Еволюція ляльки Барбі: від XS до XL

Що відбувається з улюбленою лялькою Барбі у вік, коли багато хто виступає за природність, з’ясовувала Тата Кучер.

Моя мама запевняє, що в дитинстві я не сідала снідати без улюблених ляльок: розсаджувала їх у ряд і вимагала також нагодувати вівсяною кашею. Нічого дивного, загалом. Ну яка маленька дівчинка забажає розлучатися зі своєю Барбі (королевою Ельзою, феєю Дінь-Дінь, Дракулаурою тощо) за хоч на секунду? Немає нічого дивного і в тому, що сьогодні я не уявляю ранкової кави без перевірки пошти, стрічки Facebook та Instagram. В останньому серед найрізноманітніших акаунтів з гарною їжею, туфлями та селфі подружок мій фаворит – фотоблог суперпопулярної американської plus-size моделі Ешлі Грехем (@TheAshleyGraham).

Зірка зйомок Sports Illustrated, яку регулярно запрошують читати лекції на тему зображення та прийняття свого тіла, а також прав жінок, Ешлі заснувала спілку моделей ALDA, яка виступає за те, щоб моделями могли стати дівчата будь-яких форм та розмірів. Ти чудова, ти красива! Ти – неповторна», – мовить Грехем перед дзеркалом під час свого виступу на TEDxBerleeValencia минулого року, яке вже подивилося на YouTube понад 800 тисяч користувачів. Дивлячись на прекрасну і впевнену в собі Ешлі, я думаю про те, що якби двадцять років тому зі мною “снідала” не худорлява Барбі, а ось така мила Ешлі, я б, можливо, не роздумувала зараз, з’їсти мені зайвий шматок торта або це буде злочин проти людства.

Компанія Mattel, що випускає Барбі з 1959 року, в січні 2016 року нарешті прислухалася до закликів громадськості та віянням часу, створивши колекцію легендарних ляльок з «новими тілами» – високу (tall), маленьку (petite) та повненьку (curvy) Барбі. Роком раніше Mattel вже запровадили деякі зміни, випустивши ляльок із різними відтінками шкіри та різною структурою волосся. Проте «революційне нововведення», яке інсайдери компанії прозвали Project Dawn (його можна перекласти як «Проект Нова зоря»), розроблялося в такій секретності, що співробітники не мали права поділитися цією інформацією зі своїми близькими.

За всі 57 років історії компанії Барбі ще ніколи не зазнавала такої радикальної трансформації. Причому лялька з фігурою curvy – широкими стегнами та округлою попою – удостоїлася особливої ​​уваги і, хоч як це парадоксально, шквалу критики. Вона хоч і прикрасила собою обкладинку журналу Time, але отримала досить спірні відгуки. Деяким покупцям не сподобалася назва, якою охрестили нову Барбі. Мовляв, curvy – некоректне слово, яке слід замінити на «нормальну» або «реалістичну», а то й зовсім відмовитися від назви, пов’язаної з особливостями фігури. Багато хто вважав надмірно роздутою історію про політкоректність щодо дитячої іграшки.

Як би там не було, але ті, хто вважає Барбі просто іграшкою, явно недостатньо обізнані про те, що відбувається у суспільстві. Той самий Time розповів, як виробники тестували нову Барбі серед дітей. У випробувальних приміщеннях Mattel шестирічні дівчинки без дорослих (які спостерігали за тим, що відбувається з сусідньої кімнати) хихотіли над повненькою Барбі і називали її товстою. Коли ж про ляльку їх питали дорослі, вони ввічливо говорили, що ця лялька «лише трохи більш пухка». Здається, це лише вершина айсбергу під назвою “стереотип”. Можна тільки уявити, наскільки глибоко у свідомості шестирічної дитини вкоренилося уявлення про ідеальну ляльку, а значить, і про ідеальну жінку. Ці стереотипи останні десятки років пропагувала масова культура, реклама і самі мами цих дівчаток, які у дитинстві також грали неприродно стрункими ляльками.

З моменту появи Барбі практично відразу стала хітом і в перший же рік побила всі рекорди продажів – було куплено понад 350 тисяч ляльок. Справа дійшла до того, що магазини іграшок продавали іграшку лише постійним клієнтам і не більше одиниці в одні руки. Тоді ні в кого й думки не виникло про абсолютну нереалістичність новомодної іграшки. Як згодом підрахували фахівці, шанс народитися з такою фігурою випадає одній із 100 тисяч дівчат. Нетиповою зовнішністю ляльку наділила її авторка, американка Рут Хендлер. Вона спостерігала, як її дочка Барбара грала паперовими ляльками, наряди яких можна міняти, і подумала, що було б добре створити тривимірну модну ляльку. Рут зауважила, що дівчатка бачать у ляльках не дітей свого віку, а майбутніх жінок, проеціюючи таким чином свої мрії про доросле життя.

