Small Talk: Яна Барінова, директорка Департаменту Культури КМДА 

Директорка Департаменту Культури КМДА Яна Барінова розповідає про Курований маркет KYIVNESS та свою любов до вінтажних речей.

Чому варто відвідати цю подію?

Вінтаж – це своєрідне мистецтво, він, як витримане вино: довго набирало смак і зрештою стало бажаним раритетом. До речі, саме поняття vinyl age (епоха вінілу) нам натякає на щось дуже якісне в минулому. Тому Kyivness аж ніяк не треба прирівнювати до секонд-хенду. Вінтажний одяг, предмети побуту і біжутерія – це не дешеве б/в, а унікально збережені досить коштовні і брендові речі, які відображають «кіч моди» свого часу. Ще одна причина криється у можливості відвідати чарівну локацію, де в цьому році відбувся Kyivness. Шоколадний будиночок  унікальний витвір київської культури та архітектури, овіяний 100-літньою історією! Побувати в цьому особняку аристократичних Липок – окреме задоволення.

До Різдва та Нового року готується багато заходів, чим серед відрізняється Kyivness вікенд? Як було обрано такий незвичайний та елегантний напрямок ?

Kyivness — унікальна подія. Сьогодні у Києві проводять цікаві, прогресивні заходи, які наявно демонструють, як круто міксувати вінтаж із локальними брендами, культуру і міське життя. Разом з подібними ініціативами ми можемо показати на прикладі, що це сучасно, екологічно та доступно.

Я люблю ходити на Kyivness з родиною, тому ідея створити спільну колаборацію з’явилася досить очікувано. Подія приваблює людей з різних категорій, яких об’єднує любов до сучасної культури. Моє завдання як директорки Департаменту культури — поширювати і розвивати всі її напрямки.

У Kyivness є історія, розкажіть вашу улюблену, пов’язану з ним.

Щоразу приходячи на подію, відвідувачів очікує щось нове, тому улюбленої історії немає. Різдвяний маркет безумовно став моїм фаворитом — вінтажні речі і історична будівля Шоколадного Будинку створили ідеальний тандем.

Як ви ставитеся до вінтажних речей, та що є окрасою вашої власної вінтажної колекції?

Я переважно полюбляю вінтажну біжутерію, в мене її досить багато: браслети, кулони, броші, сережки. Перші такі речі я придбала у свій час на знаменитому блошиному ринку Парижа – Marché Saint-Ouen. Він, до речі, й найбільший такого роду ринок в Європі. Саме в Європі я й побачила, наскільки популярно відвідувати подібні місця. Це дійсно захопливо! Чоловіки і жінки чи навіть цілі родини блукають іноді увесь день між рядами, роздивляються речі, торкаються їх, приміряють, ведуть розмови з продавцями, радяться… Мені здається, це якась окрема субкультура, навіть певна мандрівка епохами, як би пафосно воно не звучало. Ось зараз ми звикаємо до Інтернету речей, а раніше — речі були мережею – зустрічей, спілкування, оцінювання. Хочу додати, що я в основному одягаюсь у сучасних дизайнерів, але вони досить-таки часто звертаються у фасонах і деталях до моди минулого, це не секрет. Вінтаж — це десь 50-60 років тому? Здається, ми ще можемо бачити образи модних панянок тих років на екранах старих фільмів, на обкладинках старих журналів, які, до речі, також сьогодні — вельми цікавий вінтажний артефакт!

Фото надала пресслужба