X + Y: як ужитися на роботі представникам різних поколінь

Як ужитися на роботі представникам різних поколінь? Розповідає Інна Татолова.

Колись у рамках шкільної програми нас змусили читати роман Івана Сергійовича Тургенєва «Батьки та діти». У той час як у 16 ​​років куди більш хвилюючою здавалася історія кохання героїв «Напередодні» – мрійниці Олени та ідеаліста Дмитра, що завершилася трагічним фіналом. Але вчителька літератури в таких фарбах розписала нам питання generation gap – «розриву поколінь», що її ентузіазм виявився заразливим, і ми налаштували твори, намагаючись провести паралелі (напевно, дуже смішні) зі своїм особистим досвідом і теперішнім часом.

Назва та пояснення цього глобального явища знайшли ще у 90-х роках минулого сторіччя. Двоє вчених – Вільям Штраус та Ніл Хоув – детально вивчали людей із різних епох, починаючи з XVI століття. В результаті їм вдалося сформулювати так звану «теорію поколінь», згідно з якою в суспільстві виділяються чотири архетипи: «пророки», «мандрівники», «герої» та «художники». Цікаво, що кожні два десятиліття ці покоління змінюють одне одного і повторюються кожні 80 років. На сьогоднішній день, згідно з теорією Штрауса і Хоува, людство складається з представників таких поколінь:

• GI, або покоління переможців (1901–1924, «герої»);
• мовчазне покоління (1925-1942, “художники”);
• бебі-бумери (1943-1960, “пророки”);
• покоління X (1961-1981, мандрівники);
• покоління Y, міленіалі, або «нульові» (1982-2004, «герої»);
• покоління Z (з 2005-го, “художники”).

Відмінності з-поміж них видно неозброєним оком: вони виявляються у поглядах життя, а й у способах підйому кар’єрними сходами. Сьогодні на ринку праці активні представники трьох поколінь – бебі-бумери, X та Y. В силу віку та досвіду бебі-бумери – це фахівці високого класу, основне завдання яких – передавати знання до наступного покоління. Їх важливі як матеріальні «плюшки», а й моральне заохочення. покоління Х – це сучасні «великі боси», які посідають відповідальні позиції. Їм життєво необхідно вчитися та отримувати нові знання, відвідувати тренінги та семінари, шукати роботу, яка може вивести їх на наступний рівень. Гроші для них також дуже важливі. Висока зарплата – запорука безпеки та джерело непорушної свободи.

Своїм приходом ринку праці мілленіали (недарма вони ставляться до архетипу «герої» – це приблизно як суперлюди прийшли і навели лад у Готем-сіті, але насправді ускладнили механізм взаємодії всередині міста в рази) перевернули все з ніг на голову. Вони зруйнували стереотипи, на яких довгі роки трималося уявлення про прийнятний спосіб життя та хорошу роботу. «Ігреки» не вважають за потрібне економити чи відкладати на щось. Згідно з дослідженнями, 78% мільйонів схильні відмовлятися від покупок тих чи інших речей, воліючи інвестувати левову частку місячного бюджету у подорожі та враження. Струснули «нульові» та ринок споживання. Ці молоді люди хочуть, щоб виробники доводили їм власну цінність та розкладали по поличках, навіщо їхню продукцію варто купувати. Маркетологи, випускаючи гори посібників на тему «як залучити міленіала», готові битися за їхню увагу, як і роботодавці. Найкраща форма зайнятості для «Ігреків» – цікавий проект, обов’язкова складова якого – хороший колектив. При цьому оплата праці повинна бути не тільки високою одразу, а й збільшуватися порівнянно з успіхами. Все описане вище – ідеальний розклад, а що відбувається насправді?

Зростання напруженості на роботі між поколіннями Х та Y – феномен сьогодення. Перші незадоволені відповідальністю та результатами других, звинувачуючи їх у голос у таких гріхах, як:

• підвищені запити – молоде покоління фахівців не бачить нічого поганого в тому, щоб попросити збільшити їм зарплату після двох-трьох місяців роботи;
• швидка втрата інтересу до завдань та лояльності до керівника – через величезні щоденні потоки нової інформації «нульові» схильні швидко втрачати свою зацікавленість у чомусь, вирушаючи на пошуки нових вершин;
• зміщені пріоритети – міленіалі чудово знають, що таке work-life balance, і прагнуть його дотримуватися. Так, вони вболіватимуть за спільну справу, але лише до 19:00 у будні;
• низький рівень відповідальності – «ігреки» часто спізнюються і не дотримуються дедлайнів, що не додає позитивних емоцій суворим і пунктуальним «іксам».

