ЛАРИСА КАДОЧНИКОВА: «Я вирішила лишатися в Києві»

Осередок Кіноспільнота у лютому продовжує спеціальні покази в Червоній залі Будинку кіно. 24 лютого о 18:00 на зустріч зі своїми шанувальниками прийде легенда українського театру і кіно, виконавиця ролі Марічки у культовому фільмі Сергія Параджанова «Тіні забутих предків», народна артистка України Лариса Кадочникова. Під час зустрічі відбудеться національна прем’єра фільму «Лариса Кадочникова. Війна» режисера Дмитра Томашпольського.

Фото: сайт OIFF

Яким ви пам’ятаєте ранок 24 лютого?

Я б ніколи не повірила, що почалася війна, і що на нас напала росія… Я була вдома. О сьомій ранку пролунав дзвінок. Телефонував молодий хлопець із нашого будинку, ми з ним спілкуємося. Він порадив взяти документи, гроші, зібрати усе необхідне і кудись виїхати, бо почалася війна. Я була в шоці. Подякувала йому і повідомила чоловіка Андрія. Він адвокат, спокійно сказав, що нікуди не їхатиме і залишиться тут. Тоді я теж вирішила лишатися в Києві. А як я можу поїхати без чоловіка, без рідного театру, без студії Довженка, без друзів?

Ви вірили, що війна може розпочатися?

Ні ! Але такого сильного страху я не відчувала з дитинства, коли дуже хворіла. Коли наступного дня пролунали вибухи, було таке враження, ніби мені з автомата у вікно стріляють. Це тривало кілька днів. Потім я змогла опанувати себе. Я забула, що таке страх. Тепер нічого не боюся.

В перші дні війни ви взяли участь у зйомках у фільму Дмитра Томашпольського «Лариса Кадочникова. Війна». Як пройшли зйомки?

Зйомки – для мене життя. У фільмі ви багато їздили містом. По тих місцях, що вже зруйновані. Було жахливо, дивно і незрозуміло.

Вас занивають однією з найталановитіших українських актрис. На вашу думку, талант – це дар чи покарання?

Талановитій людині дуже важко. Так було і так є. Посередність часто досягає багато чого за рахунок невгамовної наполегливості. А талановитим треба допомагати. Свого часу допомагали мені, а зараз допомагаю я. Просто мені дуже пощастило, що я свого часу зустріла Параджанова та Іллєнка.

Кадр «Тіні забутих предків», 1965

Що ви вважаєте найважливішим, а що найменш значущим у житті?

Найважливішим вважаю добро і кохання. Всі кажуть, здоров’я… А я ось думаю, що якщо ти добрий і вмієш любити, ти завжди будеш здоровий. Ненавиджу людей жадібних, скупих. Їх завжди видно у натовпі.

Які риси прикрашають сучасних чоловіків? А які не личать сучасним жінкам?

Чоловіка прикрашає мужність, коли відчуваєш поряд із ним захист. Не стерплю зраду. Жінкам не личить заздрість. На жаль, ця якість властива багатьом жінкам. Красива, самостійна, незалежна, жінка сповнена почуття власної гідності найчастіше дуже дратує інших жінок. Часом доводить до сказу. (Сміється).

Поділіться своїми свіжими відкриттями про чоловіків та жінок.

Чоловік має бути самостійним. Він повинен дбати про жінку, платити за неї у ресторані та кафе. А не навпаки. Зараз багато чоловіків дозволяють жінці платити за себе у закладі. Я також з таким стикалася. Я щедра, не зациклююсь із цього приводу. Але, якби я була чоловіком, я б ніколи не дозволила за себе платити. Ніколи! Я розумію, що сьогодні важко заробити. Що сучасні жінки надто багато беруть на себе. Але ж це не аргумент.

Фото з архіву Лариси Кадочникової

Ви зазвичай даєте поради чи дослухаєтесь?

Я намагаюся не нав’язувати. Вважаю, що, як кожен живе так, як йому зручно. Але іноді даю поради чоловікам.

Наприклад.

Раджу, що треба робити справу, а не сидіти на шиї у жінки. Звичайно, важливо, що людина талановита, розумна, світла і добра, але не менш важливо, щоб вона вміла заробляти гроші і допомагала жінці, своїм рідним – батькам, які у віці і вимагають допомоги, або дітям, які поки що ніяк не можуть себе забезпечити.

Хто ваші друзі?

Я дружу з чоловіками, і це мене влаштовує. Вони можуть бути справжніми друзями, вони здатні прийти на допомогу будь-якої хвилини.

На ваш погляд, якої типової помилки припускаються жінки в дружбі з чоловіками?

З чоловіками не можна вередувати. Ось не можна їм показувати свої жіночі капризи. І за жодних обставин їм не варто розповідати про свої болячки. Повірте, вони дуже бояться лікарів, як і я! (Усміхається.) І ще чоловіки не люблять жінок-жебрачок. Жінці це не личить. Щедрий чоловік сам все подарує. А ось ці дешеві хитрощі «ой, я так хочу це, я буду така щаслива, якщо ти мені це подаруєш …» Це так дратує. Краще самі подаруйте щось чоловікові. Ось побачите, він подарує вам у відповідь те, про що ви мрієте.

Фото з архіву Лариси Кадочникової

Який людський страх ви вважаєте найнадуманішим?

Жінки бояться старості. Цього не можна боятися. Загалом про це не варто думати. Викиньте вік із голови та називайте ту цифру, яка вам подобається. Мені подобається 35-36 років. І іншого віку в мене ніколи не буде. А комусь може бути 28 чи навіть 18. Найголовніше – це внутрішній стан. Особливо стан закоханості. Любов до чоловіка дуже важлива. Вона допомагає жінці почуватися красивою.

Читайте також: “Я ВІРМЕНИН, ЯКИЙ НАРОДИВСЯ У ТБІЛІСІ Й СИДІВ У РОСІЙСЬКІЙ В’ЯЗНИЦІ ЗА УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛІЗМ”: 5 ФАКТІВ ІЗ ЖИТТЯ СЕРГІЯ ПАРАДЖАНОВА