Small Talk: ілюстраторка та режисерка Оксана Курмаз про LINOLEUM 2023

Оксана Курмаз — ілюстраторка та режисерка анімації, членкиня журі конкурсу комерційної анімації ювілейного анімаційного Міжнародного фестивалю актуальної анімації та медіамистецтва LINOLEUM, який пройде з 4 по 8 жовтня на території першого інноваційного парку в Україні – UNIT.City. Оксана переважно працює в техніці покадрової анімації. Ви могли бачити її роботу к музичних відео відомих українських артистів: Океан Ельзи, Аліна Паш, OWSLA, Elohim ft. Skrillex. Ми поговорили про тренди, майбутнє української анімації та місце жінки в індустрії.

Які тренди існують наразі в анімації, та який з них близький саме вам?

Думаю, сучасну анімацію торкаються зараз ті самі зміни або впливи, як і в усьому світі візуального мистецтва. Є тренд на використання штучного інтелекту, є тренд на прискорення продакшену, бо світ і контент розігнався дай боже. Тому влучні меседжи, спрощення, зрозуміла і приваблива графіка, яка промовляє сама за себе, змішані техніки, наприклад 2Д+3Д, використання генеративного арту – це певно тренди. Але в анімації і досі є місце і час для будь-яких технік та інструментів, якась її частина буде завжди поза трендами, бо цінності анімації – дивувати, захоплювати, мовити до людської сутності – на мою думку, це все завжди найкраще досягається за допомогою незалежних і непередбачуваних шляхів та методів.

Чи складно бути жінкою в світі анімації?

Мені пощастило, бо я незалежна аніматорка і комерційно завжди працювала, як фрілансерка. Я завжди бачу протягом перших інтерв’ю, чи цікавий мені проект та команда, чи розуміємо ми один одного і чи можемо продуктивно і дружньо комунікувати. Я жодного разу не зтикалась з нетерпімістю або неповагою до мене, як до людини, незалежно від статі, в робочому чи, тим паче, артовому або фестивальному середовищі. Нажаль, я не можу перевірити, чи погоджувались би мені платити більше, якби я була чоловіком. Але, думаю, тут важливо навчитись гідно оцінювати свою роботу і намагатись не йти на великі поступки. Краще продовжувати працювати над розширенням кола пошуку проектів і знаходити своє. Іноді може навіть здатись, що ніякої проблеми не існує. Але це не так. Минулого року я була менторкою в Румунській програмі Sisterhood of Young Animation Creators, що організована спеціально для спонукання молодих жінок до створення їх першого режисерського проекту в анімації. Тоді я побачила, що очевидно ми досі потребуємо безпечного простору для усвідомлення своїх сильних і слабкіх сторін, потребуємо навчатись на прикладі інших успішних жінок. Досі жінки в меншості на більш ініціативних і провідних посадах. Але це питання часу. Нащастя, анімація мовить сама за себе, незалежно від гендеру, хоча це і не відміняє необхідності розумітись на проблемах, які досі існують. Наприклад, в великих компаніях і досі існує велика нестача різноманітності в командах, дискрімінація жінок та небінарних персон. Незалежна анімація в цьому плані – набагато більш дружнє середовище, яке стрімко розвивається.

Де знаходиться українська анімація зараз та яке майбутнє її чекає?

Сучасна українська анімація знаходиться, певно, на етапі навчання, експерименту, перших спроб і набора критичної маси. Але навіть і на цьому етапі ми вже маємо багато досягнень, які можуть конкурувати, або зацікавити світову анімацію в цілому. Колись українська анімація стане неймовірно потужною і самобутньою, бо процес вже пішов, і те, що плекається, – неминуче виростає у щось прекрасне.

Яку з ваших робіт ви вважаєте найвдалішою?

Мій улюблений анімаційний проект – це музичне відео для української групи «Гибкий Чаплин». В мене була повна свобода в плані історії, графіки та анімації, і тому можна сказати, що візуально – це єдина повноцінно моя робота. Зазвичай, під час роботи над музичними відео – я маю значно більше впливу з боку автора чи самої пісні, сюжетно, в плані термінів і таке інше. Тут же було набагато більше можливостей дослідити свій голос, як автора. Нажаль, я не дуже люблю переглядати це відео через текст пісні російською мовою, але як певний етап, – це досі мій найлюбленіший досвід.

На що будете орієнтуватись при оцінюванні робіт фестивалю?

При оцінюванні робіт фестивалю зазвичай для мене важлива історія та оригінальність візуальних рішень. Також актуальність тем і, звісно, певний професіоналізм, можна сказати, технічні нюанси самої анімації. Буду намагатись знайти всі ці якості на найвищому рівні, але в балансі, серед купи неперевершених фільмів. (Усміхається.)

Фестиваль LINOLEUM 2023 відбувається за підтримки Програми USAID «Конкурентоспроможна економіка України», посольства Швейцарії в Україні. Фінансування здійснюється зі Стабілізаційного фонду культури та освіти 2023 Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини та Goethe-Institut. 

Читайте також: ПРОГРАМИ ПРО ВІЙНУ В УКРАЇНІ ОТРИМАЛИ EMMY 

Повʼязані теми:

Невеличка розмоваЛІНОЛЕУМ

Татаренко Ірина

Всі статті автора

Поділись: