Space4Women

«Жінки в космосі» — саме таку тему було обрано в 2021 році для Всесвітнього тижня космосу, який триває з 4 по 10 жовтня. Цією темою ООН прагне привернути увагу громадськості до проблеми гендерного різноманіття в космічному секторі, а також виявити перепони, з якими стикаються жінки, здобуваючи професію, пов’язану з космосом. Редакція Marie Claire у кооперації з журналом «The Universe. Space. Tech.» попросила українських жінок-науковиць розповісти про особливості своєї професії та з’ясувала, чому, власне, вони пов’язали своє життя з космосом.

Галина Горбенко, заступниця начальника відділу турбонасосних агрегатів приватної космічної компанії Flight Control, кандидатка технічних наук, доцентка

У професію потрапила випадково. Коли закінчувала школу, дуже захоплювалася ядерною фізикою. Тоді моєю героїнею була Марія Склодовська-Кюрі, і я хотіла вступати до фізико-технічного інституту. Але склалося інакше. Навчання почала на кафедрі хімічного машинобудування Дніпропетровського хіміко-технологічного інституту. З третього курсу продовжила його на кафедрі теплотехніки фізико-технічного факультету Дніпропетровського державного університету. Закінчила виш з червоним дипломом. Понад 20 років працювала в конструкторському бюро «Південне», де проектувала й відпрацьовувала насоси для ракетних двигунів. Як фахівцеві мені пощастило, адже я брала участь в усіх етапах виготовлення цих агрегатів — проектуванні, розробці технічної документації, супроводженні виробництва й відпрацюванні. Захистила кандидатську дисертацію і згодом мене запросили викладати на мою рідну кафедру. 20 років я готувала студентів для роботи в космічній галузі.

Я маю щасливу нагоду працювати поруч зі своїми колишніми студентами, тепер вони мої колеги і це — чудово. Нині працюю у приватній компанії Flight Control, яка є представником «Нового космосу» та належить до вертикально інтегрованої космічної групи Макса Полякова.  Компанія розвивається дуже динамічно. У нас амбітні плани і я вірю в їх успішне втілення.

Галузь, у якій я працюю, не вважається «виграшною» для жінок. На жаль, існують певні стереотипи, як от — «Жінка на кораблі — корабель піде на дно». Знаю випадки, коли раніше жінок намагалися усунути від випробувань, бо вірили, що це може призвести до невдалого результату… Колись і я відчувала на собі недовірливі погляди, але це швидко змінилося. Бути чоловіком не означає бути в професії на голову вищим за жінку. Передусім важлива кваліфікація фахівця. Стосовно себе я не відчувала у професії гендерної нерівності. Я ніколи не терпіла зверхнього ставлення до себе через стать. І, думаю, чоловіки, що мене оточували, відчували це. На мою думку завжди зважали. Але знаю жінок, які працювали у цій галузі і які мали такі проблеми: їхні заслуги рідше відзначали, занижували зарплату.

Космосом я ніколи «не хворіла». Колись на мене справив глибоке враження твір Станіслава Лема «Магелланова хмара». Можливо, десь у глибині душі це й стало поштовхом до вибору професії. Уже в дорослому віці мене вразив «Соляріс» Тарковського. Це фільм-застереження, що ми особисто відповідаємо за наші дії. Космос стає все доступнішим, тому людству варто задуматися над наслідками своєї діяльності і перш за все навчитися не смітити та прибирати за собою. Те сміття, що вже є в космосі, становить загрозу для літальних апаратів. Це дуже серйозна проблема.

Для пересічного громадянина жінка, яка працює в галузі ракетобудування, це якась фантастика або екзотика. А для мене це буденність, звичайна улюблена робота!

Для пересічного громадянина жінка, яка працює в галузі ракетобудування, це якась фантастика або екзотика. А для мене це буденність, звичайна улюблена робота!

Галина Горбенко

Галина Гальченко, заступниця начальника R&D-центру приватної космічної компанії Flight Control

Інтерес до нових розробок і завдань став головним аргументом у виборі професії. Я фахівчиня з покриттів, заступниця начальника лабораторії матеріалознавства. Працюю в космічній компанії Flight Control. Перед нами щодня постають завдання, які раніше ніхто не вирішував. Адже технологія 3D-друку металом досить молода, і розробок у цій та суміжних з нею галузях дуже мало.

Ми виробляємо деталі ракетних двигунів на 3D-принтерах. Це нова галузь виробництва, яку доводиться опановувати щодня. Ми друкуємо порошками з корозійностійкої сталі, нікелевих, алюмінієвих та мідних сплавів, плануємо друкувати титаном та іншими металами.

Усі поверхні деталей, виготовлені на 3D-принтерах, істотно відрізняються від поверхонь, виготовлених литтям, штампуванням, пресуванням, механічною обробкою. Для деталей, надрукованих на 3D-принтерах, потрібна спеціальна постобробка і розробка нових технологій нанесення покриттів. І я безпосередньо розробляю ці покриття.

Я люблю наукову фантастику і фентезі. Мій улюблений автор — Айзек Азімов. Якщо обирати твір з космічної фантастики, то, напевно, його «Академія». Хоча перша думка була про Миколу Носова «Незнайко на Місяці». (Усміхається).

Політ Юрія Гагаріна — це головна космічна подія. Зрозуміло, що до нього були досить успішні польоти і після нього людство досягло багато чого, але його політ — це великий крок для того часу: діти мріяли бути космонавтами, молодь марила польотами в космос, а інженери у всьому світі працювали над новими конструкціями космічних апаратів.

Потрібно мислити тверезо і розвіювати стереотипи, якщо з ними стикаєшся. Мені пощастило, в моєму досвіді мені не довелося мати справу з проявами гендерної нерівності. Та легенди й історії про це чула.

Потрібно мислити тверезо і розвіювати стереотипи, якщо з ними стикаєшся. Мені пощастило, в моєму досвіді мені не довелося мати справу з проявами гендерної нерівності. Та легенди й історії про це чула.

Галина Гальченко

Софія Павлова, студентка КПІ імені Ігоря Сікорського, учасниця проєктів Noosphere Engineering School

Коли мені було п’ять років, ми з татом зібрали зі старих радіосхем мій перший серйозний пристрій — машинку з пультом дистанційного керування. У мене з дитинства тяжіння до створення чогось нового власними руками, тобто до інжинірингу. Тато часто брав мене з собою на робочі зустрічі й до школи науковців, де ще зовсім маленькою я слухала наукові дискурси та грала в хрестики-нулики на звороті наукових статей. Так змалечку я стала частиною цілої екосистеми створення нових розробок технічного спрямування, а подорослішавши, вже не змогла не обрати технічну сферу як основний напрям своєї діяльності. Також я відвідувала Інжинірингову школу — це така мережа науково-технічних лабораторій, відкритих та обладнаних громадською організацією «Асоціація Noosphere». Тут я брала участь у стартапі «Розумне освітлення», який був задуманий передусім як система розумного освітлення для космонавтів на МКС, щоб покращити режим дня космонавтів та забезпечити їхнє висипання. Це був мій перший досвід розробки, пов’язаної саме з космосом.

Я вірю, що наполегливість та кропітка праця здатні маленькими кроками рухати таку величезну машину, як Всесвіт, до технічного прогресу. Нині я навчаюся на першому курсі факультету ФІОТ КПІ за спеціальністю «Інформаційні системи і технології». Моя мета — стати розробником програмного забезпечення, людиною, яка створює нові й корисні програми та прилади для підвищення рівня життя людини. Якщо це виявиться розробка, пов’язана з космічною сферою, я буду тільки рада принести людству користь в освоєнні нових космічних просторів.

Одна з моїх улюблених книжок — «Астровитянка» Ніка Горькавого. Це науково-фантастична трилогія, орієнтована здебільшого на підлітків, де, окрім основного сюжету, є вкраплення пояснень наукових теорій та ідей. У книжці йдеться про дівчинку, яка застрягла на астероїді без можливості повернутися назад на Землю. Довгих 15 років дівчинка зростала в повній ізоляції від сучасного світу та його технологій, маючи доступ лише до невеличкої бібліотеки наукової літератури своїх батьків. А щоб дізнатись, як ця дивовижна дівчинка потрапила на Землю і які пригоди на неї там чекали, потрібно ближче познайомитися з книжкою. (Усміхається).

Важливе досягнення у сфері космосу — це політ людей на Місяць.Це дуже важлива подія, адже вперше нога людини ступила на поверхню супутника Землі, яким до того часу люди тільки милувалися як чимось недосяжним й чарівним.

Я помітила великий приріст жінок, які обирають технічний або науковий напрям.Такому становищу не можна не радіти, адже навіть на моїй спеціальності в ІТ-сфері на першому курсі співвідношення хлопців і дівчат становить 2:1, що значно більше, ніж у минулі роки.

Моя мета — стати розробником програмного забезпечення, людиною, яка створює нові й корисні програми та прилади для підвищення рівня життя людини.

Софія Павлова

Текст: Ірина Татаренко

Фото: Ліза Приходько

Візажист: Юлія Шукшина

Одяг надав український бренд RITO

Локація: Державний політехнічний музей при КПІ імені Ігоря Сікорського