UA
    RU

    Альона Кривуляк: «Зґвалтування жінок та дітей – це ще один вид зброї, яку росія застосовує проти України. Нам траплялися жінки, які говорили, що легше було перенести фізичні знущання, ніж моральні.»

    Редагувати переклад
    Зґвалтування - ганебна зброя російських окупантів. Цинічність та ницість російських солдат не знає меж. Серед постраждалих від сексуального насилля жінки та дівчата, діти та люди поважного віку, чоловіки. Випадки зґвалтування окупантами вже почали розслідувати українські правоохоронні органи. На прохання Marie Claire Ukraine директорка департаменту Національних гарячих ліній та соціальної допомоги «Ла Страда-Україна» Альона Кривуляк дала інтерв'ю в якому ми з'ясовували як допомогти жінкам, які пережили сесуальне насилля.

    Альона Кривуляк


    Які нові виклики постали перед «Ла Страда-Україна» з початком повномасштабного вторгнення росії в Україну?

    Ми усвідомлювали наперед, що будемо працювати з кейсами про зґвалтування українських жінок російськими окупантами. Емоційно та психологічно наші консультанти були до цього готові. Вони мають досвід роботи з випадками сексуального насильства стосовно українських жінок зі сторони російських найманців та військовослужбовців з початком війни на Донбасі у 2014-му році. Це були звернення від українських жінок, які намагалися залишити непідконтрольні території України. Вже тоді були зафіксовані випадки групових зґвалтувань українських жінок та дівчат на блокпостах. Ми поширювали інформацію про такі випадки. Доносили її до органів державної влади. Але на той момент ЗМІ не висвітлювали та не поширювали інформацію про цю проблему в достатньому обсязі. Довгий час вона залишалася «невидимою». Тобто всі знали, що триває війна, під час якої вбивають українських військових та цивільних людей, але мало хто говорив про українських жінок, які зазнавали сексуального насильства та тортур з боку окупантів.


    Скільки випадків зґвалтувань українських жінок російськими окупантами на сьогодні зареєстровано у «Ла Страда-Україна»?

    Шістнадцять. Але це абсолютно нерепрезентативна статистика. Цих випадків в тисячі разів більше. Проте, апелюючи до стереотипів, які панують у нашому суспільстві, багато постраждалих бояться та соромляться звертатися по допомогу та до органів прокуратури, щоб зафіксувати злочин.

    Перший випадок зґвалтування з моменту повномасштабного вторгнення росії в Україну ми зареєстрували 4 березня. Жінка пережила насилля 3 березня, вже наступного дня вона звернулася по допомогу до наших психологів.


    Але ми маємо розуміти, що розповідаючи про насилля, жінка психологічно змушена ще раз пережити його. Тому потрібний час. Інколи між злочином та зверненням по допомогу може минути тиждень, місяць, рік а інколи – і кілька років.

    Маю припущення, що ми з кожним тижнем будемо отримувати все більше таких звернень. Треба врахувати, що зараз люди, які пережили насильство переміщуються Україною, виїздять за кордон в пошуках більш безпечного місця перебування. То ж ця травмуюча подія трохи відходить на задній план, але все одно не зникає.

    Якщо провести історичні паралелі з Другою світовою війною, то сьогодні ми маємо справу з наслідками уникненням покарання ґвалтівників з радянської армії.



    В чому полягає допомога, яку ви надаєте?

    Цілодобово сім днів на тиждень ми надаємо консультації на Національних гарячих лініях. До нас можна звернутися по телефону, в онлайн форматі – через соцмережі, написати електронного листа. Консультації надаємо анонімно та конфіденційно на безоплатній основі. «Ла Страда-Україна» – одна з точок національного механізму перенаправлення. Ми співпрацюємо з державними структурами та громадськими і міжнародними організаціями. Ми можемо скоординувати жінок для отримання медичної та глибинної психологічної допомоги, допомогти з юристом, який представлятиме її інтереси в суді безкоштовно та якісно.


