Ексклюзив: Інтерв’ю с Мартеном Прово, французьким режисером, у стрічках якого знімаються Катрін Денев та Жульєт Бінош

Минулого року в українському прокаті була французька стрічка «Школа хороших дружин». Режисер стрічки Мартен Прово в інтерв’ю Marie Claire розповів, чому події картини, що за сюжетом розгортаються у 70-ті не втратили актуальності по сьогодні, а також вразив своєю щирістю та розумінням жінок.

Мартене, яку мету ви ставили перед собою, починаючи роботу над картиною?

Вперше я почув про «школу домогосподарок» в одному з регіонів Франції, де писав сценарій до іншої картини. Мене це дуже зацікавило, та з’явилася ідея створити фільм, події якого б розгорталися довкола школи. На початку це мав бути комедійний, сатиричний фільм. Тому що роль жінки у суспільстві в 70-ті роки видалася би нам сьогодні дуже незвичною, м’яко кажучи. Вже під час роботи над фільмом я зрозумів усю його політичну вагомість. Так сталося, що саме в цей період став набирати обертів рух #MeToo.

Ви наголошуєте на важливості руху #MeToo. Хоча, ця тема залишається контраверсійною. Не всі жінки її підтримують. Напріклад, Катрін Денев висловилася на підтримку звинувачених чоловіків.

Рух #MeToo відбувся дуже вчасно. Це нова революційна хвиля. Як і всі революційні хвилі, вона несе певний емоційний зашкал. Але це не страшно. Головна суть руху, що жінки отримують більшу свободу слова, більше прав. А чоловіки мають задуматися над станом речей у світі.

У Франції наприкінці 60-х також відбулася революція. Саме тому сюжет фільму розгортається в цей час?

Так, в ті роки відбулися дуже важливі події для французького суспільства, які змінили його. Якщо в 1968 році школи домогосподарок ще існували, то у 1970-му році вже не було жодної, вони просто зникли. Після цього почався рух у Франції.

Раніше я не чула про школи домогосподарок, як переважна більшість українок. Мені цікаво як ви здійснювали своє дослідження, працюючи над фільмом?

Звичайно, я досліджував архівні відео, які демонстрували в школах домогосподарок як католицького так і світського типу, записи розмов, інтерв’ю з учнями-домогосподарками та їх викладачами. Багато спілкувався зі своїми друзями: у когось мама чи бабуся відвідували свого часу такі заклади. Вони ділилася своїми враженнями. Хтось дозволив користуватися щоденниками, які вели жінки, що відвідували ті школи. Я був вражений, скільки жінки докладали зусиль, аби опанувати все що викладали в школі, тобто те, що повинна вміти робити домогосподарки на той час – вишивати, прасувати, кроїт­­и одяг тощо.

© 2020 — Carole BETHUEL-LES FILMS DU KIOSQUE

 Одну з ролей зіграла Жульєт Бінош, чому ви обрали саме її?

Роль була написана спеціально для неї. Коли я подзвонив Жульєт, й розповів про цю роль, вона одразу погодилася. Ми вже працювали з Жульєт, на жаль, проєкт не був реалізований. Та ми все надолужили в цій картині.

У ваших фільмах ви часто фокусується на долі жінок. Завдяки кому ви дізнались так багато про світ жінок? І чому для вас це так важливо?

На моє життя великий вплив мали жінки – мої мама та бабуся. Мій тато був офіцером військово-морських сил, він був дуже мужній чоловік. У нас були дуже складні емоційні стосунки. Тому мама та бабуся оберігали мене, я вдячний їм за це.

Моя мама була дуже талановитою та артистичною людиною. Вона мала великі амбіційині плани щодо свого майбутнього в мистецтві. Коли вони познайомилися з моїм батьком, їй було 19 років. Тато був проти того, щоб мама будували кар’єру. Й поставив їй умову: або я, або кар’єра артистки. Мама обрала тата, вони побралися. Батько став перепоною для мрій моєї мами. Цей конфлікт між ними я відчував протягом всього свого життя. Думаю, він дуже сильно вплинув на мене. Я успадкував від мами захоплення мистецтвом, від тата наполегливість. Я багато працював перед тим як стати режисером. Та ще більше я працював над тим – аби досягти миру у стосунках із своїм батьком. Для мене було дуже важливо – постаратися зрозуміти його. І мені це вдалося. Саме тоді я розумів, що в мені всередині перебувають дві частини – жіноча й чоловіча. Я – чоловік, але я досяг миру зі своїми чоловічою та жіночою частинам. Можливо, саме через це я добре розумію й підтримую жінок у їхньому прагненні відстояти свої права.

Сучасній жінці не важливо бути домогосподаркою, а якою важливо бути?

Навряд чи я можу дати відповідь на це питання. Та я бачу, що самій сучасній жінці важливо отримати визнання в світі, в якому домінують чоловіки. Жінки все ще незаслужено залишаються в тіні чоловіків. Ми часто забуваємо про одну з головних жіночих ролей – народження дітей. І ми недостатньо цінуємо цю здатність жінки. Якби не жінки, не було б чоловіків. І, мені здається, що часом чоловіки ставляться до жінок не так як вони на це заслуговують, саме через усвідомлення того, що жінка може народжувати, а чоловік – ні.

На вашу думку, кому з жінок вдалося вийти з тіні чоловіків?

В стрічці «Школа хороших дружин» є фрагмент, де ми перераховуємо усіх жінок, які свого часу вплинули на зміну ставлення до жінок у суспільстві. Ми згадуємо багатьох, серед них Сімона де Бовуар, Жана Моро, Жізель Алені – кожна з них робила майже революційні зміни, аби жінки жили у більш вільному світі. Імена багатьох нам невідомі. Та боротьба триває, і я сподіваюся, що ми будемо жити у кращому світі.

Авторка: Ірина Татаренко

Перекладач: Роман Білозір, Французький інститут при Посольстві Франції в Україні

Всі фото: © 2020 — Carole BETHUEL-LES FILMS DU KIOSQUE

Читайте також: THE HARDKISS, ЛУНА, LATEXFAUNA, ФІОЛЕТ: НОВА УКРАЇНСЬКА МУЗИКА, З ЯКОЮ ПРЯМУЄМО В ЛІТО