Ці розбіжності і стикають лобами в офісному просторі дві протилежності – X і Y. Однак є один загальний нюанс, здатний їх зрештою примирити. І тим, і іншим в умовах кризи досить складно знайти якщо не роботу мрії, то хоч би прийнятне місце. За статистикою до 42 років людина встигає змінити близько 10 робіт, а 50 має стабільну зайнятість. Якщо постійність не настає, а впевненості у завтрашньому дні немає, з’являється нагода панікувати. Щоб утриматися в топі сьогодні, фахівцю доводиться міняти своє робоче амплуа як мінімум раз на три-чотири роки, до чого багато «іксів», наприклад, не готові.

Крім того, більша частина з них не марить технологіями і не встигає стежити за всіма новинами, що у наступного покоління виходить “на автоматі”. А уявіть собі ситуацію, коли начальником ІКСу призначили «Грека»! Першою реакцією майже напевно буде почуття вразливості, а потім протест, який загальмує всю роботу. І ось у цей момент варто видихнути, сказати собі «ганчірка, зберись!» і твердою рукою окреслити коло своїх переваг. Можливо, навіть довкола «трупа» міленіала-конкурента, якщо він вам настільки немилий, що не дає жити. Отже, покоління Х варто спробувати наступне.

• Зробити ставку на досвід. У вас його достатньо і, що головне, за нього готові платити. Тому не забувайте постійно натякати іншим на широкий спектр своїх професійних знань, що допоможе знайти правильне рішення у потрібний момент.
• Слідкувати за останніми тенденціями у вашій області. В англійській мові, наприклад, існують такі поняття, як out of fashion («вийшов із моди») та up-to-date («новий, що відповідає сучасним вимогам»). Поєднання глибокого розуміння предмета зі здатністю оновлювати його в такт з теперішнім часом робить із вас безцінного фахівця.
• Підключити контакти. Через те, що ви далеко не вчора випустилися з університету, у вас, швидше за все, за роки зібралася велика записна книжка, в якій обов’язково знайдеться колишній колега, бізнес-партнер або клієнт, який допоможе відкрити потрібні двері. Не соромтеся (або не лінуйтеся) регулярно оновлювати акаунти в таких соцмережах, як LinkedIn та Facebook. Може статися, що робота сама вас знайде.
• Ризикнути. Змінити профіль діяльності після багатьох років роботи – морально не просте, але фізично цілком посильне завдання. Проаналізуйте: можливо, ви працюєте у вмираючій чи незатребуваній галузі, то навіщо витрачати на неї сили, якщо можна в щось інше вдихнути життя? Або спробуйте зробити те, про що ви мріяли лише як хобі – можливо, людям навколо вас це виявиться потрібнішим, ніж безлика офісна робота з десяти до семи.

Міленіалам допоможе взяти вірний курс на ринку праці наступне.

• Вибрати один напрямок. Хоча б на якийсь час. Маса можливостей навколо і світ без кордонів штовхають нас до прагнення спробувати себе в різних професійних ролях. Але не варто гнатися за всім одразу – краще зосередитись на конкретній сфері та розвиватися саме в ній. Можна навіть поставити собі дедлайн, і якщо в міру наближення до нього результати будуть невтішними, шукати собі альтернативне застосування.
• Створити стартап. Не варто зациклюватися на тому, що власний бізнес просто данина моді. Це справді заняття, яке може принести поколінню Y свободу, матеріальну незалежність та професійну самореалізацію. Зрозуміло, що понад 90% стартапів, як правило, обростають наслідками у вигляді невдалих ідей, поганих співробітників чи несумлінних інвесторів. Зате ви набудете досвіду, який вдруге, втретє, вп’яте «вистрілить» у потрібному напрямку. Та й у корпорацію піти ніколи не пізно.
• Шукати нові здібності. Оскільки ми живемо не в найпрогресивнішій країні, у нас багато поки що немає. Саме на цьому дефіциті предметів чи вражень вже побудувала свій бізнес чимала кількість людей. Читайте прогресивні видання, вивчайте під час подорожей, як працюють певні речі в інших країнах – якась ідея на думку обов’язково спаде.