Спецпроекты now:

Культурный код группы «Дао Парк»Культурный код группы «Дао Парк»Культурный код группы «Дао Парк»Культурный код группы «Дао Парк»
Культурный код группы «Дао Парк»
Стиль Жизни

Культурный код группы «Дао Парк»

В рубрике «Культурный код» Marie Claire Ukraine узнает своих героев, что наполняет их как творческих личностей. Сегодня в центре внимания группа «Дао Парк».

 

 

Группа «Дао Парк» заняла в украинской музыке нишу поп-фьюжн. Коллектив состоит из пяти участников: Уляны Кушик, Родиона Иванова, Егора Гавриленко, Николая Зинченко и Романа Гуменюка. В интервью Marie Claire Родион и Ульяна рассказывают о любимых книгах, фильмах, сериалах, музыке и личностях, которые повлияли на их восприятие мира.

 

 

Книги

 

 

 

 

Родион: В детстве любил книгу Жюля Верна «Двадцать тысяч лье под водой» и «Всадник без головы» Томаса Майн Рида. Потом читал многое, начиная от мировой классики, заканчивая модными рекламируемыми новинками, но перечитывал мало книг, только «Сиддхартху» Гессе. Эту повесть перечитываю регулярно с 15 лет и каждый раз открываю новые грани понимания этой небольшой по объему книги. Еще перечитал как-то «Распознавание образов» Уильяма Гибсона, классика киберпанка фантастики 80-х. Форма и атмосфера понравились в свое время.

 

 

 

 

Уляна: Я пам’ятаю, що навчилась читати дуже рано, десь в чотири роки. Моя бабуся, Марія Куравська, була у спілці молодих письменників України, пропрацювала все життя у журналі «Дзвін», сама писала вірші та оповідання. Відповідно у квартирі, в якій я виростала, полиці були забиті книгами. Змалечку я проводила дні під боком у бабусі, поки мама вчилась в університеті, спостерігаючи як вона щось вичитує. Найбільше з бабусиної колекції мене приваблювали всілякі книги типу «Молот відьм» і книги з окультної магії, які я переглядала малою потайки від дорослих. Зараз зовсім не цікавлюсь цією темою, але багато моїх улюблених творів мають в собі щось містичне.

 

 

 

 

У дитинстві моєю улюбленою книжкою була «Академія пана Клякси» Яна Бжехви. Не пам’ятаю точно сюжет, але це був захопливий сюр. Звісно, я читала Гаррі Поттера і  з головою занурювалась у цей світ, уявляючи все дуже точно й детально. Також мене захопила книжка Валерія Шевчука «Дім на горі», сюжет якої сповнений української містики і загадковості. Для мене важливо те, як пише автор, і ця книжка оформлена дуже красномовно. Я люблю коли, букви красиво поєднуються в слова, а слова в метафори, саме тому моїм улюбленим українським поетом є Богдан-Ігор Антонич.

 

 

 

 

Люблю класику, в підлітковому віці мене вразила книжка Федора Достоєвського «Брати Карамазови». Пам’ятаю, як не могла спокійно спати, захоплена подіями й переживаннями головних героїв книги. «Людина, яка сміється» Гюго знову ж написана дуже красиво. Ці книжки вивертають зовні душі своїх героїв, показують неоднозначність кожного, найдобріший герой може виявитись вбивцею, а за маскою багатства і порядності може ховатися жорстокість і збочення. Коли вперше читаєш такі книги, це вражає, ходиш після цього як шарахнутий чимось важким по голові.

 

 

В університетські часи читала багато української прози. Дуже сподобалась автобіографічна книжка Юрія Андруховича «Рекреації», вона дуже «своя». Напевно тому, що Андрухович теж західняк, і його мова мені зрозуміла, місця, які він описує, мені знайомі та рідні. А ще крута і, звісно ж, містична (все як я люблю) його книжка «Перверзії». Також із захопленням читала Віктора Пелевіна №Generation П». «Маятник Фуко» Умберто Еко додала в ту ж колекцію улюблених містичних книг.

 

 

 

 

Ще до 2013 я побувала у Москві на крутезній виставі «Чайка на ім’я Джонатан Лівінгстон» по книзі Річарда Баха, і одразу в цей вечір мені подарували збірник його оповідань. Їх потрібно час від часу перечитувати. Це мотивація щось творити та робити, Річарду Баху вдається підбирати слова набагато крутіше, ніж просто «встань і йди».

