Small Talk: гурт Ragapop про українських класиків та сучасників

6 листопада в Інституті арабського світу відбудеться благодійний вечір на підтримку українських культурних проєктів та інституцій. Щоб допомогти Національному художньому музею, Українському культурному фонду, Одеському художньому музею та ДокуХелп виступить гурт Ragapop, Марина Вознюк (клавесін) та діджей Юра Хусточка.

Фото: facebook.com/ragapopnow. Автор: Serhiy Morgunov

Ragapop — український експериментальний електронний гурт, створений Русланою Хазіповою та Ганною Нікітіною з гурту Dakh Daughters і музикантом Антоном Очеретяним. Перший EP гурту Ragapop мав назву «Siasya» і складався з трьох треків на тексти Івана Франка. Руслана, Ганна та Антон — напередодні події дали відповіді на запитання рубрики Small Talk.

Чи швидко ви прийняли пропозицію взяти участь у благодійному NFT аукціоні?

Антон: Блискавично! В цілому ми презентуємо наш останній проєкт переважно на якихось подіях, а в основі цієї ще й така чудова ідея. Я цікавився і знався на криптовалютах багато років тому, тоді, коли NFT ще не існувало. Проте будь-яка мистецька провокація це круто.

Раніше ви зізнавалися, що дуже цінуєте «живі» концерти та обмін енергією з глядачами, тому навіть карантин критично не вплинув на вашу діяльність — ви досить активно гастролювали. А як на вашу творчість вплинула війна?

Антон: На Ragapop вона вплинула сильно. Робота над альбомом, записи на студіях – все це зупинено. Проте ми намагаємося використати будь-яку можливість для виступів. Наша основна діяльність зараз – це живі концерти. Хоча особисто мені отримувати дозволи та виїжджати досить важко. Одного разу я вийшов на сцену прямо з машини.

За вами на сцені дуже цікаво спостеригати, а за ким на сцені цікаво спостерігати вам?

Ганна: Мені подобається робота The Hypnotunez – наші колеги, український гурт. Вони неймовірні.

Руслана: Особливо останні дев’ять місяців ні за ким не слідкую, оскільки війна в цілому не спонукає особисто мене до того, щоб просто включити кіно, виступи, відволіктися. Для мене існують гастролі та жива енергія, якою ми обмінюємося з глядачем. А мій найкращий друг –  календар, який нагадує, де ми виступаємо сьогодні. Весь же вільний час ми витрачаємо на дітей. Обожнюю спостерігати, як співає наш з Антоном син. Виразність життя сильніша за виразність мистецтва. Так склалося, що зараз ми цінуємо більше людей, аніж те, що вони роблять.

Кого з українських класиків ви вважаєте найбільш сучасним для розуміння українців?

 Антон: Івана Франка. Читаєш його вірші і розумієш – та це ж готові сучасні інді-треки. Вражає, що це могло бути написано двісті років тому. Вони сучасні і по змісту, і по формі!

Ганна: Під час проєкту «Дегустація книг» на карантині читала твори Івана Карпенка-Карого і з кожним словом переконувалася, що він геній. Зрозуміла, що раніше дуже недооцінювала його та відкрила його творчість для себе абсолютно по-новому.

Руслана: Для мене це наші футуристи – «Розстріляне відродження». Поки не знайшла шляхів, як застосувати це у нашій творчості. Та вони надзвичайно резонують з моїми відчуттями зараз та думками «невже нічого не змінилося?», «невже нам і далі століттями жити поряд з таким сусідом?»

Фото: facebook.com/ragapopnow. Автор: Oli Zitch

Ви багато гастролюєте закордоном, зокрема, у Франції. Чи змінюється зараз імідж України у світі?

Руслана: Не було тут сформовано жодного іміджу України. У Франції довгий час розглядали нас як частину Росії. Ми вже десять років гастролюємо та розповідаємо, які ми, українці, насправді – сучасні, самостійні, унікальні, сповідуємо нову філософію. І все це відображається у нашій творчості. Проте, щоб донести важливі ідеї через творчість необхідний високий професійний рівень. У Європі існує таке поняття як «індустрія в культурі», тобто велика кількість людей, які допомагають артистам. Ми ж все робимо самі. Люди це розуміють і бачать професійний рівень, встановлюється зв’язок від серця до серця. Завдяки цьому ми можемо переповідати історії. Зараз – про війну. Варто розуміти, що у європейців свої проблеми. Дев’ять місяців новин, цифр про втрати… Але на виступах вони не можуть «проскролити» щось, наче новину в Інтернеті. Тож після концертів говорять: «Україна була для нас армією і зброєю, а зараз перетворилася на живих людей». На жаль, в Україні розповсюджена думка, що артистам не варто переповідати особисті історії людей, що на цьому спекулюють. Ми ж переконані, що це важко, але необхідно. Єдиною умовою є професіоналізм.

Ганна: Саме впевненість у якості нашого продукту дає нам можливість заходити на таку небезпечну територію, як людська свідомість, та ділитися своїми ідеями, своїм болем з глядачами. На жаль, конформізм багато в чому витіснив людську природу. Європейці часто кажуть: «Ви співаєте про свободу, але ми до кінця не знаємо, що це таке». В очах людей здебільшого бачимо в такі моменти страх і сльози, а не радість.

Руслана: При цьому ми розуміємо, що треба бути дипломатами. Адже, якщо будемо висловлювати злість, зневагу, ненависть прямо, так, як болить це нам, українцям, можемо отримати зворотню реакцію. Відчуття, що ми достукалися до іноземного глядача, є безцінним. Наприклад, одна іспанська глядачка сказала, що все своє життя є пацифісткою, оскільки колись її родині довелося тікати від війни, але вирішила задонатити на ЗСУ. А 70-річний дідусь після виступу взяв мікрофон і промовив, що ми зробили за дві години більше, ніж усі політики разом за кілька місяців. Це справжня перемога особисто для нас.

Антон: А ще ми формуємо у європейців розуміння, що українці перебувають закодоном не тому, що хочуть скористатися ситуацією, втекти та залишитися жити там назавжди. Нам лише необхідна допомога, щоб якомога швидше впоратися зі своїми проблемами та повернутися розбудовувати свою рідну країну. А озброєння, на жаль, нам необхідно для швидкого вирішення цих негараздів.

З якого фільму ви порадили б знайомство з сучасним українським кіно людині, яка з ним зовсім незнайома?

Руслана: «Стоп, Земля». Ми взагалі так любимо нашу молодь з її власним світосприйняттям, глибиною, небайдужістю.

Антон: До того ж, фільм дуже професійно знятий та містить розкішний музичний супровід.

Фото: facebook.com/ragapopnow. Автор: Serhiy Morgunov

Організатором благодійного вечора виступив проєкт «United Artists» до якого приєдналася кінопродюсерка Регіна Мар’яновська-Девидзон, за підтримки франко-британської фундації Hexagon Society та під патронатом екс-міністра культури Франції Жака Ланга. На цьому заході благодійники можуть не просто «задонатити», а придбати членські картки у форматі NFT від української мисткині Ірини Озарінської.

Автор: Дарія Кибець

Читайте також: ЧОЛОВІК ГОВОРИТЬ: ЄВГЕН ГОРДЄЄВ, ФРОНТМЕН KURS VALÜT