Чому деякі люди вічно спізнюються?

Кожен має хоч одного друга, родича чи колега, який скрізь спізнюється. Про такого кажуть, що він запізниться навіть на власний похорон. Проте не варто поспішати лаяти його, адже іноді непунктуальність може бути симптомом тяжкої хвороби.

Шотландець Джим Данбар жодного разу в житті не прийшов кудись вчасно. Необхідність виправдовуватись перед людьми доставляла чоловікові масу проблем. У віці 57 років він вирішив взяти волю в кулак і зробити неможливе: з’явитися в кіно, поки світло в залі ще не згасло. Вибраний ним сеанс починався о 7-й вечора, тому чоловік прокинувся аж о 8-й ранку, вважаючи, що навіть равлик встигне доповзти від його будинку до кінотеатру за 11 годин. Проте Данбар все одно запізнився на 20 хвилин. Від розпачу чоловік записався прийом до лікаря (куди, звісно, ​​теж спізнився).

Лікар діагностував у Данбара синдром дефіциту уваги та гіперактивності (СДВГ) – хвороба, яка практично не піддається лікуванню.

Читайте також: Як боротися з деменцією: чи можна уникнути старечого маразму?

Це правда: хронічні запізнення – результат діяльності тієї ж частини мозку, яку звинувачують у розвитку деяких людей СДВГ, проте не всі фахівці готові поставити між ними знак рівності. «Спізнення часто супроводжують СДВГ та депресію, – стверджує лондонський психотерапевт Шері Якобсон, – але вони можуть бути і звичайною звичкою». Крім того, деякі лікарі сумніваються навіть у існуванні самого СДВГ, вважаючи, що негативні риси характеру та поведінки, що приписуються цьому синдрому, є лише наслідком поганого виховання в дитинстві.

Звичка чи хвороба? Сьогодні запізнення стали дозволяти навіть ті люди, які раніше були пунктуальними. Психологи пояснюють це двома факторами. По-перше, розвитком засобів зв’язку – запізнюючись, можна попередити людей, які на тебе чекають, по мобільному телефону або просто відправити повідомлення в меседжері, що робить невчасний прихід комфортним і виправданим. А по-друге, збільшенням дорожнього трафіку: «Вибачте, застряг у пробці» – саме такою об’єктивною, але часто брехливою відмазкою жителі мегаполісів користуються найчастіше. До найпопулярніших пояснень входять також «не спрацював будильник» і «заблукав».

Читайте також: 8 способів втекти від реальності

Психолог і автор книги «Як перемогти прокрастинацію в цифрову епоху» Лінда Сападін виділяє чотири типи людей, що спізнюються:

• Перфекціоніст – Він не вийде з дому, поки не приведе зовнішність в ідеальний стан (тобто, напортачивши з укладанням, він вирушить перемивати голову, щоб зробити все наново, коли вже давно час виходити на роботу).
• Любитель кризових ситуацій – Отримує кайф від тиску часу і викиду адреналіну, коли терміни горять і потрібно бути надпродуктивним.
• Бунтар – запізнюючись, висловлює свій протест проти соціальних і владних людей, які диктують йому, що як робити.
• мрійник – це людина, яка просто недооцінює час на дорогу або постійно прагне підігнати складні завдання в маленькі вікна свого графіка.

Британський психолог Арік Сігман вважає, що професійний «спізнунок», насамперед, є спритним маніпулятором, який змушує прощати йому тимчасові похибки. Для цього він використовує п’ять ефективних прийомів: 

• Його виправдання завжди є реалістичним, щоб ми визнали: так, це може статися з кожним.
• Але водночас воно персоналізоване подробицями особистого життя людини, адже шаблонні виправдання не викликають довіри.
• Ще один прийом – наголос на почуттях, коли людина змушує поставити себе на його місце.
• Далі йде демонстрація жалю: будучи не в змозі виконати зобов’язання прийти вчасно, той, хто спізнився, показує, що страждає більше тих, хто на нього чекав.
• Щоб манера вибачення була максимально щирою, він попередньо сам себе переконує, що причина його запізнення об’єктивна і поважна.

Читайте також: Шість добрих побутових еко-звичок

Як-небудь вплинути на спізнюється людини практично неможливо, та й сама вона найчастіше не в змозі змінити свою поведінку. Іноді допомагає звільнення з роботи чи розрив відносин із близькими. Але немає жодних гарантій, що подібні удари долі змусять людину одуматися і подолати погану звичку. Якщо у вас в оточенні є хронічно спізнюється людина, з якою ви все-таки хочете продовжувати спілкуватися (бо він хороший працівник, вірний друг, пристрасний коханець і т. д.), постарайтеся прийняти його такою, якою вона є.

Не чекайте, що, спізнюючи все своє життя, він раптом здійснить чудо і прийде до вас вчасно. Краще призначте йому зустріч на півгодини раніше, ніж плануєте з’явитися самі, і про всяк випадок захопіть із собою цікаву книжку, щоб, чекаючи на нього, не нудьгувати і не злитися.