Small Talk: французька актриса Надя Терешкевич про новий фільм Франсуа Озона

27 квітня в українських кінотеатрах виходить детективна комедія «Мій злочин». Це нова робота Франсуа Озона, сучасного класика, представника другої генерації французької «нової хвилі» в кіно, творця знаменитих «8 жінок». Головну роль виконала французька акторка польського походження Надя Терешкевич — найперспективніша актриса 2023 року за версією Премії «Сезар». Нам вдалося з нею поспілкуватись.

Події стрічки розгортаються у Парижі 1930-тих. Вродливу молоду актрису, на ім’я Мадлен, звинувачують у вбивстві відомого продюсера. Її подруга-юристка допомагає дівчині виправдатися завдяки версії про самозахист. Розпочинається нове життя, сповнене слави та успіху, але з часом правда викривається.

Що окрім гучного імені режисера переконало вас погодитися на роль?

Мене захопила ідея зіграти актрису, для якої гра — це постійний стан. Як можна показати свою щирість, коли ви граєте, а отже, брешете? Це питання ставлять собі всі актори.

Цікаво. Розкажіть більше про вашу героїню.

Мадлен намагається бути щирою у будь-якій ситуації. Я вірю в неї. Вона спонтанна, ніколи нічого не планує наперед. Вона йде вперед, як може: ось вона налаштована на самогубство, а вже за мить — бадьора й піднесена, готова йти в кіно. Ми бачимо її закоханою, пустотливою, навіть маніпулятивною, проте в неї завжди добра мета. Вона виняткова.

За рік до фільмування стрічки «Мій злочин» я зіграла актрису 1980-х років у картині Валерії Бруні-Тедескі «Вічно молоді». Мадлен 1930-х років чимось схожа на неї. Сюжет «Вічно молодих» подає акторство як абсолютну необхідність, питання життя і смерті. Мадлен також віддається цьому ремеслу сповна — незалежно від того, чи виступає вона для суддів, щоб урятувати своє життя, чи виступає на сцені.

Розкажіть про роботу з Франсуа Озон. Ходять легенди про його вимогливість.

Я чула (сміється.) Та я навіть телефонувала за порадою Дені Меноше, який часто грав в Озона, з яким ми знімалися в фільмі «Тільки тварини». Дені мене попередив: «Франсуа — вимогливий режисер». Він також пояснив мені лексикон Озона. «C’est bien» (з фр. «добре») означає «чудово». Бо Франсуа перфекціоніст. Він створює все: декорації, діалоги, костюми… Він може зробити тисячу дублів, доки все не буде знято бездоганно. З іншого боку, у нього приємно зніматися, бо він дуже любить своїх акторів! Ми відчуваємо себе коханими, і це додає нам впевненості, щоб спробувати ще щось. (Сміється.)

У фільмі звучать й феміністичні нотки. Зокрема, під час суду Мадлен декламує текст, зокрема торкається нерівності прав чоловік та жінок, суцільних суспільних обмежень…

Початковий твір був дуже женоненависницьким… Франсуа провів довгу роботу, щоб адаптувати його, щоб зробити його сучасним. Зокрема, саме моя героїня усвідомлює, що може допомогти покращити статус жінок. Спочатку з певною скромністю, а вже потім із переконанням, вона стає сучасною речницею, яка протистоїть патріархальному суспільству, де жінки ще не мають права голосу чи навіть власного поточного рахунку. Для жінок 1930-х років вибір полягав в основному між законною дружиною чи прихованою коханкою. Тож молоді героїні хочуть уникнути цього становища. Вони зроблять усе можливе, щоб досягти незалежності як жінки. Вони борються, як можуть, із наявною зброєю, інстинктивно, маніпулятивно, але без цинізму чи злоби. Вони можуть здатися несимпатичними, але ми на їхньому боці. Вони захищають справу, свою справу. Справу жіноцтва.

Ви грали разом з легендою французького кіно — Ізабель Юппер, розкажіть про ваші враженя.

Це було дуже надихаюче, і надто хвилююче одночасно! (Сміється.)

Читайте також: ВІД СОЛОДКІХ ПОЦІЛУНКІВ ДО СЕКС-ЕСТЕТИКИ ВІД ЛІНЧА: ПРИГАДУЄМО ВИДАТНУ ІСТОРІЮ ПОСТЕРІВ КАННСЬКОГО КІНОФЕСТИВАЛЮ