Про що жінка мовчить: Катерина Левченко, мистецтвознавиця, продюсерка культурних проєктів

“Сонце сходить на Заході” - виставка, яка створює прецедент горизонтальної мистецької взаємодії між художниками та ветеранами праці, піднімає питання ейджизму, інклюзії, децентралізації та деколонізації. Продюсерка проєкту мистецтвознавиця Катерина Левченко, СЕО Криворізького Центру Сучасної Культури / KRCC та засновниця 39.9 Gallery (Київ) відповідає на питання Marie Claire.

Про що сьогодні не варто говорити вголос, а про що просто не можна мовчати?

Думаю, що сьогодні більше не варто вголос жалкувати за старим життям, а спрямувати всі сили на побудову нових можливостей та сторінок історії.

Не варто мовчати про крайню потребу побудови інклюзивного суспільства в Україні. І тут йдеться не тільки про можливості активного соціального життя для людей з інвалідністю, ветеранів війни та людей, що пережили травмуючі події внаслідок російської агресії. А ще й про людей старшого віку, представників етнічних меншин, ЛГБТІК+ спільноти, молодих мам, дітей.

Проєкт “Сонце сходить на Заході” — один із кроків на шляху до створення такого українського суспільства, в якому ми всі хочемо жити. Він присвячений 90-річчю «АрселорМіттал Кривий Ріг», колишньої “Криворіжсталі”, найбільшому гірничо-металургійному підприємству нашої країни. Виставка включає людей, які протягом багатьох років працювали на цьому підприємстві, до взаємодії із сучасним мистецтвом. Бо сучасне мистецтво розкриває різноманітність людських досвідів та світосприйняття. Ідея проєкту виникла з бажання нагадати про важливість внеску старших людей у наш спільний розвиток і показати, що вони можуть змінювати себе та життя і сьогодні. Водночас KRCC працює над створенням платформи для творчої взаємодії між різними поколіннями, збереженням регіональної культурної тяглості, формуванням і комунікацією криворізької мистецької спільноти.

Коли та з ким, останнім часом, вам було приємно помовчати?

В серпні ми їхали Львовом в таксі з моєю найкращою подругою Натою Болібрух. Грає пісня Вітні Г’юстон та Енріке Іглесіаса — Could I Have This Kiss Forever. Ми мовчки насолоджуємось краєвидами з вікна. Мовчимо. І так добре на душі.

Яким талантом вам би дуже хотілося володіти?

Я абсолютна фаталістка, тому думаю, що кожен з нас з народження має талант, який нам необхідний для життя. Але якщо мріяти, то в альтернативному житті я б хотіла бути такою ж талановитою дизайнеркою як Іван Фролов, кураторкою як Костянтин Дорошенко, футболісткою як Девід Бекхем або співачкою як Леді Гага.

Якби ви могли залишити тільки один спогад, щоб це було?

Останній поцілунок тата за день до його смерті.

Коли ви востаннє себе хвалили, а за що сварили?

Я ніколи себе не сварю, бо вважаю, що кожне моє рішення та вчинок є правильними на той конкретний проміжок часу. А хвалила себе нещодавно за сміливість та зусилля в реалізації виставкового проєкту “Сонце сходить на Заході”. За результатами стало очевидно, що він деякою мірою змінив життя більше ніж 25-ти його учасників, приніс новий досвід всім причетним, а також унікальну практику роботи зі старшими людьми в сфері сучасного мистецтва для всієї професійної художньої спільноти.

Назвіть найкрасивішу річ і чому ви її такою вважаєте?

Найкрасивіша річ для мене це вираження емоцій людей від споглядання мистецтва. Захват, захоплення, сльози, огида, злість, сум.

Що личить сучасним чоловікам, а що не прикрашає сучасних жінок?

Сучасним чоловікам личить хоробрість і віддана жага до захисту Батьківщини. Проте, й сучасні жінки прекрасні. Не знаю жодної жінки сьогодні, яка не надихала б своєю мудрістю, жагою до життя та внутрішнім стрижнем, аби переживати ті часи, які нам випали зараз.

Якби вам довелося себе порівняти із алкогольним напоєм чи коктейлем. Ви який?

Я абсолютна Франчакорта. Це італійське ігристе вино, що виробляється у провінції Брешія. Має найвищу категорію якості — DOCG. Його часто порівнюють з французьким шампанським, але це дещо інше. Вважаю себе немейнстримним ігристим із вишуканим смаком.

До якої поради мами ви не дослухалися, і наразі жалкуєте про це?

Мама звісно образиться, але я рада, що ніколи не дослухалась до порад і йшла своїм шляхом. Тому я маю унікальне життя і досвід, який не схожий на життєві шляхи інших людей.

Чим пахне щастя?

Щастя пахне криворізькими каштанами, запахом бабусиних пиріжків, який чутно ще з вулиці та повітрям перед дощем.

Зовнішність якого визнаного красеня завжди здавалась вам перебільшеною? І, навпаки, хто з чоловіків із невиразною зовнішністю видається вам дуже привабливим?

Я думаю, що зовнішність це завжди дуже суб’єктивна та ситуативна річ. Особливо з плином часу. Але хочу зазначити, що мені імпонує Дмитро Кулеба. Думаю, що його зовнішність та стиль є недооціненими в інформаційному просторі.

“Робочі будні металургів”, 2024. Робота, створена в рамках проєкту “Сонце сходить на Заході”. Автори: Сергій Андреєв, Олена Джуріна, Володимир Заяць, Наталія Кришталь, Тетяна Непомнеща, Валентина Обухова, Людмила Рашавець, Ганна Солонченко.

На виставці “Сонце сходить на Заході” її куратор Костянтин Дорошенко, Катерина Левченко та Мауро Лонгобардо, генеральний директор “АрселорМіттал Кривий Ріг” на тлі роботи Анатолія Андржеєвського “Сонце Кривбасу”.