Про що жінка мовчить: Яна Корольова, акторка фільму «Щедрик»

Акторка Яна Корольова зіграла головну роль в історичній драмі «Щедрик», яка розповідає про долі трьох різних за національністю родин: українців, поляків та євреїв, яких об’єднало спільне горе - війна. Про роботу над картиною, кіно та життя поза знімальним майдинчиком вона розповіла Marie Claire Ukraine.

Про що сьогодні не варто говорити вголос, а про що просто не можна мовчати?

А я думаю, що не варто взагалі мовчати і щось тримати в собі. Зараз багато українців переживають дуже великий стрес, дуже багато українців втрачають близьких людей і про це варто говорити, не можна мовчати, тому що тримати в собі біль і тривогу дуже шкідливо. І звісно не просто можна, а треба вголос говорити про ті події, які відбуваються в Україні, розповідати в Європі всіх хто їдуть. Я, наприклад, теж зараз живу тимчасово в Ірландії і дуже багато розповідаю своїм новим приятелям про те, що відбувається в Україні, чому так відбувається. Про це треба говорити і не треба забувати — люди мають знати, що відбувається в Україні.

Коли та з ким останнім часом вам було приємно помовчати?

Я довгий час не бачила чоловіка. І коли приїхала ми, звісно, не мовчали, дуже багато розмовляли. Та все одно з моїм рідними, близькими, друзями я можу мовчати і просто знаючи, що вони поряд, що з ними все добре, можу сидіти, мовчати, і мені від цього дуже-дуже тепло на душі.

Коли ви востаннє себе хвалили, а за що сварили?

Я така людина, яка дуже рідко себе хвалить. Не можу сказати, що я там сильно себе сварила кожного дня за щось, але так щоб і дуже хвалила теж. Не буває в мене так, завжди такий процес самовдосконалення відбувається. Мені здається, що там щось треба доробити, там щось можливо трошки краще б я могла зробити, там ще щось… І я розумію, що треба над цим працювати. Не можна постійно бігти за чимось таким дуже досконалим, треба інколи зупинятися і радіти тому, що є, тому, що вже досягнуто й інколи говорити собі “ти тут молодець”. Але я ще працюю над цим.

Назвіть найкрасивішу річ і чому ви її такою вважаєте?

Найкрасивіша річ для мене це напевно наше домашнє фортепіано: воно дуже старе і я його дуже люблю. Коли моя бабуся вийшла заміж (а її чоловік був військовим, і вони жили в Німеччині якийсь час, моя мама там народилася), вона привезла з Німеччини фортепіано, при тому що не вміла грати на жодному музичному інструменті. Це фортепіано дуже старе і дуже красиве. Спочатку на ньому вчилася грати моя мама, а потім і я, навіть закінчила музичну школу. Коли я проходила кастинг на фільм “Щедрик” мені знадобилися мої вміння грати на фортепіано. Для мене це така, знаєте, річ з історією, моєю сімейною історією.

Яким талантом вам би дуже хотілося володіти?

Я би хотіла напевно їсти і не гладшати. Українська кухня настільки смачна, що це просто неможливо не їсти, смачненько. Але от біда в тому, що від того я швидко поправляюся. Але насправді можливо я б хотіла мати таланти пробачати людям, які навмисно або ненавмисно зробили мені боляче.

Якби ви могли залишити тільки один спогад, щоб це було?

Якби я могла залишити тільки один спогад, то це був би день, коли ми всією родиною святкуємо. Ми завжди збиралися: бабуся, мама мій чоловік, наші тваринки, сусіди заходили до нас в гості. І це такий дуже душевний, теплий вечір, якого я завжди чекала увесь рік.

Що личить сучасним чоловікам, а що не прикрашає сучасних жінок?

Я завжди вважала, що чоловіків прикрашають вчинки. І зараз ми з вами бачимо, що наші чоловіки своїми вчинками це підтверджують, вони борються за нашу Україну, за наше майбутнє.

Українські жінки, як на мене, дуже вродливі, проте намагання стати ще більш привабливими інколи призводять до втрати своєї індивідуальність. Часом жінки занадто вже захоплюються самовдосконаленням.

Якби вам довелося себе порівняти із алкогольним напоєм чи коктейлем. Ви який?

Напевно, шампанське. Поки мене ні чіпаєш і поводишся зі мною добре, спокійно, то можна насолоджуватися і все буде добре, але якщо “потрясти” мене, то начувайтеся — може статися вибух.

До якої поради мами ви не дослухалися, і наразі жалкуєте про це?

Напевно, “не відкладати на завтра те, що можна зробити сьогодні”. І це стосується багатьох речей: наприклад, якщо є можливість зараз поїхати з родиною, з близькими в якусь подорож, то треба їхати, не шкодувати грошей, тому що ми не знаємо, що трапиться завтра і післязавтра. Це особливо актуально зараз, під час війни. Думаю, багато людей дійшли висновку, що не можна відкладати на завтра якісь речі: подзвонити своїм близьким (бабусі, мамі, рідним). Якщо це можна зробити сьогодні, то це треба зробити сьогодні.

Зовнішність якого визнаного красеня завжди здавалася вам перебільшеною? І, навпаки, хто з чоловіків із невиразною зовнішністю видається вам дуже привабливим?

Це питання виявилось для мене одним із найскладніших. Не можу сказати, що я колись сприймала чоловіків-акторів як красенів. У мене якесь трошки інше ставлення до цього. Я оцінюю чоловіків за їхніми вчинками, почуттям гумору і просто “моя людина —  не моя людина”. Якщо говорити про акторів, які мені подобаються, але я не вважаю їх прям красенями, натомість вони здаються мені дуже харизматичними, то це Меттью Мак-Конагей, Джерард Батлер та Ніколас Кейдж.

Чим пахне щастя?

Для мене щастя пахне абрикосовим варенням. Пам’ятаю, коли була маленькою і приходила зі школи, моя мама пекла свіжий хліб, а бабуся завжди закривала абрикосове варення. Це був напевно мій найулюбленіший десерт: свіжий хліб, абрикосове варення і молоко.