“Неограновані” – прем’єра другої короткометражної стрічки Ксенії Бугримової

Короткометражна стрічка «Неограновані» — друга робота української продюсерки, сценаристки та шоуранерки Ксенії Бугримової. 

Фільм «Неограновані» був повністю знятий на острові Шрі-Ланка під час локдауну, а більшість знімальної групи та актори —  корінні ланкійці. Фільм висвітлює чимало важливих проблем сучасності, зокрема нелегальний видобуток дорогоцінного каміння на острові.

Зйомки припали на майже самий початок пандемії? Вони були заплановані чи ідея виникла вже під час?

Ідея фільму «Неограновані» була створена вже під час локдауну, коли наша команда застряла на острові через пандемію під час зйомок іншого повнометражного фільму на Шрі-Ланці. На острові був суворий локдаун, могли навіть заарештувати за вихід із дому. А коли творчих людей закривають в чотирьох стінах – чекайте нових фільмів. Тому з тими, хто залишився зі мною на острові, було вирішено щось створити – і ми вирішили написати сценарій нового фільму і власне, згодом зняти його.

Тема фільму підіймає питання нелегального добутку дорогоцінного каміння. Яке саме каміння добувають на Шрі-Ланці? 

На Шрі-Ланці загалом видобувають будь-яке каміння – сапфіри, практично всіх видів, включаючи такі рідкісні види як зірчастий сапфір, також опали, рубіни, гранати, хризаліти, тобто практично все каміння.

З давнього часу Шрі-Ланку називають островом дорогоцінного каміння, так як тут знаходять від 40 до 85 їх різновидів, які, за чутками, залягають в надрах майже 90% території острова. За часів арабів-торговців острів мав назву «Серендіп» або «острів дорогоцінних каменів». Взагалі слово «серендіп» походить від слова серендіпіті, що означає здатність випадково робити вдалі й непередбачені відкриття або більш коротко — здатність несподівано дивувати. Багато мореплавців приїжджали на острів за благородними металами й дорогоцінним камінням, які прикрашали корони й зберігалися в скарбницях багатьох королів і султанів. Під ім’ям «Серендіп» Шрі-Ланка увійшла в розповіді про Синбада-мореплавця, який двічі відвідував Шрі-Ланку. Також в оповіді «Тисяча і одна і ніч» відомо, що сам цар Соломон підніс в подарунок цариці Савській рубін, привезений зі Шрі-Ланки. Відомий мандрівник Марко Поло бачив рубін, товщиною в людську руку, що прикрашав дагобу Руванвелі в Анурадхапурі.

Але королем Шрі-Ланки, без сумніву, вважається сапфір. Відомий синій сапфір «Блакитна Красуня», що прикрашає англійську корону, і так само сапфір «Зірка Індії», виставлений в музеї Нью-Йорка, родом зі Шрі-Ланки, а саме з міста Ратнапура, який споконвіку є важливим центром видобутку дорогоцінних каменів.

Які дорогоцінні камені можна побачити на Шрі-Ланці? Перш за все, сапфіри, різновидів яких виявляється досить багато: блакитний (від темно синього до блідо блакитного), помаранчевий, рожевий, жовтий, білий, а так само зірчастий сапфір. Червоний сапфір, більше відомий як рубін — так само один з королів Шрі-Ланки разом з його різновидом – зірчастим рубіном. Є так само гранати, які бувають настільки різноманітними, що навіть уявити важко: ессоніт (помаранчево-коричневий), альмандин (вогненно-червоний), родоліт (блідо-червоний), спесартіт (коричнево-червоний), жовтувато-червоний гранат. А також зеленувато-жовтий олександрит, котяче око, місячний камінь (світлий напівпрозорий з блакитними відблисками), аметист, аквамарин, берил, топаз (частіше жовто-коричневий), циркон, турмалін (золотисто-жовтого або зеленуватого кольору), шпінель.

З огляду на всі проблеми, до яких призводить видобуток каміння на острові, ому ця тема не дуже активно висвітлюється, адже це фактично руйнує острів.

Звісно, не все каміння видобувається нелегально. Є і державні та затверджені шахти. В будь-якому випадку я вважаю, що важливіше викуповувати те каміння, яке вже було добуте, цінувати старе каміння. Не добувати нове, а, скоріше, підвищувати вартість старого в плані переробки якихось старих прикрас, викуповуючи їх із ломбардів, і роблячи так званий recycle. Чому тема не підіймається? Власне, тому, чому не вийшли досі всі електромобілі і чому не відмовилися від видобутку нафти, чому не відмовилися від багатьох інших речей. Це просто економічно і політично комусь не вигідно.

У фільми лише два українських актора, всі інші місцеві. Також актори чи просто місцеві жителі, яким запропонували взяти участь у зйомках? 

У фільмі місцеві жителі тільки самі майстри-видобувачі, які були в річці. Це, власне, ті самі прості роботяги, які видобувають каміння. Всі інші, окрім двох дітей–дебютантів, — професійні актори, які знімаються в ланкійських фільмах і серіалах. У нас прекрасний кастинг-директор, з яким ми вже працюємо у двох проєктах. Він знайде будь-якого актора будь-якої національності під будь-який запит. Це просто неймовірно круто, обожнюю його. І взагалі, Рамі великий привіт.

Чи знали місцеві про нелегальний видобуток каміння?

Так, частина регіону так живе, це як в Україні частково нелегальний видобуток бурштину. Багато ланкійців  зазвичай не знають вартість каміння, яке вони добули. Тобто, вони розбираються, що це за вид каміння, але яка його вартість, вони не знають. Це вже стає відомим після огранування та оцінки. А роботяги так і живуть за межею бідності. 

Чому фільм називається «Неограновані»? Це метафора чи мова про фактично неограноване каміння, яке добувають ланкійці?

Є два значення фільму «Неограновані». Перше значення — це метафора, тому що у дітей неограновані душі. Вони народжуються дикими, природними, такими як їх задумала природа і Господь. А потім батьки їх шліфують відповідно до огранювання, яке вони собі бачать – хочуть огранку ашер чи кушон. Тобто питання в тому, чи потрібне іноді огранювання дитині, адже невдале огранювання іноді псує камінь. Буває, камінь прекрасний, а огранювання невдале — ось таке теж буває. Друге значення – це те, що у фільмі «Неограновані» камінь — образ, який переходить спочатку від річки до місцевого робітника, який віддає його під тиском так званому «білому лорду», який хоче використовувати його у власних маніпулятивних цілях. Хлопчик повертає його дівчинці, а дівчинка, відповідно, кидає камінь в річку. Це такий повний цикл життя цього каменю. Протягом всього фільму він є метафорою того, що всі ми вийдемо з води і підемо в воду. 

Повʼязані теми:

ксенія бугримовакороткометражні фільмиукраїнське кіно

Marie Claire

Всі статті автора

Поділись: