Про що жінка мовчить: Соня та Аня, дует Bloom Twins

Британський дует українських близнючок Bloom Twins презентує новий трек Drunk & Loud, який був написаний у співавторстві та спродюсований Семом Гаррісом з X Ambassadors. У музичному відео йдеться про важливу тему війни в Україні, а близнючки беруть на себе ролі двох безстрашних українських дівчат, які протистоять банді російських бандитів у культовому лондонському боксерському залі Rapton. Близнючки Соня та Аня відповіли на запитання Marie Claire.

Про що сьогодні не варто говорити вголос, а про що просто не можна мовчати?

Соня: На мою думку, було б прекрасно, якби ми могли не тільки говорити все, що думаємо, а ще й слухати одне одного. Це зменшить або викоренить проблему деяких людей боятися висловлюватися та ідею, що наші думки роблять з нас монстрів. Я б дуже хотіла, аби наші думки трохи менше впливали на нас та контролювали наші емоції, а транслювали лише приємні враження та задоволення. Проте дійсно є речі, які потребують більшої уваги і про які потрібно говорити. І це стосується не лише війни, а й нашого психологічного стану. Не тільки про те, як залишатися сильними, а ще й як протистояти моральним труднощам і давати собі час оговтатись та прийняти цю непросту ситуацію. В нашому з Анною випадку, будучи за межами України, ми відчули надзвичайно велику потребу «кричати» про війну буквально всюди, аби світ не забував про те зло, яке досі існує там, де йому зовсім немає місця.

Аня: Не варто говорити вголос про “еталон краси”, тому що це досить суб’єктивне і непостійне значення. Те, що було “красиво” 100 років тому, “некрасиве” зараз. Наприклад, колись була привабливою повнота, що вказувала на достаток жінки, а зараз це вважається недоліком. Чим менше ми будемо говорити про еталони, тим більший буде спектр краси у людей, і таким чином люди нарешті перестануть себе порівнювати з іншими, оскільки ми всі по-різному красиві. Важливо говорити про такі речі, як війна, психологічне здоровʼя та власні відчуття. Ти маєш розуміти, що все не вічне. Потрібно частіше казати близьким, як ти їх любиш, тому що, як виявилось, в один день може початись війна. І тоді кожен дзвінок і звʼязок зі своєю сімʼєю буде найціннішим. Не марнуйте свій час на дрібні проблеми і переживання. Дзвоніть та не забувайте про своїх рідних.

Коли та з ким останнім часом вам було приємно помовчати?

Соня: З музикою. Це той найкращий друг, який дає мені змогу поміркувати, помріяти та побути наодинці з самою собою, справжньою собою.

Аня: З собою. Що може бути кращим, ніж відчуття підтримки й віри в самого себе? Ми самі для себе найприскіпливіші критики. Коли ти стаєш найкращим другом самому собі, найкращою підтримкою, попри обставини, ти будеш вірити в себе до останнього. Не сумніватися в собі — це найкращий талант, якому майже кожен повинен навчитись. Люди бояться бути наодинці з собою, тому знаходять собі аби кого, щоб не відчувати страх бути самотнім. Тому ті, хто знаходять в цьому спокій і навіть потребують той час наодинці з собою — насправді дуже щасливі й збалансовані люди, які можуть все.

Коли ви востаннє себе хвалили і за що сварили?

Соня: Я хвалю себе за все. А сварю за те, що хвалю себе дуже мало. Ідеєю є прийняти себе таким, яким ти є —  як в хороші дні, так і в ті, які тільки готують нас до найкращого.

Аня: Хвалю себе кожен день за маленькі речі, за мету, яку я ставлю в кінці дня, в кінці тижня, в кінці року. За те, що я незламно йду вперед, маленькими кроками, не зупиняючись. Важливо памʼятати, що потрібно казати собі  “дякую” за маленькі речі, досягнення. Ми працюємо 24/7 без відпусток, щоб мати можливість робити те, що ми захочемо. Тому ми не повинні здаватись і завжди йти до наших цілей. Я не люблю сварити себе ніколи, бо почуття провини ніколи нікому не допомагало. Краще дивитись на не ідеальні ситуації як на аналітичну проблему — як краще зробити наступного разу, а як краще ніколи не робити, — і йти далі. Я на це не дивлюсь як на щось негативне, а навпаки, це мій урок, що дає мені певні думки на майбутнє.

Bloom Twins та X Ambassadors

Назвіть найкрасивішу річ і чому ви її такою вважаєте?

Соня: Це любов, яку ти бачиш в очах сімей, що зустрічають наших героїв, котрі щодня борються за долю нашої держави.

Аня: Ніщо не приходить в голову конкретно з матеріальних речей, дуже багато красивих і класних речей, але вони теж не постійні. Що мені подобається сьогодні, завтра вже може бути неактуальним. Найкрасивіша річ, яка найпривабливіша саме для мене, — це люди та їхній розум, те, як вони думають. Нічого мене не цікавить більше, ніж це. Я часто зіштовхуюсь з ситуацією, коли зустрічаєш ідеальну людину з суперлуком і зовсім нічого не відчуваєш. Або зустрічаєш людину, яка раніше не сильно тебе цікавила, але, поговоривши з нею, побачивши її мову тіла, ти думаєш: “Вау, наскільки приваблива та унікальна персона”. Special people.

Яким талантом вам би дуже хотілося володіти?

Соня: Вишивати хрестиком або вʼязати. Думаю, це виглядає досить спокійно та сексуально одночасно.

Аня: З прагматичних речей — мати можливість телепортуватися з однієї точки Землі на другу  за секунду. (Сміється.) Так я збережу, мабуть, 20-30 років мого життя (і витрачу їх на сімʼю) з нашими нескінченними подорожами. (Сміється.)

Якби ви могли залишити тільки один спогад, щоб це було?

Соня: То, напевно, спогад про те, що нічого не вічно.  Про те, що спогади потрібно не тільки збирати, а ще й проживати. Тому вік навчайся, а живи постійно.

Аня: Хммм. Дуже багато думок приходять в голову, такі як, наприклад, концерт в 02 Arena в Лондоні з 20 тисячами людьми, або “Палац Спорту” в Києві. Я памʼятаю до сьогоднішнього дня, як я закохалась в музику, production. Нам відмовили у візі в Британію на 10 років. Ми працювали над вирішенням цього дуже важливого питання з адвокатами близько 6 місяців і не знали, чи вийде в нас, чи ні, і скільки часу ми витратимо на це. Дякувати Богу, все вийшло, але на той час ми були шоковані. Один з наших менеджерів, Juzzee, дав мені свій компʼютер і сказав: “Ти ж граєш на фортепіано і дуже любиш математику? Так спробуй щось написати, спродюсуй щось”. Я написала, мабуть, найгіршу свою роботу, яку я ніколи нікому не покажу, але коли я пішла спати, я не могла заснути, бо не могла дочекатись, щоб написати ще щось. І так кожного дня. В ту ніч я зрозуміла, що  хочу робити все моє життя, це моя споріднена праця. І зараз цей спогад нагадує мені, що я люблю, що я хочу робити у своєму житті й що допомагає мені ніколи не здаватись.

Що личить сучасним чоловікам, а що не прикрашає сучасних жінок? 

Соня: Дуже цікаве питання, адже я дуже не хочу вірити, що це досі існує. Проте, напевно, це щось про неголені ноги (хоч і я ходжу так інколи). І, може, щоб у п’ятницю ніхто до мене не чіплявся.

Аня: Мені подобається прогрес, який ми маємо як людство. Сучасним чоловікам личить, що вони можуть і дозволяють собі відчувати вразливість, що не бути завжди сильним — це нормально, і сила проявляється у відвертості своїх емоцій. Не подобається мені узагальнювати всіх сучасних чоловіків і сучасних жінок, але можу згадати щось, що не подобається у деяких. Не прикрашає сучасних жінок бажання бути рівними з чоловіками, коли в той же час вони не хочуть нічого самі робити, хочуть, щоб чоловік працював, а вони ні, щоб він був відповідальним за все, а вони — ні. Не подобається коли деякі “сучасні” жінки хочуть мати привілеї минулих типів відносин, але ставлення до них було таке, як зараз. Сучасні жінки повинні допомагати чоловікам в робочому і фінансовому плані, а чоловіки — по дому і з дітьми, якщо звичайно вони самі не вирішили інакше для своєї сімʼї. Це все обговорюється, а не “само собою зрозуміло”.

Якби вам довелося себе порівняти з алкогольним напоєм чи коктейлем. Ви який?

Соня: Крем брюле та кола і ніякої чері, не знаю, чи це взагалі існує.

Аня: Я люблю три напої: біле вино, текіла шот і Old Fashioned. Мабуть, те, що підходить мені краще, це Old Fashioned. Це прекрасне поєднання міцного бренді або віскі (як і мій сильний характер, спортивність мого тіла, можна сказати, “чоловікоподібність” мого характеру), так і трішки цукру, але не багато (жіночність, емпатія, доброта), а також скибка апельсина (трішки неочікуваної веселої схибленості, ха-ха-ха).

До якої поради мами ви не дослухалися, і наразі жалкуєте про це?

Соня: Не поспішати та вірити в себе тільки більше. Все приходить з часом, і, можливо, чим більше часу ти витратиш на це, тим міцніший ґрунт. 

Аня: Якщо чесно, найкращі моменти та уроки були, коли я не дослухалась до мами, або навіть до босів, ха-ха. Ми з Сонею обидві леви за гороскопом, і коли нам кажуть щось не робити,  ми обовʼязково підемо і зробимо. Потрібно прислухатись, але робити по-своєму, те, що каже серце і розум.

Зовнішність якого визнаного красеня завжди здавалася вам перебільшеною? І, навпаки, хто з чоловіків із невиразною зовнішністю видається вам дуже привабливим?

Соня: Ідеальна щетина та вусики, проте доля моя така, що, напевно, й такі мене навряд чи зацікавлять. Не маю звички поділяти людей за зовнішністю, це аксіома мого романтичного життя.

Аня: Взагалі дуже красиві візуально чоловіки деколи відштовхують мене. Якщо чесно, мені подобається, коли щось трошки не так.  Шрами або щось “неідеальне” дає трохи шарму, як на мене. Наприклад, Зак Ефрон дуже гарний, але якось не для мене. Бенедикт Камбербетч, Вуді Гаррельсон, Венсан Кассель, Жан Рено, Хоакін Фенікс мають виразні риси обличчя, дуже привабливі та цікаві. Вони мене заворожили відразу, коли я побачила їх на екранах. Є щось в них дуже особливе.

Чим пахне щастя?

Соня: Свободою. Та мріями. А також корицею з бергамотом та ваніллю.

Аня: Щастя пахне сирниками, зробленими нашою бабусею.

Читайте також: ЧОЛОВІК ГОВОРИТЬ: ІВАН СТЕПАНИЩЕВ І КИРИЛО РОГОВИЙ, ГУРТ MOLODI