Ковток кохання: Як кіножанру 1990-х «ромком» вдалося повстати з попелу 

Подібно до фенікса романтичні комедії зуміли відстояти своє право на існування, та навіть відродитися кращими, ніж були раніше. 

Ми рахуємо дні до Дня всіх закоханих, адже похмурою та депресивною зимою немає кращих ліків проти турбот та смутку як романтика та любов. Спеціально до чарівного свята команда Marie Claire вирішила створити спецтему, в якій буде зібрано тематичні матеріали, які розкриють різні сторони такого складного почуття як кохання. “Любовний настрій” не просто рубрика, а ціла збірка матеріалів, яка допоможе вам не тільки підготуватися до Дня всіх закоханих, але й нагадає про силу відчуття, а також про супутні символи свята. 

Сьогодні пропонуємо розглянути колись один із найпопулярніших жанрів в кінематографі — романтичну комедію, та дослідити, як саме та чому вона зуміла знову стати популярною наприкінці 2010-х. 

1990-ті можна назвати епохою розквіту ромкомів. Тоді їх ніби не знімали, а буквально штампували. “Несплячих в Сіетлі” зміняла “Практична магія”, її “Доки ти спав”, а потім наступав час “Красуні”, “Весілля кращого друга” і так далі. Проте, наприкінці 90-х інтерес до жанру помітно згас. Публіка жадала фільмів-катастроф, трилерів, розповідей про метавсесвіт… 

Щоправда, назвати ромкоми 1990-х толерантними чи позбавленими кліше, тими, які не розпалюють расову ворожнечу чи сексистські настрої складно. Пригадайте, які актори найчастіше грали в романтичних стрічках 1990-х? Серед жінок на піку популярності були Мег Райан та Джулія Робертс, а серед чоловіків — Г’ю Грант, Том Хенкс, Ніколас Кейдж та Річард Гір. Розумієте, про що ми хочемо сказати? Жодного різноманіття: “білі” жінки, які могли й не бути класичними красунями, а скоріше їх сусідками. До чоловіків також було дуже мало вимог: якщо ти не афро- чи латиноамериканець, то проблем із кастингом не буде. 

Після 2002 року і практично до кінця 2010-х жанр ромком переживав захід своєї історії. Публіка не була в захваті від інфантильних, легковажних та завжди однакових сценаріїв, в яких герої перш за все мають побороти свою дурість, а потім вже цілуватися у найдивніших місцях.  

Читай также: Вернуться к истокам: Билли Айлиш снова сменила цвет волос

Тож “Шопоголік”, “Заміж у високосний рік”, “Поцілуй на вдачу” вийшли без усілякого ажіотажу. Навіть головна цільова аудиторія ромкомів, тобто жінки, які ну дуже вже хочуть знайти своє кохання, почали ігнорувати казкові та завжди однакові історії. Дівчата нарешті зрозуміли, що чоловік не є розв’язанням всіх проблем, а частіше за все сам є причиною їх появи. Байопіки про сильних героїв — ось, що по-справжньому стало кіносимволом 2010-х. Винятком із правила можна назвати хіба що “Три метри над рівнем неба”, який став ну дуже популярним сучасним варіантом історії Ромео та Джульєтти. 

Ромкоми намагалися маскувати за іншими жанрами, наприклад, як це сталося із “Ла-Ла Лендом”, проте сутність завжди лишалася незмінною. Кохання можна відчути майже на дотик, і важливо не проґавити свій шанс на щирі відчуття.  

Проте, лише 5 років тому жанр ромком почав поступово, дуже повільно, але вперто відроджуватися. Ці історії все ще наповнені сентименталізмом та мелодраматичними сценарними поворотами, проте найголовніше — кастинг акторів став неймовірно різноманітним. 

Справжнім успіхом став випуск трилогії “Всім хлопцям, яких я любила раніше”. Історія про звичайну старшокласницю була настільки тепло прийнята публікою, що майже одразу було прийнято рішення знімати продовження. Виконавиця головної ролі — Лана Кондор — ніби ковток свіжого повітря після задушливих білявок та ідеальних “красунь” ромкомів 1990-х.  

Ще одна картина, яка позбавила жанр ромкому расистських конотацій, — “Шалено багаті азійці”. Класична історія Попелюшки, яка виходить заміж за прекрасного принца, але стикається із неприйняттям його родини із королівськими манірами. Нічого особливого? “Родзинка” в тому, що ромком перестав сприйматися як виключно “білий” кіножанр, поповнившись атмосферою свободи, прийняття та різноманітності, які можуть дарувати фільмові лише наявність актори різних національностей. 

Ще одним особливим сучасним ромкомом, який заслуговує на увагу, є фільм “Із любов’ю Саймон”. Зверніть увагу, тепер жанр розповідає не тільки про людей середнього віку, але й про підлітків — це головна особливість модернової романтичної комедії. Але в “Із любов’ю Саймон”, окрім того, що в центрі уваги опиняється школяр, так він ще й гомосексуалістом. Становлення особистості та пошук любові попри гендери та думку оточення — лейтмотив сучасних ромкомів, і сподіваємося, що надалі історії будуть ставати ще складнішими, різноманітними та глибокими.