Зустріч поколінь: інтерв’ю з Тонею Матвієнко та її мамою Ніною Матвієнко

Співачки Тоня Матвієнко та Ніна Матвієнко в спецпроєкті до Міжнародного жіночого дня говорять про важливе та другорядне. Діляться думками про сучасних жінок та жіночими секретами.
 

Без яких якостей жінці не обійтися в сучасному світі, а від чого варто відмовитися як від «атавізму»?

Ніна Матвієнко: У сучасномі світі жінці треба, як кажуть, “бути в часі”. Тримати як і високий технологічний рівень освіченості, так і бути терплячою матір’ю. Ці дві риси може поєднати в собі тільки розумна жінка.

Тоня Матвієнко: Цілком згодна. І додам, що сучасна жінка не має сподіватися лише на думку, плани, та гроші свого чоловіка. Розраховувати тільки на себе і свої сили — дуже гарна якість.

У дитинстві яку казкову історію вам читала мама наніч, а яку чіталі ви своїй донечці?

Н.М.: Я зростала у багатодітній сім’ї у селі, де було багато робити по господарству.  Батьки просто падали з ніг під кінець дня, зазвичай вже було не до казок. Але своїм дітям я читала. І старшим синам, і Тоні. Потім вже цю спадщину я передала внучкам Уляні та Ніні (старша та молодша доньки Тоні, ред.). До речі, Ніна вже і сама інколи приходить до мене з планшетом у руках і каже “Бабуся, ось я знайшла нову казку про козу, послухай” (усміхається). Вважаю, що казки — це хороша наука для дітей!
Т.М.: Один з найяскравіших спогадів з дитинства — це казка “Пеппі Довгапанчоха”. Настільки її полюбляла, що навіть коли казка закінчилася, мама додумувала щось своє. А з віком зрозуміла, що в житті вектор будь-якої історії можна змінювати так, як тобі того забажається, робити кожен свій день неповторним та особливим. 

До якої поради мами ви не дослухалися свого часу й тепер шкодуєте?

Н.М.: Так сталося, що у свої свідомі роки я навчалася у школі-інтернаті. Це було з 6 по 11 клас. Тоді нам мама хотіла шось розповісти про своїх бабусь та дідусів, але ми не розуміли, інколи просто уникали цих розмов. Зараз я дуже шкодую про це, бо не збереглася пам’ять про моїх пращурів. Хочу, щоб Тоня, якщо навіть зараз не сприймає мої поради, головне, щоб вона їх запам’ятала. Колись мої слова їй можуть знадобитися.

Т.М.: Не треба губити себе і свою особистість та гідність, коли ти закохана. Таку настанову давала мені мама, проте, у свій час колись чоловіки були у мене на першому місці, а вже я сама для себе на другому. Свій досвід я передаю старшій донці, щоб допомогти їй уникнути моїх помилок юності.

У вас є сімейні реліквії, які ви передаєте з покоління в покоління?

Н.М.: Передаємо найкраще, що у нас є  —  це, звісно, пісні. І фотокартки.

Т.М.: Так, це найкраще, що може закарбувати дорогоцінні моменти життя. Також ми з мамою увіковічили голос бабусі. Мама свого часу на платівку, а я ці записи трансформувала в енто-електронний проект Antonina project.

Ви пам’ятаєте якою була перша сукня вашої доньки?

Н.М.: У дитинстві Тоня дуже полюбляла спортивні костюми — в неї їх було безліч. Проте, коли в її дитячому гардеробі з’явилася жовта сукенка з шовку   вона стала найулюбленішим вбранням Тоні — в садочок одягала лише її. Для Тоні була велика трагедія, до сліз доходило, коли після прання ми не встигали попрасувати сукенку і пропонували одягнути їй щось інше (усміхається).

Т.М.: Так, я й досі у повсякденному житті віддаю перевагу більш зручному одягу, а сукні одягаю лише на урочисті події чи свята. Згадуючи малою свою Уляну, вона полюбляла одну джинсову юбку. Навіть взимку, коли приходили у садок, обов’язково переодягали її з зимових штанців у спідничку. А моя мала Ніна просто полюбляє пишні плаття. І вже знає, що на будь-яке свято вона отримує свою нову сукню. 

Якою була найбільш пам’ятна сукня з дитинства?

Н.М.: На дворі був 1991 рік. Тоні 10 років. Тоді вона зі мною вперше приїхала на гастролі в Америку, більш того ще й біля п’яти пісень з програми зі мною співала. Тоді я вже розуміла, що починається її солідна співоча кар’єра: її вітали, аплодували їй — ще було великим щастям та нагородою. Для цього виступи ми придбали їй голубе плаття. Але тут треба знати і рису Тоні — якщо їй не подобається річ — вона до неї і не доторкнеться. А тут все співпало.

Т.М.: Уляна народилася у 98 році. Великих магазинів одягу не було. Пригадую ринок “Дитячий світ” на Дарниці, ми їй купили сукню: довгу, майже до п’ят. Називала себе королевою. Їй було років 6-7. Ходила в ній з ранку до ночі, навіть просто босоніж по вулиці (сміється). А ось стосовно Ніни, коли вона народилася, що найбільше мені запам’яталося — червоний сліп з квітами. Лікарі в один голос казали: “Яка у вас гарна дитина, немов квіточка”.

Над проєктом працювали:

Стилізація образів: Ксенія Карпенко LOVE by Ksenia Karpenko @love.fp

Фотограф: Софія Патріна @a_portrait_of_you

Make&hair: Лариса Добровольська @love.yourself.mua

Текст: Вікторія Метчер

Читайте також: АНАТОЛІЙ АНАТОЛІЧ, ГРИГОРІЙ ГЕРМАН І ВОЛОДИМИР ОСТАПЧУК ГОТУЮТЬ ОСОБЛИВИЙ СЮРПРИЗ ДО 8-ГО БЕРЕЗНЯ

Татаренко Ирина

Share
Published by
Татаренко Ирина