 

 

 

 

Зараз біля мого ліжка лежить збірник «Антологія молодої української поезії», часто перед сном читаю звідти один-два вірші. У нас дуже крута українська поезія, маю колекцію збірників Калинця, Римарука, Андруховича, раджу бодай когось з них почитати. Також з прочитаного нещодавно дуже сподобався світовий бестселер «Людина розумна» Юваля Ной Харарі. Захопливо і доступно про історію людства, дуже стислими та влучними абзацами автор пише про те, чому ми такі, якими є, описує наші основні «майлстоуни», важливі історичні події від винайдення першого знаряддя праці до атомної бомби, а також які висновки ми маємо зробити, аби вберегти людський вид від вимирання.

 

 

Кино

 

 

Кадр из фильма «Бегущий по лезвию»

 

 

Родион: Любимый фильм — «Бегущий по лезвию» Риддли Скотта. В кино больше нравится форма, чем содержание. Главное, чтобы было настроение/состояние и хорошая музыка. Из украинского кино понравился фильм «Думки мої тихі», там и настроение, и состояние, и хорошая музыка присутствуют.

 

 

Кадр из фильма «Отель «Гранд Будапешт»»

 

 

Уляна: Люблю авторське кіно, тому обираю в першу чергу по автору. Передивилась свого часу багато фільмів один за одним Інгмара Бергмана, улюблений — «Фанні й Александр», у Бернардо Бертолуччі — «Маленький будда».

 

 

Улюблені режисери — Джим Джармуш (я навіть назвала свого пса на його честь — Джармуш), Девід Лінч та Квентін Тарантіно. З Джармушем познайомилася, переглядаючи фільм «Dead man» з Джоні Депом в головній ролі. Також з його фільмів улюблені «Ніч на землі», «Загадковий потяг».

 

 

Нещодавно передивилась весь «Твін Пікс». Девіда Лінча люблю за те, як красиво він знімає, кожен кадр в його кіно — окрема фотографія, продумано все до кольору лаку на нігтях акторки. Квентін Тарантіно – це кіно, яке за будь-яких обставин підіймає настрій, не те що б своїм специфічним гумором, а просто тим, наскільки воно круте. Ще його фільми хочеться повторно переглядати, це я взагалі практично не роблю ніколи. Улюблені його фільми – всі, але назву «Одного разу в Голлівуді», бо спогади і враження від перегляду ще дуже свіжі. Також  подобається кіно Веса Андерсона «Готель «Гранд Будапешт», «Королівство повного місяця», «Фантастичний Містер Фокс», «Острів собак».

 

 

Також сподобався фільм «Лобстер» Йоргоса Лантимоса. Також сподобався «сюрний» фільм «Sorry to bother you» — класний, молодіжний, з гумором, в дусі часу, але попереджаю, дивний фільм. Люблю кіно Кубрика «Космічна одіссея 2001 року», це такий фільм, після перегляду якого можна написати цілий музичний альбом.

 

 

Люблю фільми Сергія Параджанова «Тіні забутих предків», Юрія Іллєнка «Білий птах з чорною ознакою», Бориса Івченка «Пропала грамота» — це українська душа, знята на плівку. З нового кіно вразив фільм Нарімана Алієва «Додому» — фільм з важким сюжетом, але історія розказана так майстерно, що не соромно (а буває часто просто соромно за деяке українське кіно) його дивитись і назвати це крутим кіно.

 

 

Кадр из сериала «Молодой папа»

 

 

Сериалы

 

 

Родион: Сериалы смотрю, из тех, что особенно запомнились — «Молодой папа» Соррентино, «Уловка-22». Недавно посмотрел новый сериал «Великая» от Hulu, это вольная трактовка пути Екатерины II к власти. Смешно получилось, как по мне, если что, это комедия.

 

 

Кадр из сериала «Чернобыль»

 

 

Уляна: Сподобався «Краще дзвоніть Солу» про дуже «заносчівого» адвоката, який любить «мутити» і встрявати в неприємності, також вразив «Світ Дикого Заходу», у ному людиноподібні роботи стають «свідомими» і виборюють своє місце серед людей. Серіал тримає в напрузі та занурює у роздуми про життя, безсмертя, майбутнє, яке насправді дуже близько. З гучних серіалів переглянула «Чорнобиль» за одну ніч. Сюжет і те, як його відзняли, не дозволив відірватись від перегляду ні на секунду, все передано так реалістично і моторошно, що разом із захопленням хотілось закінчити з переглядом за один вечір, і не розтягувати. Це крутий проєкт, викликав багато обурливих емоцій щодо радянської системи, її абсурдності, яка забрала мільйони життів.

