Small Talk: режисер та актор Ахтем Сеітаблаєв про фільм «Мирний-21»

Воєнна драма «Мирний-21» про спротив луганських прикордонників у перші дні війни вийшла в українських кінотеатрах. Генеральний продюсер та режисер стрічки Ахтем Сеітаблаєв розповів про створення фільму та про повоєнне життя арт-журналістці Дарії Кибець.

Фото: facebook.com/AkhtemShevketOgluSeit-Abla

Ахтеме, «Мирний-21» – це воєнна драма, яка розповідає про події на сході України у червні 2014 року. Чи могли ви під час зйомок у 2021 році уявити, що на Україну чекає повномасштабна війна?

Звісно, як і всі громадяни України, я побоювався, що росія може розпочати війну, але думав, що у путіна є хоча б крапля здорового глузду. Дарма. Напередодні війни, 22-го лютого, ми саме домовилися про співпрацю з дистриб’юторською компанією Kinomania  щодо фільму «Мирний-21». А 24-го лютого, коли сталося повномасштабне вторгнення, думаю, більшість людей не готові були сприймати все, що сталося, як реальність. Принаймні, я говорю про себе. Проте вже на другий день війни я приєднався до лав тероборони. І досі перебуваю тут, сподіваючись, що це мій внесок до майбутньої перемоги.

А чи не думали ви, зважаючи вже на війну, яка триває, внести правки до сценарію, який був написаний до цього?

Як режисер, знімаючи фільм про події російсько-української війни, що розпочалася у 2014 році, я обходив сцени спілкування між українськими і російськими солдатами, оскільки спілкування з боку росіян було на рівні homo sapiens. Зараз я б додав як мінімум одну сцену, у якій би показав весь морок, чуму та дно, які уособлює в собі російська армія. Звірства, які відбуваються, не мають жодного відношення до людини як до створіння Божого. І я вважаю, що після подій у Бучі, Ірпені, Гостомелі, Бородянці, Маріуполі, Харкові, Ізюмі усі вчинки російських військових мають бути відображені у мистецтві усіх жанрів, щоб жоден представник українського культурного ландшафту більше ніколи не посмів промовити, що культура поза політикою. Людина є результатом культури, у якій вона зростає з дитинства. І для того, щоб те, що відбувається зараз, не повторилося у майбутньому, ми мусимо весь час про це нагадувати.

Звірства, які відбуваються, не мають жодного відношення до людини як до створіння Божого. І я вважаю, що після подій у Бучі, Ірпені, Гостомелі, Бородянці, Маріуполі, Харкові, Ізюмі усі вчинки російських військових мають бути відображені у мистецтві усіх жанрів, щоб жоден представник українського культурного ландшафту більше ніколи не посмів промовити, що культура поза політикою.

В основі сценарію фільму «Мирний-21» лежить реальна історія про незламність загону українських прикордонників у Луганській області. Як ви обирали сюжет?

Історію про прикордонний загін я вперше почув 2014 році, коли вів цикл програм «Хоробрі серця». Тоді у жовтні до нас у студію прийшов герой реальної історії, яка потім лягла в основу сюжету фільму. І спочатку у цю історію я не повірив. Оскільки будиночок довіри, який будувався роками з близькими людьми, друзями, з котрими ми навчалися на режисерському факультеті у кінці 90-х років, було зруйновано у лютому 2014 року, коли я, перебуваючи у Сімферополі, дізнався, що частину Криму вже окуповано.

Історія, яку розповів командир луганського прикордонного загону Сергій Дейнеко, дуже відрізнялася від тих, які відбувалися у Криму. На жаль, там, як відомо, понад вісімдесят відсотків особового складу силових структур перейшли на бік окупанта. Я виражаю величезну повагу до усіх, хто вчинив не так. Але переважно у Криму була зрада. І одним з основних виправдань людей було те, що вони є місцевими, там живуть їхні сім’ї. З одного боку, я не хочу нікого звинувачувати, оскільки ситуація дуже складна, а з іншого – звинувачую. Тому що обираючи певну професію, кожен повинен розуміти, що може прийти час, коли доведеться приймати дуже непрості рішення.

Отож, історія, що лягла в основу сюжету є, здавалося б, утопічною. Це історія про непохитну довіру один до одного та свого командира. Близько вісімдесяти відсотків прикордонного загону складали місцеві, люди з регіону, де процвітала російська пропаганда, але жоден не зрадив присязі, не перейшов на бік ворога. Вони вийшли з облоги з українським прапором та зброєю в руках. Тож тема фільму – довіра як базис існування людини, який конче необхідний у таких умовах як війна.

Яка з останніх новин вас потішила?

Мене тішать історії, які я спостерігаю кожного дня. Наприклад, перебуваючи у відрядженні у Києві, спостерігав, як люди повертаються, як оживає прекрасне місто. Радують історії повернення до життя. І, звісно ж, історії про військові звитяги захисників і захисниць, усмішки дітей, спілкування з рідними й близькими людьми. Цього бажаю усім у цей складний час.

Кадри з фільму «Мирний-21»

Автор: Дарія Кибець

Читайте також: РЕЖИСЕРКА ІРИНА ЦІЛИК СТАЛА ПЕРШОЮ УКРАЇНКОЮ В ЖУРІ НАГОРОДИ «ЗОЛОТЕ ОКО» В КАННАХ

Повʼязані теми:

Невеличка розмоваКані 2022нове українське кіноАхтем Сеітаблаєв

Татаренко Ірина

Всі статті автора

Поділись: