sapık oğlana ters reaksiyon işlemez herkesin hayalinde porno kendine özgün ve istediği kriterlerde bir kadın brazzers profili vardır bu kadın sizin düşündüğünüz kadın şemalarından sikiş çok daha kaliteli bedene fiziğe ve amcığa sahiptir porno ve diğerlerinden çok daha farklı bir yapıya porno izle sahip kadınların iyisinden anlayan bir ayı sex izle gibi körpe güzel bir kızı bularak kendine porno manita yapan adam onu kendi evine atarak dışarıya porno film adım bile atmasına izin vermez maço tavırlarıyla genç twitter porno kızı adeta kendisine köle etmiş olan adam seks video sabahları kalkarak maniasını öperek uyandırmadan daha türkçe porno ileri boyuta taşımak ister ve güne taze kaşar gibi lezzetli 19luk kızın amcığını okşayarak başlar

    Тонка червона лінія продюсування документального кіно

    Цікаво про продюсування документального кіно.

    Тонка червона лінія продюсування документального кіно-Фото 1

    Цього року від України у міжнародному воркшопі EURODOC беруть участь Дар’я Бассель, продюсерка, директорка продакшену Moon Man та керівниця індустрійної секції DOCU/ПРО, та Аліна Горлова, режисерка, продюсерка та співзасновниця продакшену TABOR. За підтримки Українського культурного фонду Дар’я та Аліна роблять серію публікацій «Продюсувати док», де діляться корисними спостереженнями та знанням, здобутими на одній з кращих європейських програм, розробленої спеціально для незалежних продюсерів/-ок документального кіно. Для Marie Claire авторки поділилися найцікавішим. 

    Про розробку документального проєкту

    Дар’я: Наша школа продюсування — це школа власних помилок. Іноді здається, що ми йдемо темним тунелем навпомацки. Іноді в цьому тунелі спалахує світло, коли обмінюємося досвідами з колегами. Але ми всі постійно стикаємось з нестачею інформації, особливо українською мовою, про те, як продюсувати документальне кіно. Зараз, коли світ зменшився до екрана твого лептопу, молодим професіонал(к)ам, які тільки заходять на ринок і ще не мають міцних контактів, особливо важко. Можу на власному досвіді сказати, що в онлайні працюють лише попередньо встановлені зв’язки. Через великий потік інформації люди, які тебе не знають особисто, просто не відповідають на повідомлення. З другого боку, місцеве ком’юніті не завжди було відкритим та готовим ділитись досвідом. Зараз це змінюється — виникає цехова солідарність і розуміння, що ми потребуємо підтримки одне одного. 

    Аліна: У 2017 році я вперше брала участь у пітчингу на міжнародному фестивалі CPH:DOX і страшенно нервувала. Але справжню розгубленість я відчула на фестивальній вечірці, коли ми з продюсером побачили у приміщенні купу людей, і всі вони жваво одне з одним про щось розмовляли. Пам’ятаю, я тоді сказала: «Мабуть, ми повинні з ними знайомитися та шукати партнерів. Але як?». За три роки багато чого змінилось, ми побували на великій кількості маркетів, воркшопів та пітчингів, і зараз я розумію, що тоді я була б дуже щаслива знайти необхідну інформацію про те, як продюсувати та просувати документальний проєкт. 

    Читайте також: ИНТЕРВЬЮ С ХУДОЖНИЦЕЙ ПО КОСТЮМАМ «ИГРЫ ПРЕСТОЛОВ» МИШЕЛЬ КЛЭПТОН

    Тонка червона лінія продюсування документального кіно-Фото 2

    Дар’я Бассель

    Про залучення партнерів

    Дар’я: Коли приступаєш до продюсування нового фільму, важливо розуміти, що один із найважливіших етапів роботи над ним — девелопмент. І під час EURODOC ми розбирали що потрібно робити продюсеру/продюсерці на цьому етапі. Цей етап включає як творчі пошуки, роботу над драматургією майбутнього фільму, занурення режисера/-ки у середовище, так і пошук фінансування, виписування стратегії фінансування. Бюджет та фінансовий план — це продюсерська мапа проєкту. І дуже важливо ще на початку розробки визначити, для кого саме ваша історія. Тоді не буде сумнівів чи робити копродукцію, чи шукати фінансування виключно у національних фондах, та в які саме фонди подавати заявки: ті, що підтримують соціально спрямовані проєкти, або ті, що шукають проєкти, що експериментують з кіномовою. Якщо говорити про копродукцію, то чи не найбільший її плюс — це перетин сенсів, світоглядів, досвідів і бачень.

    Читайте також: КАК ПРАВИЛЬНО СМОТРЕТЬ АРТХАУСНОЕ КИНО: ЖЕНСКИЙ ВЗГЛЯД

    Тонка червона лінія продюсування документального кіно-Фото 3

    Аліна Горлова

    Про створення власної кінокомпанії

    Аліна: Загалом існує тенденція, що спочатку режисер(к)и та продюсер(к)и працюють у більш досвідчених компаніях асистент(к)ами, лінійними та виконавчими продюсер(к)ами, помічниками та помічницями; там вони можуть побачити, як відбувається процес, і набути необхідних навичок. Потім, коли приходить час, уже більш досвідчені фахівці та фахівчині відкривають свій продакшн. Але мій досвід зовсім інший. Сім років тому одразу після університету я зі своїми друзями заснували компанію TABOR. Варто сказати, що ні про який бізнес-план ми тоді не думали. Ми хотіли знімати своє кіно, це була основна мрія і мета, яка тримала нашу компанію протягом цих років. Але життя продакшену змінилося кардинально, коли ми почали постійно їздити на різноманітні воркшопи, пітчинги та маркети. Про це зауважували й іноземні колеги на воркшопі EURODOC. А ще ділилися своїми досвідами, успіхами та поразками розпочаткування продакшн-діяльності в документалістиці. Приміром, Анне Кьонке з данської компанії Final Cut for Real зауважила, що їхнім найбільшим успіхом було те, що їм вдалося зробити фільми, у які вони щиро вірили, хоча багато хто їх від цього відмовляв. А продюсер з Португалії, Педро Невеш (Red Desert Films) зайшов до продюсування з іншого боку: “Тому що я втомився від того, що мої режисерські роботи продюсували інші люди, хоча насправді виробництвом займався я сам. Чи вдається мені заробляти продюсуванням документальних фільмів? Заледве, але справляюсь. Мабуть, через те, що в мене не так багато витрат. У мене вже 20 років одна машина, є свій дім, за який не потрібно платити іпотеку, а ще я сам роблю роботу, яку мали б робити 4–5 людей”. 

    Дар’я: Здається, що наступний вагомий крок для молодого продюсера/-ки — заснування компанії. Якщо ви зібрались заснувати власний продакшн, то перше, про що варто подумати — це про свою команду та з якими фільмами ви б хотіли зв’язати своє життя. Виробництво документального кіно зазвичай відбувається 2-5 років, тож варто братися за те, що здається вам по справжньому важливим та вартим 3-5 років вашого життя.

    Нашим найбільшим успіхом було те, що нам вдалося зробити фільми, у які ми щиро вірили, хоча багато хто нас від цього відмовляв,

    — як зауважила данська продюсерка Анне Кьонке, фільми якої фільми якої двічі номінувалися на «Оскар».

    Понравилась статья? Оцените:
    1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (Пока оценок нет)
    Загрузка...
    Статьи по теме