Small Talk: Генеалог Віктор Долецький про історію вивчення власного роду

Дедалі частіше ми почали цікавитись українською історію, заглиблюючись в її недра. А як щодо власної родини? Впевнені, що генеалогічне дерево – не менш цікаве для кожного українця. Генеалог Віктор Долецький розповів як дослідження власного роду впливає на людей і чим це може бути корисному кожному українцю.

Розкажіть про початок шляху і що для Вас означає генеалогія? Який вплив Ваше захоплення мало на професійне та особисте життя?

В свій час, це був 2008 рік, я приїхав до свого дідуся в село, звідки мої предки – село Розкопане Погребищенського району Вінницької області, на проводи. В нас це досить шановане свято і з’їжджається вся родина, потім йде до діда у будинок і там спілкується. Це була чи не єдина можливість побачити всю родину за весь рік. І черговий раз, коли ми там зустрілись, в мене виникло питання: «Хто всі ці люди?» Після чого я почав запитувати, спочатку в мами, діда, бабусі, і вийшло так, що інформації було багато і треба було якось її структурувати.

Я скачав програму Family Tree Builder і почав вносити туди дані. І коли все заніс, вийшло близько 300 осіб, живих та покійних родичів – таке широке дерево. А коли я його побачив, виникло питання «А хто був перед цими людьми? Хто були їхні пращури?». Так і почався мій пошук і потрапляння в архів та дослідження генеалогії. 

Через 3 роки це переросло з хобі в основну діяльність. До мене почали звертатись люди з запитами «Досліди мені», «Допоможи мені», «А можете зробити це за мене». Маючи певний досвід в бізнесі – у мене була невелика компанія на той момент, я зрозумів, що раз є запит – значить, є клієнт. І таким чином в 2011 році і з’явився «Пращур» – компанія, яка спочатку покривала Вінницьку, Хмельницьку, Київську область, а потім ми почали покривати всю територію України. 

Як знання про своїх пращурів впливає на людину?

Хтось хоче через дослідженні родоводу краще зрозуміти себе, «Хто я? Де моє коріння?», хтось через психологію знайомиться генеалогією, дізнаючись про «родинні сценарії». Хтось хоче дізнатись історію свого діда чи прадіда, якого забрало НКВД, і про якого вони нічого не знають. Навіть якісь професійні уподобання предків буває стають таким поштовхом для своєї справи. Базових причин, чому люди починають цим цікавитися, багато. Відповідно, в кожної людини дуже індивідуальний запит.

Але основний момент, про який я говорю і транслюю своїм клієнтам, що ми досліджуємо родовід не для того, щоб повторювати життя своїх предків чи застрягати у минулому, а для того, щоб розуміти, що в нас сценаріїв дуже багато і ми можемо проживати власне життя. 

Багато людей у вільний час займаються генеалогічними дослідженнями. Як професійний генеалог, що Ви можете зробити, чого не зможе генеалог-любитель?

 Я, зазвичай, приводжу такий приклад як з будівництвом: чи може людина самостійно побудувати будинок собі? Може! Доступ до цегли, до бетону, до декоративних речей у всіх є. Тож так само кожна людина може дослідити свій родовід, доступ до архівних документів абсолютно у всіх є, мало того, зараз багато документів оцифровано, і люди можуть самостійно пробувати вивчати. Та якщо ви не плануєте ставати професійним будівельником/генеалогом краще це замовити професіоналам.

Багато речей в архівах можна не побачити, а ось в спілкуванні з рідними – це величезний пласт інформації, який також допомагає дослідити свою генеалогію. А вже потім можна знайти підтвердження існування цих людей в архіві. Ми завжди пропагуємо самостійне дослідження родоводу, і підказуємо що можна робити. Та є можливість використовувати професійнийх дослідників, так буде швидше і якісніше.

Чи були випадки, коли ви знаходили у родоводі людини видатну постать, про яку власник родового дерева навіть не здогадувався?

Гетьман Іван Барвінок. Коли до мене прийшов клієнт, для нього це не було абсолютною несподіванкою, в нього в сім’ї існувала легенда, що вони – нащадки  гетьмана. Тобто, він був готовий до того, хоча і не претендував.

