МОНУМЕНТАЛЬНЕ ПРЕЗАВАНТАЖЕННЯ: як в Україні турбуються про унікальні твори мистецтва минулого

Тиждень тому у стародавньому Чернігові відбулася нестандартна подія: перший український фестиваль монументального мистецтва «Перезавантаження». Його організувала і провела за власної ініціативи новостворена спільнота місцевих аматорів «Чернігів-Монументалізм». Виявляється, є ще у цій країні люди, яким не байдужа доля самобутніх арт-об’єктів минулого, і які попри все докладають зусиль для їхнього збереження. Сергій Гулюк, колумніст «Marie Claire», і автор телеграм-каналу про музику «НЕЖНОСТЬ» відвідав заходи фестивалю, набрався позитивних емоцій, і ділиться враженнями.

Монументальне мистецтво (живопис, скульптуру, мозаїку тощо) у нас чомусь зазвичай помилково пов’язують з радянським минулим, можливо – через суворе ідеологічне наповнення тодішніх панно та вітражів, і, ймовірно, через небувалий розквіт цього жанру у другій половині минулого століття. Насправді його коріння сягає значно глибших часів – достатньо лише пригадати унікальні мозаїки та фрески Софії Київської. До речі, митці колишньої УРСР, особливо з міст із тисячолітньою історією досить часто використовували старовинні сюжети й історичні постаті у своїх роботах.

Мозаїка «Материнство», художник Євген Павлов, Чернігів

Певно, що у кожному обласному центрі країни залишились художні монументальні роботи нещодавнього минулого, які не завжди вписуються навіть у нинішній модерновий пейзаж муралів, не кажучи вже про рекламні борди, і кращого виходу у «власть имущих», ніж мовчки попрощатися з ними іноді не знаходять. Вони залишились на будівлях універмагів у райцентрах, на спорудах поштамтів та у фойє та на фасадах готелів, а найбільше їх, мабуть – на одиноких автобусних зупинках, що трапляються дорогами до великих міст, та носять оригінальні, іноді сюрреалістичні топоніми. За кордоном, у європейських містах подібні об’єкти стають предметом посиленої зацікавленості, а іноді – й опіки з боку музеїв та арт-фундацій, у нас же останнім часом – предметом галасливих суперечок та «срачів» у соціальних мережах – демонтувати, знищити, декомунізувати, чи стати на захист, бо це – історія, а її не обирають. Досі, до хрипоти тривають суперечки між «активістами» і місцевою владою про долю майже сорокарічного панно на будівлі Головпоштамту у Рівному – комусь воно мозолить очі, а хтось – вбачає у ньому класичний взірець мистецтва минулого. Подібні місцеві «війни» точилися і щодо подібного арт-об’єкту на поштамті у Запоріжжі. Таких прикладів багато.

Панно на будівлі Головпоштамту у Рівному

А от – інший приклад: нещодавно небайдужі активісти домоглися зняття сучасного рекламного банера з мозаїчного панно «Дерево Життя» (1981) художника Іллі Толкачова на фасаді одного з Чернігівських ТЦ. З будівлі місцевого Пологового будинку вдалося зберегти мозаїку «Материнство» Євгена Павлова, і перемістити її до фондів Художнього музею ім. Григорія Галагана. Врятоване, по-іншому не скажеш, також унікальне керамічне панно «Давній Чернігів» художниці Галини Севрук із зруйнованого декілька років тому готелю «Градецький». Хто ці ентузіасти? З недавніх пір вони іменують себе «Чернігів-Монументалізм», і звуться інформаційною просвітницькою платформою, мета якої – збереження та популяризація українського монументального мистецтва. Саме з цією метою місцеві художники організували перший, і свого роду унікальний фестиваль «Перезавантаження», який відбувся одразу у декількох чернігівських локаціях.

Логотип фестивалю

Відвідати це старовинне місто у травні – вже свято: все у зелені та дбайливо доглянутих квітах, на сонці блищать куполи старовинних храмів, у парках та скверах людно та лунає музика. А одним з пунктів програми заходу була екскурсія містом від організаторів та знайомство з його мозаїчними панно. Епіцентром фестивалю стала територія старовинного музею Галагана, у просторих залах якого були презентовані експозиції, а у внутрішньому дворику музею працював ексклюзивний арт-майданчик, де кожен з присутніх міг взяти участь у створенні оригінального Монумент-саду, додавши до нього власні шматочки кераміки або скла. Особливо це було цікаво дітям. Серед інших заходів — лекції та зустрічі з різними українськими художниками на дискусійній платформі, презентації ініціатив та книжок, показ фільмів. Одним із найзворушливіших моментів «Перезавантаження» став приїзд зі столиці художниці Галини Севрук, якій днями виповнилося 92 роки, і презентація у стінах музею її ж панно «Давній Чернігів», а також показ фільму про неї.

Панно «Давній Чернігів» художниці Галини Севрук

Ближче до суботніх сумерків (і це було дуже ефектно) під супровід світлових ефектів у одному із залів музею, як завжди яскраво та екстравагантно відбувся виступ заслуженого українського арт-шамана Дмитра Куровського, лідера формації Foa Hoka. Відбувалося це під музичний супровід Dubmasta, і яскраві образи, які змінював протягом виступу музикант, і його потужний перфоманс органічно вписалися у програму фестивалю монументалістики.

Виступ лідера групи Foa Hoka Дмитра Куровського

За чутками, дещо подібне незабаром планують організувати і у столиці, і ми тільки за те, щоб таких заходів було якомога більше.

Читайте також: ПРО ЩО ЖІНКА МОВЧИТЬ: ХРИСТИНА СОЛОВІЙ, СПІВАЧКА