Відвідати спектакль, де ви віч-на-віч спілкуватиметеся з актором — не вигадка, а реальність.
Під час карантину індустрія розваг активно освоює онлайн-простір. Щоб ви не нудьгували та не впадали вдома в депресію, компанії та бізнеси повально пропонують онлайн-квести, 3D-виставки, дистанційні курси та інші віртуальні заняття.
У квітні київський театр «Мізантроп» презентував перший в Україні театральний онлайн-проект, присвячений темі пандемії. Що це означає – вистава в онлайні, кому варто звернути на неї увагу, чого чекати від такого задоволення? Спеціально для Marie Claire розповідає театральний критик Олена Мигашко.
Читайте також: Список речей, без яких вам не обійтися на карантині
Багато великих театрів світу зараз звернулися до digital-інструментів. «Шаубюне», Віденська та Метрополітен-опера транслюють свої спектаклі в мережу, хтось ділиться забавними відео від акторів трупи, хтось пропонує ефіри в Instagram або Zoom. Поруч із цими спробами утримати глядача «Іграшки Люшера» відрізняються тим, що це вистава, спочатку створена для комунікації в мережі, більш того — створена вже в умовах карантину і саме як творча відповідь на самоізоляцію та низку обмежень, поставлених світовою спільнотою.
Ім’я Макса Люшера в назві, винахідника колірного тесту, підводить до того, що йтиметься саме про психологічний фон пандемії. В ігровому діалозі «Іграшки Люшера» розкривають теми, які стали наріжними сьогодні: як контролювати людей в ім’я безпеки, щоб не порушувати особисту свободу, як працювати з тривогою, чи не співпереживати померлим, яких ти не знав?
Формат «Іграшок Люшера» дуже щільно пов’язаний з його тематикою. Легенда проекту пропонує перенестися у світ умовного майбутнього, де самоізоляція стала нормою, що тривала, а люди вже не перший місяць (і, можливо, не перший рік) страждають від пов’язаних з цим почуттів: тривоги, самотності, безсилля чи страху. Щоб впоратися з депривацією, вони регулярно відвідують сеанси онлайн-психотерапії, і ваш квиток – перепустка на один із таких.
Сама вистава — це спілкування віч-на-віч з актором у програмі Zoom, що балансує десь між тролінгом, челенджем і реальною психотерапією. В арсеналі акторів — інструменти справжніх психологів (тест Роршаха, тренінги та інші тести), але використовують вони їх у своїх цілях: усім цим, як водиться в театрі, не так «лікують» вас, як грають, зіштовхуючи з парадоксами вашого ж мислення. Описувати, що саме і в якій послідовності відбуватиметься на «сеансі» — це зруйнувати всю інтригу, але варто сказати одне: відсоток вашої участі, не просто спостереження, буде дійсно великий, і відповіді вплинуть на перебіг подій.
Читайте також: У чому ми будемо ходити на побачення, в офіс та вдома після карантину
Відомо: мистецтво театру — не так у тому, щоб організувати пересування на сцені, як у тому, щоб вибудувати внутрішнє життя глядача. І камерному проекту «Мізантропа», де ви просто віч-на-віч спілкуєтесь з актором, як не дивно, це вдалося. Підключившись до конференції в Zoom, ви не нудьгуватимете, відволікатиметеся, ходити за чаєм і, швидше за все, не помітите, як пролетить час. Проект і справді можна порівняти з повноцінним спектаклем, з лише поправкою: вся увага приділена саме вам.
Виконуючи завдання або слідуючи пропозиціям свого «фахівця» (його ви, до речі, вибираєте на сайті перед реєстрацією), ви проживете серію почуттів та пройдете крізь низку станів: і гнів, і незручність, і почуття спокою; і покричите, і посмієтеся, і помедитує. Проходити «Іграшки Люшера» варто тим, хто зацікавлений у самокопанні і однозначно готовий до нього, а ще тим, хто не боїться бути трішки відкритим і не задовольняється роллю байдужого спостерігача по життю. Театр у приміщенні пропонує подорож ілюзорною реальністю, а «Іграшки Люшера» — подорож у себе. І практика підтверджує: останнє може бути куди цікавіше!
Дізнатися всю інформацію про спектакль та купити «квиток» можна на сайті.
Текст: Олена Мигашко