Цей гетьман був забутий неспроста. Він воював з московітами і за 300 років під владою Москви вичистили всі згадки про нього. Він входив в цензуровані списки, тобто інформація про нього в будь — якому джерелі потрапляли під цензуру, мусили бути вилучені і знищені. І, до речі, таких постатей насправді в історії України досить велика кількість, які були викорінені, винищені московітами.

Що ви порадите тим, хто хоче мати справу з корінням власної родини?

Один з ключових моментів, який я дуже раджу – це фіксувати інформацію, записувати її. Я дуже раджу використовувати хмарні ресурси, типу  Myheritage, чи FamilySearch і туди складайте свій родовід. Хмарні ресурси дають більше можливостей, що ця інформація збережеться для ваших нащадків. 

Другий момент – це прописування джерел. Ви щось знаєте, і ви маєте прописати, звідки ви це знаєте. Потрібно вказувати прізвище, ім’я, по-батькові людини, а не просто від  бабусі чи дідуся, щоб ваші нащадки мали розуміння хто це розказав.

Коли  ми працюємо з документами і з усними джерелами, документи завжди мають вищий пріоритет, ніж усні. Тому вказуйте джерела: що Ви дізнались, з якого документа. А якщо ви вже добрались до архівів – то вказуйте не просто, що там в архіві знайшов, а вказуйте назву архіву, номер фонду, номер опису, номер справи, і сторінка, на якій було виявлено той чи інший факт.

Ще один ключовий момент – завжди дізнавайтесь місце подій. Коли ви спілкуєтесь з родиною уточнйте місце, де відбулась подія. Важдиво де предок народився, де він одружився, де він помер, щоб була точна точка на мапі, тому що документи зберігаються за географічним принципом.

Наскільки тісно українці пов’язані між собою?

Є така фраза Леся Подерв’янського: «Всі люди – браття на Землі» і вона правдива абсолютно. Є ДНК генеалогія, це дослідження родоводу по ДНК тестам. І вона чітко дає відповідь на питання, що всі люди пов’язані між собою родинними стосунками. У всіх нас є генетичний Адам  і генетична Єва, до яких ми сходимся. Тобто це предки, від яких пішли всі інші люди.

Яку роль відіграє випадковість у генеалогічних дослідженнях?

Поєднання наполегливості і випадковісті чи фарту дає найкращі результати. Наприклад, якщо ми досліджуємо родовід клієнта і він дуже хоче щось знайти, а бувають обставини, що не дозволяють цього зробити. Ми, не знаємо місця, наприклад, де була народжена його прабабуся. І ми обшукали вже все, в радіусі 30 км від села, де вона жила, але не знаходимо її. І потім, працюючи над іншим родоводом, з’являється її ім’я , в чужому родоводі та якби ми наполеглево її не шукали то просто пропустили б в чужому родоводі. Таке траплялось в нашій практиці не один раз.

Як далеко можна відстежити генеалогічне дерево?

На 7-10 поколінь поки не впремось в генеалогічну стіну.

Генеалогічна стіна — це ситуація, коли глибше документів немає, знаходиться на рівні середини 18 століття. Тобто 1750 роки – глибше документи, зазвичай, не збереглись, за рідким виключенням. І перейти генеалогічну стіну практично не можливо.

Якщо у людини виникне бажання дослідити власне родове дерево за допомогою Ваших послуг, то яким буде цей процес і як Вас знайти?

В мережі є наші контакти, і записавши в Гуглі «Пращур», ви вийдете на наш сайт – Центр вивчення генеалогії «Пращур».

Як відбувається процес?

Перший етап дослідження у нас коштує 200 $. Ми робимо своєрідну генеалогічну розвідку: беремо дані, які людина вже знає про родовід і на основі тієї інформації відштовхуємося, та ідемо в архів. В залежності від того, які саме документи збереглись, ми вибираєм ті, які можуть дати максимум інформації для людини. І на цьому першому етапі ми вже розуміємо, що:

а) ми зачепились за архівну інформацію

б) є архівна інформація по цьому населеному пункті, і збереглась, в якій мірі збереглась.

Далі людина оплачує другий етап дослідження — 300-500$ і ми поглиблюємось в дослідження. І так крок за кроком. Грубо кажучи, ми можемо на другому етапі вже вивести родовід на 18 століття по деяких регіонах та зазвичай це вимагає до 5-10 такиї ітерацій.