Лагідний music-дайджест-2: локдаун триває

Стан невизначеності знову пролонгували, як мінімум до травня, столицею блукає напівпорожній транспорт, а кожен з нас шукає способи, як з цієї пастки якнайшвидше вибратися.

Тим часом, поки дехто з вас на карантині, Сергій Гулюк, колумніст Marie Claire та автор телеграм-каналу «НЕЖНОСТЬ» продовжує рекомендувати нову цікаву музику.

Floating Points, Pharoah Sanders & The London Symphony Orchestra 2021 «Promises»

Зухвала за своєю амбіційністю витівка британського електронного композитора Сема Шеферда (псевдо – Floating Points), який запросив до співпраці та запису нової роботи 80-річного американського тенор-саксофоніста Фероу Сандерса, а щоб мало не здалося – ще й Лондонський симфонічний оркестр. За формою – це дев’ять меланхолійних п’єс, що непомітно перетікають одна в одну, об’єднаних спільною мінімалістською темою, що повторюється протягом усього альбому. Так само непомітно та у необхідних місцях до розповіді приєднується позамежний тенор-сакс Сандерса, та струнні й духові оркестру, що вцілому створює космічне ембієнтне відчуття відвідин Планетарію. Прослухати можна тут.

El Michels Affair 2021 «Yeti Season»

Ліон Мічелз – відомий американський мультиінструменталіст. Пише музику до уявних фільмів, але дописався вже до такого статусу, що його композиції беруть у справжнє кіно, бо дуже вони туди просяться. А Пія Малік – співачка індійського походження, що мешкає десь між Лондоном та «Яблуневим містом», і саме її участь у новій платівці Мічелза своєрідно прикрасила цей черговий уявний саундтрек, та ще й перетворила атмосферу Голівуду на Болівуд. Зокрема, пісню «Zaharila» з цього альбому у виконанні Пії можна почути у гостросюжетному серіалі HBO «The Outsider». Прослухати можна тут.

UNKLE 2021 «Ronin 1»

У червні славнозвісного 2020 року Джеймс Лавель, ідеолог проекту UNKLE, вирішив, що непогано було б під час локдауну та домосидіння якось урізноманітнити матеріал попередньої платівки «The Road», зробити декілька танцювальних реміксів, а потім, коли світ повернеться на звичні рейки, пограти їх серед люду на живих виступах. Та стан пандемії затягся, і домашня робота зрештою перетворилася на великий мікстейп з удосконалених треків UNKLE, але вже із запрошеними зірковими гостями – тут і Майкл Ківанука, і соліст Editors Том Сміт, і лондонські електронщики The Big Pink, та багато інших. Незабаром планується друга частина. Прослухати можна тут.

Читайте також: ЛАГІДНИЙ MUSIC-ДАЙДЖЕСТ: ЛОКДАУН

La Femme 2021 «Paradigmes»

Кожний альбом цих парижан, що зовні виглядають, немов герої стрічок Годара періоду маніфестацій 1968-го, це свято, провокація, і – приємний подив. Альбомів до цього було лише два, тож варто було затамувати подих, і готуватися розшифровувати нові культурні коди. І сподівання виправдалися: платівка з титульним треком починається, як святковий похід у кабаре, і протягом наступних понад 40 хвилин ви почуєте і ніжні наспіви у стилі Франс Галь, і божевільні твісти «йє-йє», і техно-поп-галопи схожі на окремі твори Жака Дютрона чи Пластіка Бертрана, і цілий парад «аллє» вінтажних синтезаторів. За словами самих авторів, цього разу вони шукали золоту середину десь поміж Kraftwerk та The Velvet Underground, і, мушу визнати, здається, знайшли. Прослухати можна тут.

«Wizzz! Vol.4 (French Psychorama 1966-1974)» 2021

З тієї миті, коли побачила світ перша частина серії «Wizzz!», вже виросло ціле покоління, а збірки маловідомої французької музики другої половини 1960-х-початку 1970-х встигли охрестити «легендарними». І, здавалося б, за цей час найзавзятіші франкофіли вже вишкребли все по засіках, трапляються ще екземпляри з «Червоної» французької поп-книги, про які ви навіть не підозрювали. Цього разу взялися за «семидюймові» сингли (що видавалися лише одного разу, і стали колекційною рідкістю) періоду розквіту П’ятої Республіки – від останніх днів Де Голля до правління Помпіду. Це переважно ексцентрична психоделічна естрада з елементами твістів, гаражного-року, і навіть прогресиву. Чоловіки із зовнішністю кіноакторів співають про дівчат 2000 року і кохання у майбутньому. Рекомендую звернути увагу на маловідомого бельгійця Алена Рікара, який ще до паризьких подій 1968-го написав гімн сексуальної революції «I Like Sex» обрамивши його, ледь не в урочистий марш Єлисейськими Полями. Прослухати можна тут.

Beliz 2020 «Memoires»

Едмоні Кратер народився у живописному регіоні Карибського басейну – острівній місцевості Гваделупи, давно переїхав до материкової Франції, але на жодну мить не забуває рідний райський край, і присвятив йому цілу платівку. Як вона приблизно виглядає – можна дізнатися, поглянувши на обкладинку, яка схожа на медитативний малюнок. За десять років до цього у Музичній Академії Монтабану Кратер познайомився з арфісткою Анне Бекерізе та перкусіоністом Олів’є Мауріром, після чого було створено цей екзотичний проект. Вже сам перелік інструментів заслуговує на увагу: арфа, перкусія, ударний інструмент Gwo Ka (креольський термін назви великого барабану), на якому грає Едмоні та співає. Як зазначають самі автори, найголовніша емоція платівки – запрошення до подорожі. Тож мандруйте, попри будь-які обставини. Прослухати можна тут.

Фото обкладинок альбомів з сайту bandcamp

Читайте також: ХТО У ДОМІ ХАЗЯЇН? ЯК У ДЕВ’ЯНОСТІ РОКИ ВІДБУВАВСЯ УКРАЇНСЬКИЙ МУЗИЧНИЙ РЕНЕСАНС

Повʼязані теми:

колумніст

Татаренко Ірина

Всі статті автора

Поділись: