«Волонтерство — це не про геройство, це про людяність»: бізнес-леді Анастасія Рохас

Українська фотомодель і бізнес-леді Анастасія Рохас, з перших днів війни займається волонтерством. Про волонтерство, розраду від новин вона розповіла в інтерв'ю Marie Claire Ukraine.

 

Як ви сприйняли новину про війну, чи ви вірили в те що росія може її розв’язати?

Я прокинулась від гуркоту снарядів, і з жахом зрозуміла, що почалась війна. Я не вірила в те, що росія вчинить вторгення в Україну. Думала, що старий божевільний дід з кремля тільки лякає. Загалом я була переконана, що в наш час війни не може бути, що це просто неможливо… Але помилилась. Між Україною та росією триває справжня повномасштабна війна. Це війна між ЗСУ та… орками, рашистами, збіговиськом маргіналів — оберіть назву до цього кодла на свій розсуд, бо назвати «армією» це неможливо. Складається враження, що це кодло, зібране з людей, які відбували покарання в буцигарні, та представників найбіднішого прошарку населння росіянців, яким поставили завдання ґвалтувати та мародерити, а награбоване надсилати на «родіну». І це посміховисько називали другою армією світу?

Чи змінився ваш звичний життєвий розклад?

Війна багато що змінила в житті кожного українця. Те що здавалося раніше головним, сьогодні відійшло на другий план. Зокрема, в моє життя війна додала більше корисних справ.  Я займаюсь волонтерством.  Це стало основним видом моєї діяльності. Я надаю допомогу тим, хто її потребує: передаю продуктові набори, теплі речі та речі першої необхідності. В цьому знахожу натхнення й відчуваю себе корисною для суспільства.

Той факт, що сьогодні волонтерством займаються люди незалежно від віку та соціального статусу, національності та місця знаходження дуже підбадьорює та надихає, нагадує, що в світі велика кількість добрих людей!

Є думка, що героєм не можна бути весь час. Ним можна бути тільки певної миті за певних обставин. Кого і чому ви сьогодні вважаєте героєм?

Військових полку «Азов», та всіх українців та українок, які стали до лав ЗСУ, щоб боронити нашу землю від російських окупантів. Також своїх подруг, які кожного дня допомагають людям. І це ніяке не геройство. Волонтерство — це не про геройство, це про людяність. Той факт, що сьогодні волонтерством займаються люди незалежно від віку та соціального статусу, національності та місця знаходження дуже підбадьорює та надихає, нагадує, що в світі велика кількість добрих людей! Вкотре переконує, що ми переможемо. В тім, ми вже перемогли.

Війна змусила змінити риторику багатьох публічних людей. У медіа просторі затребуваними стали нові теми. За ким з інфлюєнсерів, селебріті ви спостерігаєте сьогодні?

Тематика всіх акаунтів, на які я сьогодні підписана мають військово-волонтерську тематику. Це нові пабліки та попередні. Оскільки сьогодні це головна актальна тема. Разом ми — єдиний організм, який веде боротьбу з раковою пухлиною — росією. І ми переможемо, бо правда на нашій стороні.

В чому ви знаходите розраду від новин та подій військового часу?

Перший місяць війни я весь час слідкувала за новинами. Кожного разу жахалася масштабу жорстокості російських окупантів та їхнього керівництва, цинічності та ницості російської пропаганди. Саме тому я вирішила зануритися з головою в волонтерство, й відмежувати свою психіку від жахливих подробиць про злочини росіян. Єдиний, за ким я слідкую — Арестович, і чомусь я вірю йому. Дуже. А ще часом тішать недолугість, блюзнірство та обмеженість поплічників путіна. Зокрема, насмішив кадиров в амуніції та брендових черевиках, який наказав політикам «до 31 лютого» відмовитися від введення санкцій проти росії. Чи Лукашенко, який повідав, що його батька було вбито у Другу Світову війну, тоді як сам невизнаний президент Білорусі народився у 1954-ому.

Фото з архіву Анастасії Рохас

Читайте також: МОДЕЛЬ VICTORIA’S SECRET ПРИБУЛА ДО ПОЛЬЩІ, ЩОБ ДОПОМАГАТИ УКРАЇНЦЯМ НА КОРДОНІ