічені відвідувачі «Сезонів моди», що ніколи не чули про Ґензбура, неодмінно знають про сумку Біркін. Якось у 1983 році Джейн Біркін сиділа у літаку поруч з виконавчим директором Hermès Жаном-Луї Дюма. Намагаючись впоратися зі своєю солом’яною сумкою, з якої випадав нехитрий крам, Біркін поскаржилася Жану-Луї на те, як важко знайти гідну шкіряну сумку, куди б усе вмістилося. Сказано – зроблено, і за рік Джейн мала сумку, названу на її честь. Але мало хто знає, що сама акторка її майже не носила, оскільки відтепер торба, повна мотлоху, завдавала болю спині. «Дві сумки – це вже занадто, а через цю одну доведеться лікувати тендоніт», – сміялася Біркін. Жарт жартами, але сумка Hermès Birkin має культовий статус, її власницями є такі знаменитості, як Вікторія Бекхем, Кім Кардаш’ян і перша леді Америки Меланія Трамп, а її вартість іноді сягає 300,000 доларів!
Кілька років тому Джейн Біркін офіційно попросила Hermès припинити використовувати її ім’я для сумки з крокодилячої шкіри, оскільки тварини перебувають у пекельних умовах на відповідних фермах. Акторка брала участь у програмах «Міжнародної амністії» і проєктах, спрямованих на боротьбу зі СНІДом. Що ж, доброчинність справді личила Біркін, не менше ніж вишукані дизайнерські наряди.
Текст: Олексій Бердник
Читайте також: ШАРЛОТТА ГЕНСБУР: «Я НЕ ДОВІРЯЮ СОБІ І МОЖУ ЗАЦІПЕНІТИ ВІД МАНДРАЖУ»