Small Talk: Дарія Альошкіна, мисткиня, витинанкарка про вплив війни на творчість

З 8 по 10 липня відбудеться виставка-продаж сучасного українського мистецтва Art For Freedom в іспанському місті Марбелья. Частину коштів від продажу робіт буде направлено до міжнародного благодійного фонду Future for Ukraine. Серед учасників - Дарія Альошкіна, українська мисткиня, скульпторка, витинанкарка. Про творчість під час війни, культурний фронт та віру в перемогу для рубрики Small Talk.

Чи змінилися теми, які ви порушуєте в своїх роботах з початком війни в Україні?

Так, звісно тематика змінилась. У своїй творчості я майже завжди зверталась до українських тем, традицій, символів, орнаментів — зараз ця тематика підсилилась ще більше.

В перші тижні війни я переживала шок, сприйняття, усвідомлення що це відбувається з нами — тому складно було щось творити… Я відчувала, що потік страшних новин, переживання за рідних дуже сильно впливає на психічне здоров‘я, тому почала працювати «на автоматі» — повторювати свої попередні роботи.

Творча робота рятувала мене завжди. Я мама трьох дітей, то ж мала триматись і бути сильною не зважаючи ні на що. Вже за 10-ий день війни я організувала розпродаж своїх менших витинанок — і таким чином змогла переслати кошти на ЗСУ — це тримало мене психологічно.

Біль та шок від подробиць про страшні злочини, скоєні росіянами в Бучі, Гостомелю та Ірпіню — я перенесла у витинанки. Це моя молитва за невинно загиблим душами українців. 

Як ви сприйняли новину про війну, зрозуміло, що до війни не можна підготуватися. Та чи ви вірили в те, що росія може її розпочати?

Не вірила й зовсім не була готова. Але коли в тебе на руках троє дітей — рішення приймаються миттєво без зайвих зволікань. До війни ми з моїм чоловіком Гордієм Старухом обговорили наші можливі дії в разі російського вторгнення — в першу чергу завезти дітей у безпечне місце.

В мене велика родина, мої рідні живуть у Харкові, Києві та поблизу Придністров‘я. Ми мешкаємо у Львові. То ж ми звільнили для них свою квартиру, а самі переїхали до Польщі.

Хто та що для вас є джерелом натхнення сьогодні?

Мене завжди надихала культура та традиції України — від сакральних малюнків Трипілля до поезії сучасних авторів. Українська культура — це фундамент моєї творчості.

Мене захоплюють народні умільці та сучасні митці, які займаються килимарством, писанкарством, керамікою.

Сьогодні точиться війна, зокрема, й за українську культуру, за її ідентичність. Ми маємо її вибороти. У нас, українських художників, є власний культурний фронт. То ж ми маємо «кричати» на весь голос своїм мистецтвом про реальні події і про те, що росія нас вбиває!

За ким з митців ви спостерігаєте сьогодні?

Давно слідкую за творчістю Нікіти Тітова. Його плакати та графіка — завжди влучні, завжди начасі, а ще лаконічні та правдиві.

Один з моїх братів на перодовій, і я постійно слідкую за новинами. Підчас роботи завжди маю увімкнене українське радіо, щоб бути в курсі всіх новин. (Безмежна подяка та низький уклін українським журналістам, які невпинно працюють на інформаційному фронті.) Це тримає мене у тонусі. Я відчуваю, що боротьба триває. Я усвідомлюю, що ми не маємо права зупиняти свою боротьбу, навіть якщо ми в тилу й в уявній безпеці. Всі наші дії мають бути скеровані на перемогу, на збереження цілісності України.

Які ваші роботи візьмуть участь у виставці?

На виставці Art For Freedom я представлю свої великоформатні витинанки, які ми відбирали спільно з кураторкою Світланою Старостенко. Це витинанки «Насіння», «Паросток», «Птахи» та «Берегиня». Твори «Насіння» та «Паросток» проєктовані з темою «Земля», в якому закодовано образ жінки-берегині, це одна з моїх улюблених тем в творчості у поєднанні з орнаментами та символами. 

Фото: архів Дарія Альошкіна

Читайте також: SMALL TALK: КАТЯ ТЕЙЛОР ПРО ВИСТАВКУ THE CAPTURED HOUSE ТА СИЛУ СУЧАСНОГО УКРАЇНСЬКОГО АРТУ