 

 

 

Музыка

 

 

 

 

Родион: Музыку слушаю разную — От Кита Джаррета до чиллхопа. В плейлисте, наверное, никогда не будет… не знаю. Иногда в профессиональных целях приходится слушать разное, так что не буду загадывать. На музыкальный вкус повлиял Herbie Hancock, Chick Corea, Miles Davis.

 

 

Уляна: В моїх вподобаннях я б сказала є такий жанровий дуалізм і контраст: я або слухаю щось соуло-фанко-хіпхопове, або рокешнік. Улюблені треки:

 

 

Florence and the Machine — «Only If for a Night»

 

 

 

 

Fink — «Perfect darkness»

 

 

 

 

Rihanna — «Kiss it better»

 

 

 

 

The Notorious B.I.G — «Big Poppa»

 

 

 

 

Queen — «Bohemian Rapsody»

 

 

 

 

En Vogue — «Don’t let go»

 

 

 

 

Herbie Hancock — «Chameleon»

 

 

 

 

Chaka Khan — «Aint nobody»

 

 

 

 

Pink Floyd — «Shine on you crazy diamond»

 

 

 

 

Kansas — «Carry on wayward son»

 

 

 

 

Kimbra — «Call me»

 

 

 

 

Улюблені співаки та вся їх творчість – Kimbra, Jill Scott, D’Angelo, Jamiroquai, Stevie Wonder. Я вдячна моїй мамі, що в дитинстві купувала класні диски, як от альбом Norah Jones «Feels like home», який я знаю на пам’ять.

 

 

В мому плейлисті ніколи не буде «русского шансону», це для мене щось конкретно брудне і ні на що не налазить. І не буде якогось дезметал-грайндкор-скрімо — в 15 років я навіть слухала таку музику, але тепер все це здається шумом бензопили, точно так само як моїй бабусі тоді, коли мені було 15.

 

 

Серед українських колег мені подобається голос і небанальна лірика Олі Чернишової з гурту [О], сподобалось декілька треків виконавця Adam, звучить трушно. Насправді важко назвати когось зараз, набагато легше сказати, що в підлітковому віці моїми улюбленими українськими артистами були ТНМК з їхніми текстами. Як справжня львів’янка я люблю старі пісні «Океану Ельзи», особливо з альбому «Янанебібув», ЛЮК і їх Сахалін, Sun Say і його «Дайвер». А ще я люблю (і всім рекомендую) увімкнути на нон-стоп збірники української естради від 50-х до 80-х — для мене це просто шедеври, слухаю і кайфую.

 

 

 

 

Особистості

 

 

Родион: Herbie Hancock — разносторонний человек, который может прочитать серию лекций в Гарварде от «Буддизм и креативность» до «Технологии в музыке». Это помимо всех его музыкальных заслуг от джаза до электрофанка.

 

 

 

 

Уляна: Особистості для мене — це люди, які відчувають світ у свій особливий спосіб. Таким найпершим прикладом для мене була моя бабуся Марія Куравська. Доки моя мама вчилась цілими днями в універі, я пам’ятаю своє дитинство, проведене з бабусею. Вона писала вірші, розповідала мені містичні історії, і безперестанку співала, зазвичай це були пісні «що бачу, те співаю». Тепер я сама так роблю. Вона була дуже самодостатньою, гордою і сильною, через непрості обставини, які трапились в її житті.

 

 

Особистостями для мене є усі, хто робить щось інакше, всупереч прийнятному. Я бачила багато таких людей у свому житті, всі вони так чи інакше надихали мене. Я колекціоную вислови, візуал, якісь моменти, вислови, враження від зустрічей з такими людьми. E музично-художній тусовці таких особистостей більше ніж достатньо. Я не вірю відполірованій відшліфованій картинці з журналу чи з Інтернету. Звісно, я розумію що, Бейонсе — це Бейонсе, і мене завжди пробиває на сльози її нереальна енергетика під час лайвів, а Мік Джагер — король рок-музики, але я не можу з’єднатись з цими образами так сильно, щоб вони вели мене в контексті мого шляху, моєї ментальності, моєї країни. Тому люблю надихатись реальними людьми, яких можу «пощупати» і бачити навколо себе.