Коло традиції: У неї завжди є фото на тлі килима

У кожного героя рубрики «Коло традиції» свій шлях до традиційної культури, свої причини, мотиви, тригери, але всі вони знайшли в цій сфері відчуття свого місця, радість і причетність до колективної пам’яті народу.

Валентина Ткач із Богуслава — відома на всю Україну ткаля, килимарка, за виробами якої в Instagram полюють дизайнери інтер’єрів, а також їх показують на виставках декоративно-вжиткового мистецтва. Килими — їхня династійна пристрасть: батько Валентини Іван Вовкула з 1970 до 1990 року керував фабрикою художніх виробів “Перемога» у Богуславі, яка виробляла скатертини, штори, рушники, серветки, а згодом і килими, мама, Марія Вовкула — працювала на фабриці ткалею і розробила багато популярних нині орнаментів і славнозвісний килим «Маки», донька і онук Валентини теж уміють ткати.

Сьогодні розповідаємо про те, що відрізняє богуславський килим від всіх інших, чому в радянські часи не брали для килимів блакитний колір, і де записатися на майстер-клас, щоб виткати власноруч підставку під чашку чи серветку.

Тема спецпроекту «Коло традиції», започаткованого спільно з онлайн-курсом про традиційну культуру «Знай свою Україну», — креативні індустрії, що працюють з традиціями народної культури і розвивають їх за допомогою сучасних технологій.
Килим — на підлогу чи на стіну?

Килимарство – давня традиція у Богуславі, вона поєднує технічну майстерність, художній смак і народні мотиви й орнаменти. Дослідник художнього ткацтва Сергій Нечипоренко розповідав, що у 1960-і роки вони ходили по хатах у Богуславі і збирали старі зразки ткацтва, раритети. На їхній основі професійні художники фабрики «Перемога» — Андрієвський, Іван Нечипоренко, Надія Скопець — розробляли ескізи килимів, налавників. А потім керівництво фабрики запропонувало і ткалям придумати орнаменти та ескізи, оскільки вважали, що місцеві майстрині на підсвідомому рівні намалюють автентичні килими з поперечно-смугастим орнаментом.

Моя мама теж спробувала, і хоч її попереджали, що художники працюють над такими ескізами місяцями, вона за ніч намалювала килим «Маки», і в Києві затвердили ескіз.

Читай также: Флюид — альтернатива крему в жару: 5 флюидов по доступной цене от украинских брендов

Мені ж захотілося втілити ескізи богуславських килимів та мамині ескізи з фабрики, і згодом разом із матір’ю ми виткали за ними килими та в 2016 році зробили виставку «Богуславські килими» у місцевому краєзнавчому музеї. Мамин ескіз килима «Поцілунок сонця» (ширина 2 м, довжина 3,5 м) свого часу Укрхудожпром не затвердив через надмірну складність для виробництва, а в 1918 році ми його виткали і виставляли в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва.

Традиційне і авторське

За освітою я мистецтвознавець-експерт. Коли навчалася у Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв мене зацікавили килими з Київщини XVIII — початку XIX століття, тож їздила по музеях, фотографувала, щоб точно відтворити ці орнаменти. Одного разу Мамаєва слобода запропонувала наткати для них килимів часів Козаччини, а я на основі музейних наткала авторські роботи. Тож можу відтворити старий килим, але він вже буде дещо іншим.

Зараз мрію відтворити старовинні килими на основі фотографій, а також альбому гуцульських килимів, який зберігся від батька.
Килимарство – рахункове ткацтво, богуславське – поперечно-смугасте, в основному було біле тло, у рушниках орнаменти ткали переважно червоним, але й зовсім трошки добавляли голубий або чорний колір. Цю народну традицію художники підхопили і розвинули.

Богуславський килим багатий на кольори — трав’яний зелений, коричневий, оранжевий, (голубий у радянські часи не використовували, щоб не поєднували з жовтим), жовтий, червоний, чорний.

Зараз тчемо традиційні килими, з квітами, інколи – модернові орнаменти, або ж підбираємо візерунки для замовників у їхній гамі. Мама побачила в якомусь із журналів геометричний орнамент чотирипелюсткової квітки і придумала по-своєму цю квітку ткати в килимі з різними кольорами на різному тлі. А поті ми побачили, що такі квіти дуже нагадують нам квіти жоржини у маминоу квітнику, тоді й ми нанатхнення звертаємось до природи, передивляємося старі візерунки. Наприклад, колись мама побзвали ці орнаменти жоржинами. І з них прордовжили брати ідеї для поєднання кольорів для наступних килимків. І ці жоржини користуються неабияким попитом. Я також тчу килими, сумки, подушки, клатчі. Сировину купую на фабриці «Ярослав» у Києві – це вовняна чи напіввовняна пряжа, яку складаю в 3-4 нитки і отримую якісний килим.

Богуславське пончо? Why not?

Я відкрила майстерню у 2013 році. Винаймаю 4 кімнати, в одній з яких – 6 верстатів різних розмірів, новий верстат з автономними педалями європейського типу, а також старий мамин, ще 10 настільних ткацьких верстатів для майстер-класів, на яких можна створювати невеликі серветки, доріжки, килимки для сервірування столу, підставки для чашок. У майбутньому ткатимемо також пончо та жилети. В інших трьох кімнатах – склади.

У майстерні працюємо ми з мамою, періодично моя донька, також навчила ткати сина і внука. Я не примушую, але хотілося б, щоб династія килимарів продовжувалася. Коли готувалися до виставки «Богуславський килим», наймала майстрів, запрошувала ткаль, які ще працювали на фабриці, але зараз це припинилося через карантин.

Наразі продаю килими в магазині «Мрії Марії» у Києві та через соцмережі, маємо сайт трьома мовами . Інколи замовляють килими для оздоблення ресторанів, баз відпочинку. Ми їздимо на фестивалі, на ярмарки, на «Всі свої», періодично до нас приїжджають туристи, іноді великими автобусами, але хотілося би більшої активності та інтересу. Довго мріяла знайти однодумців, щоб у Богуславі робити фестивалі, але поки це тільки мрії.

Я не уявляю себе без ткацтва. Раніше могла не виходити з майстерні і по кілька днів.

Автор тексту: Валентина Клименко