Торік цікавій дівчинці Алісі виповнилося 150 років, але старенькою вона себе ніяк не почуває. Хіба що трохи підросла – її свіжа інтерпретація в особі актриси Мії Васіковської та коханої костюмерки Тіма Бертона Колін Етвуд на дівчинку в фартуху ніяк не тягне. Швидше вже – на наївну студентку.
За силою впливу на поп-культуру Аліса може посоперничати, наприклад, з недавно відгриміли «Зоряними війнами». Її головний туз у рукаві, який вклав англійський письменник і математик Льюїс Керролл, – мінливість навколишнього героїню світу, деталі якого можна повернути так і так, отримавши результат від наївної дитячої казки до темної фантазії зі збоченим підтекстом. Саме тому образ Аліси стільки разів піддавався інтерпретаціям, проте залишався впізнаваним.
Початковий look для першої публікації «Аліси в Країні чудес» у 1865 році намалював карикатурист Джон Теніел: у пишній короткій сукні з рукавами-ліхтариками, фартушку та черевичках «мері джейн». До другої книги він додав смугасті гольфи та обруч із бантиком. Блакитний колір сукні з’явився вже в ХХ столітті, натхненний донькою Теодора Рузвельта Еліс, котра з’явилася у блакитній сукні на іннаугурації батька у президенти. З тих пір яких тільки Аліс світ не бачив: наприклад, у 1922 році на малюнках Вілла Погані вона слідує тодішній прогресивній моді: коротка стрижка, картата спідниця, блузка з круглим коміром.
1969-го Сальвадор Далі зображував світ Аліси на геліогравюрах, а 2012-го його у своєму фірмовому «нав’язливому» стилі створила заново японка Яєї Кусама, яка живе в психіатричному шпиталі.
Аліса порядно «наслідила» в моді: Джанні Версаче асоціював себе з нею; у її ролі знімалися багато моделей – від Наталії Водянової у знаменитій фотосесії Енні Лейбовіц за мотивами Disney до Кендал Дженнер у нещодавній зйомці Мерта та Маркуса. Минулого року продавалася капсульна колекція Marc by Marc Jacobs під назвою I Am Not Like Other Girls, цього року – сумка зі сплячою Алісою Olympia Le-Tan, кеди Vans і зовсім свіжа, осінньо-зимова колекція Dolce & Gabbana із зображеннями канделябрів, чайних приладів та кишенькового годинника.
У бік керолівської героїні досі дивляться і музиканти: альбоми Тома Уейтса (Alice, 2002) та Мериліна Менсона (Eat Me, Drink Me, 2007) – вільна інтерпретація на задану тему, а минулого року Деймон Албарн із Blur і зовсім на для мюзиклу Wonder.land – театральної урбаністичної постановки режисера Руфуса Норріса.
«Аліса в Задзеркаллі», яку продюсер Тім Бертон передав режисерові Джеймсу Бобіну (її ми побачимо в травні на великому екрані) – ще один нирок у всесвіт Керролла, тепер уже, наслідуючи моду, у стилі 3D. Цього разу ми найбільше запам’ятаємо, мабуть, не утиски Деппа в ролі Шаленого Капелюшника і не психоделічні вбрання Аліси та компанії, а голос Гусениці, яку озвучив Алан Рікман. То була його остання роль. Чистої води сюрреалізм.