Найдивніше в історії Барбі, що секрет її народження крився… у зверненні до мрій дорослих чоловіків. Образ Барбі Хендлер «списала» з блондинки з гардеробом на ім’я Ліллі. – німецької героїні карикатур, які у 40-х виходили у гамбурзькому таблоїді Bild-Zeitung. Сюжети, в які потрапляла Лілі, подекуди були дуже пікантними. В одному з них героїня отримує попередження від поліцейського про те, що бікіні в місті не можна носити. На прохання полісмена змінити вбрання Ліллі відповідає: «Добре, і яку, на вашу думку, частину бікіні я маю зняти?» Ця мальована історія стала настільки популярною, що у 1953 році газета випустила ляльку Ліллі. Її продавали виключно дорослим у барах, тютюнових кіосках та секс-шопах.

Перш ніж Барбі запанувала на світовому ринку іграшок, дівчата всього світу вбирали ляльок, більше схожих на них самих, ніж на жінку-мрію з модельною зовнішністю. У першій половині XX століття США, наприклад, були популярні композитні ляльки-пупси, виготовлені зі спеціального міцного матеріалу. Досі в приватних колекціях збереглися рідкісні екземпляри таких іграшок, деякі навіть в образах найпопулярніших тоді актрис – Джуді Гарленд та Діни Дурбін.

Радянські діти грали переважно ляльками з НДР та його місцевими аналогами. І ті, й інші не відрізнялися витонченістю форм. У них була присадкувата постать, грубі ручки, прямі ноги без натяку на стегна, очі з пухнастими віями і по-хуліганськи кинуті брови. Гардероб у німецьких ляльок був відповідний: картаті сукні та стримані брючні костюми. Такі ляльки навряд чи могли б підкорити уяву сучасних шестирічок, але при цьому не народжували комплекси, через які ще молоді жінки вирішують, що їм потрібно терміново сісти на дієту.

Тому в певному сенсі оновлена ​​Барбі – це повернення до витоків, до здорового та адекватного погляду не лише на те, якою має бути іграшка, а й яким має бути нормальне жіноче тіло. Рішення компанії Mattel про перетворення ляльки насамперед пов’язано з тим, що з недавніх пір на ринку почали успішно продаватися «нестандартні» ляльки від виробників-конкурентів. Так, у листопаді 2014 року у продаж надійшла лялька Lammily, створена американським графічним дизайнером Миколою Леммом, яка позиціонується як альтернатива Барбі – спортивна дівчина зі звичайними формами. За її створення за основу було взято пропорції середньостатистичної 19-річної дівчини. Продажі Lammily проходять під девізом Average is beautiful (Звичайна – значить красива). Гроші для її випуску Микола збирав через краудфандингову платформу Tilt, і ще до фізичного випуску іграшки кількість заявок становила 19 тисяч.

Але давайте подивимося правді в очі: хоча зростання попиту на реалістичність постійно зростає, топові позиції продажів на сьогоднішній день все ще тримають ляльки, що експлуатують образ «ідеальної» жінки. Починаючи з 2014 року, лідером дитячих віш-листів стали ляльки, випущені компанією Hasbro, в образі принцес Анни та Ельзи з найпопулярнішого мультфільму Діснея всіх часів і народів «Холодне серце». Іграшки, що підкорили аж ніяк не холодні дитячі серця, виглядають як традиційні Барбі: з величезними очима на милих личках, пишним волоссям і точеними фігурами, ніби зробили крок на кіноекран прямо з подіуму. Проте ідеї дружби, вірності та взаємовиручки, які несуть героїні мультика, змушують батьків миритися з «недосконалістю» їхніх тіл. І все-таки, дивлячись на нерівну боротьбу природності та здорового глузду проти всемогутнього маркетингу, хочеться вірити, що колись справедливість все-таки переможе, і дівчатка будуть снідати в оточенні улюблених ляльок, що становлять зменшені копії їх самих чи їхніх мам. А коли вони виростуть, то не відмовлятимуть собі в шматку шоколадного торта тільки тому, що хтось сказав: ось ця мила складочка на животі або плюс два сантиметри до «ідеальної» талії – це погано.