Лагідний music-дайджест: локдаун

Колумніст Marie Claire і автор телеграм-каналу «Нежность»  Сергій Гулюк рекомендує нову музику з якою краще переносити чергову хвилю пандемії, у яку знову погрузла країна.

«Що нового послухати?». Це питання мені задають частіше ніж: «Який фільм порадиш глянути?», чи «Що на нас чекає у майбутньому?». І скажу вам чесно – на перше питання мені відповідати завжди значно легше, що і робитиму періодично на цих сторінках. Сподіваюся, ці рекомендації стануть вам у нагоді.

Insides 2021 – «Soft Bonds» (Further Distractions)

Головна особливість цього диску у тому, що дует з британського Брайтону востаннє давав про себе знати ще на початку 1990-х. Тоді, на «дочірньому» лейблі знаменитої фірми «4AD» Guernica вийшла вже легендарна платівка «Euphopia» — абсолютний взірець світлої меланхолії, прохолодної відстороненності, та предтечія майбутнього тріп-хопу. Повернутися до музики через 27 років – це, як прокинутися після довгого летаргічного сну, коли у світ вкрай змінився, і всі чомусь тепер носять маски. Але, на диво скептиків, Insides записали абсолютно чарівний гіпнотичний альбом, у якому немає місця зайвим звукам, а седативний заспокійливий вокал солістки Кірсті Йєтс наділений ще й оздоровчими властивостями. Прослухати можна тут.

Guedra Guedra 2021 – «Vexillology» (On the Corner)

Під цим ім’ям свій дебютний альбом випустив марокканський продюсер Абдула М. Хассак, який вже досить давно займається вивченням поліритмів рідної та сусідніх місцевостей, та перетворює їх на сучасну клубну танцювальну музику. Для цього Хассак навіть особисто вирушив у експедицією континентом та з мікрофоном у руках записував спів берберських племен не лише у Марокко, а й у Сахарі, Алжирі, Лівії, Тунісі. Після обробки ним польового матеріалу у студії вийшло досить бадьоро і запально. Якщо ви не бували на дискотеках у Маракеші чи Танжері, то саме час хоча б уявити себе там. До речі, вексілологія – це наука про прапори та знамена, і кожен з треків альбому присвячено окремому регіону. Прослухати можна тут.

«Somewhere Between: Mutant Pop, Electronic Minimalism & Shadow Sounds Of Japan 1980-1988» 2021 (Light in the Attic)

У середині 1980-х років у Японії відбувся стрімкий ріст економіки. Науковці зазначали, що естетичні погляди громадян та споживацтво (або, як потім почали говорити – консюмерізм) перетворилися у єдине ціле, і музика того періоду відображала процвітання нації та фінансовий достаток. Це вже третя збірка-дослідження благополучного періоду японської поп-культури від американського лейблу «Light inthe Attic», і буде невірним стверджувати, що на ній звучить якась радісна музика чи твори щасливих людей. Навпаки, все, як у назві – багато того, що називають словом «obscure» — міні-саундтреки до урбаністичних трилерів, синтетичний дарк-ембієнт з незвичними голосами, і ще більш незвичними звуками, які могли з’явитися лише на синтезаторах 80-х. І саме вони – головна цінність цієї збірки, бо так більше не грають, і те, що нині намагаються відтворити сучасні експериментатори зафіксовано у японських скрижалях того періоду. Найкраще, що доводилося чути цього року. Прослухати можна тут.

Читайте також: СНИ ПРО ДЕЩО БІЛЬШЕ: ЯК УКРАЇНСЬКІ МУЗИКАНТИ ПІДКОРЮЮТЬ ЗАКОРДОННИЙ РАДІОЕФІР

Black Country, New Road 2021 «For The First Time» (Ninja Tune)

Приятель, що порадив мені цей колектив, порівняв його манеру виконання з петербурзькою групою АукцЫон. Це дійсно перше, що маже спасти на думку, друге – він так само схожий і на десятки інших колективів з різних країн світу, і у той же час – самобутній. Семеро мешканців Лондона яскраво виглядають живцем, принаймні YouTube дозволяє це спостерігати і відчути: духова секція вимальовує цікаву конструкцію – іноді це щось орієнтально-містичне, іноді – взагалі клезмер. Часом, по ходу платівки, пригадуються роботи бельгійців Deus, авангардистів з «Rock InOpposition», або – пост-рок початку вже цього століття. У будь-якому випадку, цей альбом — чудовий набір страв для споживання та роздумів. Прослухати можна тут.

Pan Amsterdam 2020 «HA Chu» (Def Presse)

Під майже українською вивіскою «Пан Амстердам» ховається Лірон Томас – Нью-Йоркський музикант, продюсер, та друг Іггі Попа, зокрема він допомагав записувати його позаминулорічний альбом «Free». «Pan Amsterdam» — це хіп-хоп-іпостась Томаса, з якою він час від часу з’являється на люди, або видає записи. Та основне амплуа Лірона – гра на трубі, і це, певно, чи не найголовніша привабливість платівки: ці розповідні, часом, суворі читки, або, як нині кажуть – «сторітейлерства», супроводжуються ангельським звучанням цього інструменту, що робить їх значно цікавішими. Не один раз на альбомі з’являється Джейсон Вільямсон – учасник прославленого дуету Sleaford Mods, і додає йому «бруталу». Є також коротенький вихід Іггі Попа, у одній з мініатюр між треками, де у якомусь кафе він обирає між кавою та чаєм, що нагадує про знамениту сцену з фільму «Кава та цигарки» Джармуша. Прослухати можна тут.

Altın Gün 2021 «Yol» (Glitterbeat)

Починалося все близько п’яти років тому, коли нідерландець Йаспер Верхалст, захопившись вінтажними турецькими записами, створив групу, яка на новий лад поєднувала у своєму репертуарі анатолійські рок-традиції, фанк, та диско. Згодом до колективу приєдналися двоє представників турецької діаспори, серед яких – вокалістка Мерве Даздемір, яка стала справжньою прикрасою ансамблю. 2019 року група номінувалася на премію «Гремі» у категорії «best world music album». А це – вже третя їхня платівка, на якій відчувається творча зрілість музикантів – вони значно додали до звучання електроніки, і так само поєднують запальні диско-фанкові номери з турецькими народними піснями. Прослухати можна тут.

Фото обкладинок альбомів з сайту bandcamp

Читайте також: ХТО У ДОМІ ХАЗЯЇН? ЯК У ДЕВ’ЯНОСТІ РОКИ ВІДБУВАВСЯ УКРАЇНСЬКИЙ МУЗИЧНИЙ РЕНЕСАНС