4 жінки з команди творців опери «Вишиваний. Король України» про унікальну прем’єру

Прем’єра унікального оперного проєкту «Вишиваний. Король України» відбудеться у Харківському національному академічному театрі опери та балету ім. Миколи Лисенка 1 і 2 жовтня 2021 року.

Все розпочалося з ідеї, яка почала матеріалізуватися через талант і високий професіоналізм усіх причетних. Проте Мarie Claire виокремлює чотирьох жінок, чотирьох добрих фей біля колиски першої за часів відновленої Незалежності академічної опери.

Ідейна натхненниця та продюсерка

Чотири роки тому керівництво Харківського театру опери та балету звернулося до Почесного консула Республіки Австрія в Харкові Всеволода Кожемяка з пропозицією підтримати створення і постановку сучасної української опери. Консул запропонував присвятити оперу непересічному нащадку Габсбурґів – ерцгерцогу Вільгельму, який усе своє свідоме життя називав себе українцем та увійшов до історії як Василь Вишиваний. Продюсеркою проєкту стала одна з його ініціаторок Олександра Саєнко, голова Центру українських ініціатив (Відень), засновниця фестивалю UStream / Ukrainische Kulturtage. Саме Олександра сформувала зіркову команду.

«Наша опера почалася з тексту, присвяченого тому, хто міг, але не став королем. Поет,  громадський активіст, музикант Сергій Жадан як автор лібрето був моїм свідомим вибором. Потім розпочався пошук композитора. Алла Загайкевич – яскрава представниця нової генерації української композиторської школи».

Європейськість у цьому культурному проєкті проявляється абсолютно в усьому, зокрема у дотриманні ґендерного балансу. Окрім жінок—творців, про яких нижче розповімо докладніше, до проєкту увійшли: автор лібрето – поет, громадський діяч Сергій Жадан, режисер-постановник Ростислав Держипільський і диригент-постановник Юрій Яковенко.

 Композиторка

Музику нової опери написала Алла Загайкевич, відома композиторка-експериментаторка, авторка музики до фільмів «Мамай», «Поводир», «Жива ватра» тощо. Особливості творчості Загайкевич у тому, що композиторка поєднує роботу в жанрах симфонічної, електроакустичної музики, камерної опери, розвиває сучасне українське медіамистецтво. В особистості Вишиваного Аллу передусім вразило зречення від усіх привілеїв високого аристократичного походження, свідомий вибір «бути українцем», коли ще й такої країни на мапі не було…

Щодо творчої кухні проєкту композиторка поділилася: «Саме можливість створення нової музичної мови, пошуку «нового голосу» була найцікавішою для мене в роботі над оперою на лібрето Сергія Жадана».

Читай также: Містичний ліс: Нова колекція Katerina Rutman

Художниця

 Олеся Головач ретельно вивчала історичні джерела початку ХХ століття та надихалася на створення сценічного світу, аби перенести глядача у строкату атмосферу першої половини ХХ століття, показати різні часові зсуви та різні локації. «Лібрето, сам сюжет я сприйняла як антиутопію з елементами трилера, половина дії опери – це Лук’янівська в’язниця, де годинами, днями, роками, вічність триває допит Василя Вишиваного катами з НКВС. Головний герой поклав життя на боротьбу за Україну. Але весь сум історичної правди – це насправді другий план. Першим планом опери для мене дуже ніжно, ненав’язливо, але впевнено стає Людина – з її страхами, сумнівами, але і з переможними силою, любов‘ю, відданістю і честю.

І це одна з причин, чому я у створенні костюмів використовувала елементи зі стимпанком. Співзвучним зі стимпанком для мене став конфлікт між середовищем, де панує низька людська природа, різкі соціальні розшарування з одного боку, і романтичною, гідною захоплення постаттю Василя Вишиваного з іншого боку».

Друге, що надихнуло Олесю звернутися саме до стимпанку, як розповідає сама художниця, «це часова невідповідність надсучасної музики та історичного сюжету і водночас їх повна гармонія. Паропанк як протиставлення кібернетичному сьогоденню нагадує нам про те, що цей сюжет — вже історія, але водночас цей стиль доволі «сучасний і модний», аби глядач міг відчути свою спорідненість з тим, що відбуваєтьcя на сцені, вжився у дію, а не був відстороненим спостерігачем, якого ніщо не зачіпає».

Хореографиня

Високого драматизму, характерності оперній виставі додає робота хореографині Ольги Семьошкіної, у якої за плечима понад 10 років роботи головним балетмейстером у Національному академічному драматичному театрі ім. І. Франка, де почала працювати на запрошення Богдана Ступки та працює понині. Завдяки новій пластиці артистів музична вистава набуває досконалості сучасного перформансу. «Ми з Ростиславом Любомировичем (режисером-постановником опери Ростиславом Держипільським, – ред.) домовилися, що вигадаємо для кожної сцени пластичні рішення, –  розповідає Ольга.  –  У сучасному світі танець перетворився на історію, яка має відкрити нові виміри певної картини. Це не класичні балетні номери. В опері хореографія не може бути самодостатньою. Музика нашої опери доволі складна, вона оригінальна, але не ритмічна. Люди звикли до певного ритму. А ми цей ритм створюємо всередині сцени, щоб додати, збагатити сам матеріал. Наше завдання – доповнити та зробити матеріал об’ємним».

Текст: Мирослава Макаревич