In or Out «Вестсайдська історія»: Редакція обговорює рімейк 1961 року Стівена Спілберга

Більш запеклого протистояння рубрика ще не знала.

Редакція Marie Claire — це унікальні, впевнені в собі дівчата, кожна з яких має особливе бачення світу і від природи незалежний погляд на все. І, звичайно, на спільність думок та узгодженість дій ніколи розраховувати не доводиться. Так, у момент чергових розбіжностей, нам на думку прийшла ідея створити особливу рубрику, в рамках якої головні героїні Marie Claire обговорюватимуть найгучніші новини, запуски, фільми, книги та інші елементи інтертейменту, що стоять на порядку денному. Новим героєм рубрики «In or out» став рімейк «Вестсайдської історії» у виконанні Стівена Спілберга. На цей раз у битві зіштовхнулися fashion-редакторка Marie Claire — Анна Вакуленко та керівниця бренду Marie Claire Ukraine — Катерина Лагутіна.

Fashion-редакторка Marie Claire — Анна Вакуленко

In — це ностальгічно 

Давайте, одразу погодимося, що особисто я не збираюся порівнювати версії “Вестсайдської історії” 1961 року та 2021 року. Акторський склад кінострічки та сам Стівен Спілберг неодноразово повторювали, що вони не збираються робити рімейк, а лише власну версію класики. Тож, пропоную поважати їх думки, та аналізувати лише те, що ми бачимо вперше, а не культову класику, яка увійшла до “золотого” фонду Голлівуду. 

Відчуття ностальгії, ретро-краси та стилю — саме те, що я завжди намагаюся шукати у сучасних фільмах. Іноді, навіть за наявності найкращих декорацій та високоякісного вбрання режисер не може передати атмосферу, на яку націлився. Із “Вестсайдьскою історією” 2.0 такого не відбулося. Яскраві костюми (брунатно-помаранчево-винні у випадку “Акул” та блакитно-сірі для “Ракет”), які відповідають епосі 1950-х, напівзруйнований Вест-Сайд, та у деталях відтворена атмосфера життя емігрантів Нью-Йорку — глядач потрапляє у красиву історію, тікати із якої на половині перегляду кінострічки точно не захочеться. 

In — це відповідає поняттю “Diversity” 

Усі прекрасно пам’ятають про те, що “Вестсайдська історія” 1961 року лише “грала” у різноманітність та повагу до різних культур та національностей, вірно? Головну героїню, яка за сценарієм має бути аутентичною пуерториканкою, насправді грала донька емігрантів з Росії — Наталі Вуд. Решта ж членів банди “Акул” були “білими”, яким впевнено замазали обличчя помаранчевою фарбою. І лише Ріта Морено стоїть у всій цій історії окремо.  

Стівен Спілберг ризикнув запросити абсолютно невідомих, проте відповідних історії акторів, які і зовнішністю, і темпераментом передають латинський дух. Різноманітність — це те, про що говорять кінопремії, режисери та продюсери, проте насправді із цим явищем у кінематографі й досі проблеми. Героям “Вестсайдської історії” 2021 року віриш, бо для багатьох із них сюжет легендарного фільму є чимось особистим та інтимним.  

In — ідеальний сучасний мюзикл 

Хореограф Джастін Пек, який у 2018 році отримав нагороду премії “Тоні” за бродвейську постановку “Каруселі”, зробив неймовірну роботу, та поставив хореографію, яка захоплює навіть таких байдужих до танців глядачів як я. Я не є професіоналкою у питаннях класичного наповнення мюзиклів, проте я точно знаю, коли мені самій хочеться затанцювати разом із героями.  

Усі пісні у виконанні Марії — насолода для вух, а масштабні номери (коли дівчата “Акул” співають про бажання залишитися у дивному, але перспективному Нью-Йорку чи дискотека-протистояння) захоплюють красою та синхронністю рухів. Навіть коли актори не танцюють виглядає шикарно! Із перших же кадрів я закохалася у “Ракет” та їх невимушеність й відчайдушність. І це все завдяки танцям-пластиці — обожнюю “поганих хлопців”, але місце їм є тільки в кіно. 

In — “свіжий” акторський склад 

Попри те, що саме Рейчел Зеглер стала наступною Білосніжкою, до “Вестсайдьскої історії” мало хто чув чи пам’ятав про неї. Тим паче, що саме увага Стівена Спілберга подарувала Рейчел можливість стати новою принцесою Діснею. Звичайно, як акторка вона ще дуже “зелененька”, проте у ролі сучасної Марії вона виглядає дуже мило та щиро. 

Аріана ДеБос — звичайно, не Ріта Морено, проте ми домовлялися не порівнювати. Аніта — один із найдраматичніших персонажів історії, і для того, аби зіграти її образ недостатньо бути просто привабливою чи хорошо танцювати. В очах має читатися біль та нестерпна мука втрати коханого — Аріани вдалося зіграти ці емоції на найвищому рівні. 

Моє особисте відкриття — виконавець ролі Ріффа — Майк Фейст. Це було кохання буквально із першого погляду. Навіть коли поруч із Фейсом грає професіонал своєї справи — Ансель Елгорт, спостерігаєш лише за мімікою та блиском в очах Ріффа. Майк зіграв відчайдушно та сміливо, втілюючи образ всім тілом та навіть делікатними усмішками — браво! 

Навіть найкрихітніші ролі членів банд “Ракет” та “Акул” зіграні ідеально — вірю, і крапка. 

Керівниця бренду Marie Claire Ukraine — Катерина Лагутіна

Out — музика

Я дуже люблю мюзикли, вболіваю за жанр та важчаю, що у таких картинах, найголовніше, це класні композиції, які хочеться додати у свій плейлист. Так було майже з усіма мюзиклами База Лурмана та Ларса фон Трієра з неперевершеною Бйорк, але тут  більше відчуваєш роздратування через неактуальні співи та музичні партії.

Out — головна сюжетна лінія

Мені здається, що у 2021 так зображати історію про умовних Ромео та Джульєтту, настільки не актуально, що навіть неетично. Ти сидиш у кріслі, думаєш та що ж зі мною не так, чому за всі роки ніхто так не так добивався мене та не співав під вікнами. Це жарт звісно, але зображати деструктивні відносини — уже не круто.

Out — каст

Мені категорично не сподобалися актори та їх гра, навіть були сумніви, що деякі грають свої національності. Я не вірю, що з таким бюджетом, єдине на що міг розраховувати Спілберг, на маловідомих акторів з сумнівною репутацією.

Хоча, може всі 160 млн., то був його гонорар.

Out — сет дизайн та костюми

Іноді здавалося, що актори вдягнуті у дуже дешевий мас-маркет бренд, який навіть не відповідає історичній дійсності.