Найкращі ролі секс-символа сучасності Майкла Фассбендера

Сьогодні Майклу Фассбендеру 47 років. За його плечима 23 роки знімань в кіно, кубок Вольпі Венеційського кінофестивалю, номінації на премії «Золотий глобус» і BAFTA та робота з найкращими оскароносними режисерами. Один з таких, фільм «Сором», повертається в український прокат 11 квітня. Він приніс Фассбендеру найбільше нагород, слави та впевненості, що він впорається з найскладнішими ролями. Про них в добірці Marie Claire.

«Сором», реж. Стів Макквін (2011)

В центрі сюжету Брендон — мешканець Нью-Йорка, одержимий сексом у всіх його проявах. Він частий гість порносайтів, постійний клієнт одразу кількох секс-працівниць, і водночас дивовижно успішний спокусник, перед чарівністю якого не в змозі встояти жодна дівчина. Та внутрішній світ невтомного сексоголіка детонує після того, як у його розкішних холостяцьких апартаментах несподівано оселяється рідна сестра.

Режисером фільму виступив Стів Макквін, який за два роки отримає «Оскар» за стрічку «12 років рабства». А його новий документальний фільм про Амстердам, який є екранізацією книги його дружини, запремʼєриться в Україні на Миколайчук OPEN в червні.

Головна задача, яка стояла від режисера до Фассбендера – бути сексуальним: «Я знав, що він також повинен бути відразливим у певних сценах. Там був потворний елемент, до якого я справді хотів дістатися та відчувати себе комфортно, демонструючи маски, які носить мій герой. Він набагато краще вдає, що все гаразд. Це те, що стосується залежних — вони стають дуже вправними в діях і пристосовуються до будь-якого сценарію, в якому вони опинилися», – розповів Майкл Фассбендер. 

«Френк», реж. Ленні Абрахамсон (2014)

У дивному фільмі і дивний сюжет. Джон, молодий майбутній музикант, виявляє, що відкусив більше, ніж міг прожувати, коли приєднується до ексцентричного поп-гурту, очолюваного таємничим і загадковим Френком.

Але хто б міг подумати, що саме Майкла Фассбендера засунуть у велику паперову голову та протягом всього фільму не покажуть обличчя одного з найкрасивіших акторів десятиріччя?

«Грати без обличчя було зовсім не складно. Я трохи займався комедією в театральній школі, там ми вчилися використовувати маску та працювати ззовні, а не навпаки. Тоді мова йшла лише про те, щоб знайти те, що було найефективнішим — де бути жвавим і фізично виразним, а коли просто бути нерухомим. Тому зараз було весело пограти з цим», – зізнається актор.

«Стів Джобс», реж. Дені Бойл (2015)

Цей біографічний фільм переносить нас за лаштунки цифрової революції, щоб намалювати портрет людини в її епіцентрі. Історія розгортається за лаштунками запуску трьох знакових продуктів, що закінчилося в 1998 році презентацією iMac.

Одне з небагатьох біографічних перевтілень Фассбендера вважається один із найточніших серед акторських робіт його колег. Хоча сам він це заперечує: «Це драматична історія, а не байопік. Я думаю, що Стів Джобс таки заохочував мати свою власну міфологію. Ми думаємо про водолазку та джинси Levi’s, і згадка лунає. І вибір Волтера Айзексона для написання його біографії — це не випадковість. Ми просто досліджуємо людину, яка змінила наші життя. І якщо ви робите це, ви залишаєте себе відкритим для людей, які розтлумачують факти». 

«Вбивця», реж. Девід Фінчер (2023)

Після доленосного промаху найманий вбивця-відлюдник бореться зі своїми роботодавцями та самим собою під час міжнародного полювання, на якому він наполягає, що це не особисте.

Нова режисерська робота автора «Бійцівського клуба» сильно відрізняється від його відомих фільмів, але як найкраще розкриває Фассбендера. Більшість сцен тримаються на його монологах, ніби глядач чує внутрішній голос кілера.

«Я просто намагаюся потрапити в простір немислення. Я заздалегідь багато працюю вдома, переглядаю сцени, намагаюсь отримати натхнення для персонажа, з’ясовую, про що цей персонаж, якою буде його передісторія — це все домашнє завдання. І тоді, сподіваюся, до того часу, коли ми потрапимо на знімальний майданчик, я зможу просто бути. Мені важко потрапити туди, де ти просто не думаєш — до людини, яка чимось не емоційно залучена», — розповів Фассбендер акторці Керрі Малліган, з якою вони разом грали у «Соромі». 

«Наступний гол – переможний», реж. Тайка Вайтіті (2023)

Це історія сумно відомої жахливої футбольної команди Американського Самоа, відомої жорстоким матчем ФІФА 2001 року, який вони програли з рахунком 31-0. Після провалу до них надсилають нового тренера зі штатів, щоб позбутися його та врятувати команду. На острові він знайде щось набагато важливіше за робочі досягнення. 

Фассбендеру потрібно було не лише зіграти у душевній комедії та перевтілитися в батька, який втратив дочку. В першу чергу він мав стати тренером, тим, який існував в реальному житті: «Я люблю дивитися документальні фільми, такі як “Останній танець”, про Майкла Джордана та інших неймовірних спортсменів — людей, які досягли вершини своєї справи», — каже Фассбендер.