Small Talk: Ніколай Карабінович, художник, автор виставки «Vukojebina»

PinchukArtCentre представляє “Vukojebina”, персональну виставку Ніколая Карабіновича. Виставка розглядає кордони між людством як культурним визначенням та людиною, як вона визначається через тваринні інстинкти та бажання. 

Vukojebina – це лайливий термін, що використовується на Балканах для опису глухомані, і дослівно перекладається як місце, де кохаються вовки. Експозиція Ніколая Карабіновича складається з пар диких тварин, створених з перероблених опудал, суміщаючи їх із піснею Джорджа Майкла “Careless Whisper”. Постійно повторюючись, вона звучить у всьому просторі експозиції, викликаючи відчуття незручного та ностальгійного романтичного присмаку, завдяки захоплюючому соло на саксофоні. Ця, на перший погляд, прямолінійна інсталяція набуває більшої складності, коли у ній відкриваєш дещо приховану монументальну відеороботу, в якій представлені знайдені документальні кадри, де група людей намагається звільнити жінку, яка застрягла в огорожі, коли спробувала скоротити собі шлях, перетинаючи кордон між Україною та ЄС. 

Чому варто відвідати вашу нову експозицію? Що нею ви хотіли донести до людей?

Цю виставку потрібно не тільки побачити, а й почути. Полюбуйтесь цією виставкою. Ії спокуслива назва має надовго увійти у ваш лексікон. Спершу огляньте центральну залу, потім поверніть ліворуч та подивіться відео. На мою думку, сказати щось виставкою не можливо, або краще так: не обмежуйте себе, фантазуйте, і тоді ви зрозумієте про що це все, або не зрозумієте. (Усміхається.)

«Вітальність, захват, безумство, сюр – коло тем, із якими я працюю» — якось ви зауважили. Як це коло розширилося під час роботи над новою виставкою?

З тих пір, як я казав це, промайнуло багато часу. Коло в якомусь місці розширилося, а в якомусь навпаки звузилось, тим самим перетворилось на еліпс, або більш складну геометричну фігуру. В процесі роботи над виставкою мені довелося пірнути у світ онлайн секонд-хендів. Це безумновно цікавий антропологічний експеримент. Людина прискорила природній процес зникнення різноманітних видів живих істот — усвідомлення цього факту дуже важливе для цього проєкту. Саме це я вважаю головним, що важливо додати до старого переліку.

Хто та що найбільше вплинули на вас в процесі роботи?

Специфіка цієї, як і багатьох інших моїх виставок полягає в її багатошаровості. Це як паззл, або утка, в якій яйце, в якому голка. Наприклад, назві “Вукоєбіна” я завдячую художнику Нікіті Алєксєєву, який колись зробив допис на фейсбуці про це дивовижне слово. Чи, наприклад, італійський художник Мауріціо Катален, або українська група РЄП, або Вова Воротньов. Імен та назв насправді дуже багато. А ще інстаграм-меми, наприклад. Але найбільш несподівано на цю виставку вплинула співачка Руслана, а саме ії пісня та кліп “Танці з вовками”. 

Митці зазвичай перфекціоністи й готові вдосконалювати свої витвори знову й знову. Як ви зрозуміли, що ваша експозиці «готова»? 

З самого початку роботи у мене був чіткий план, як все має виглядати. Звісно у роботі над деталями дуже важко зупинитись, але тут потрібна дисципліна. Справа навіть не в перфекціонізмі, а у постійній зміні світу та неможливості спіймати мить. Про це ми можемо тільки мріяти. 

Кого з авторів ви вважаєте найсучаснішими та радите з ними познайомитися кожному?

Мене дуже веселить роман братів Капранових «Кобзар 2000», але я би нізащо не порекомендував його широкому читачеві. Що до кіно, то тут вже простіше, не знаю чому, але я би порекомендував подивитись фільм “Цілодобові тусовщики” Майкла Вінтерботтома. Щодо музики — весь час активної фази монтажу я слухав грецьку музику, а саме Гого Цампа. Цей дивовижний кларнет та спів! Раджу!

Виставка працюватиме з 7 липня по 15 серпня 2021 року в PinchukArtCentre, Київ, Україна. Графік роботи: з вівторка по неділю, з 12.00 до 21.00. Вхід вільний.

Фотографії надані PinchukArtCentre © 2021. Фотограф: Максим Білоусов

Читайте також: #BOOKSHELFY: ДАНІЇЛ РЕВКОВСЬКИЙ ТА АНДРІЙ РАЧИНСЬКИЙ, ХУДОЖНИКИ