    Ми не збираємо персональну інформацію. Тільки у разі бажання постраждалої особи, ми можемо передати повну інформацію до органів прокуратури та Національної поліції України, звернутися до Міжнародного кримінального суду в Гаазі для документування злочину, щоб в майбутньому ґвалтівника було притягнуто до відповідальності. Також ми можемо скоординувати або допомогти з комунікацією з цими структурами, якщо жінка хоче це зробити сама.

    Якщо людина не хоче надавати жодної інформації про себе, тобто просить про повну анонімність, але потребує консультації психолога – ми готові її надати. Стільки разів, скільки їй це буде необхідно. Людину буде закріплено за певним психологом, щоб попередити випадок ретравматизації, коли потрібно переповідати болючий досвід новому спеціалістові.

    Чи працює інститут права під час війни?


    Зараз ми говоримо про воєнні злочини, які буде розглядати Міжнародний кримінальний суд. Це доволі довгий процес, кривдника не буде покарано завтра навіть, якщо його особу буде встановлено й зібрано вдосталь доказів.

    В наший практиці був випадок, коли кривдника було покарано через 4 роки після зґвалтування. Весь цей час жінка боролася за притягнення його до відповідальності. Розумію, що не у всіх жінок вистачає сил та ресурсу це робити. Але це важливо робити. Варто фіксувати та документувати кожен злочин. Воєнні злочини не мають терміну давності. Це закріплено у міжнародних документах. Судові справи про злочинні дії фашистів розглядалися через багато років по закінченню Другої світової війни.

    Загалом, якщо провести історичні паралелі з Другою світовою війною, то сьогодні ми маємо справу з наслідками уникненням покарання ґвалтівників з радянської армії. Існують певні дані, за якими радянські солдати зґвалтували близько 2 мільйонів німкень. Це були групові та публічні зґвалтування. Але якщо фашисти понесли покарання за злочини, які вони вчиняли проти цивільного населення в рамках воєнних дій, бійці червоної армії – ні. Дані злочини їм зійшли з рук. Якщо за вчинені злочини люди не понесли відповідальності тоді, вони продовжують вчиняти ще більш жорстокі звірства сьогодні та відчувати свою безкарність.

    На разі ми знаємо інформацію про ту частину злочинів, які було скоєно на Київщині. Кількість жертв та подробиці оновлюються щодня. Але є території, які лишаються непідконтрольними Україні, є території, де ведуться активні бойові дії і там теж кишить окупантами. Страшно уявити, що відбувається в Маріуполі, Ізюмі, Херсоні та інших населених пунктах. Не факт, що ми колись зможемо отримати точну офіційну статистику числа постраждалих у війні росії з Україною. Окупанти вже сьогодні намагаються приховати сліди своїх звірств – тіла зґвалтованих, потім вбитих мирних мешканців спалюють, ховають у братських могилах.

    Зґвалтування жінок та дітей – це ще один вид зброї, яку росія застосовує проти України. Нам траплялися жінки, які говорили, що легше було перенести фізичні знущання, ніж моральні.

    Тарас Гайда український ілюстратор

    Автор ілюстрації: Тарас Гайда @haidataras

    Як відбувається документування злочину?

    Це складний механізм. В довоєнний час постраждала особа мала пройти судово-медичну експертизу максимально швидко, щоб спеціалісти могли зібрати біоматеріал для подальшого розслідування. Але зараз триває війна. Пройти експертизу у багатьох випадках просто немає фізичної можливості. Але це не означає, що все втрачено. Міжнародне законодавство у цьому плані дуже продумане. Як я зазначила вище, воєнні злочини не мають терміну давності. Навіть через 50 років постраждала особа має право притягнути кривдника до відповідальності.

    Також робиться акцент на покази свідків. Як показує практика, російські окупанти перетворюють зґвалтування на публічні вистави. Чим більше людей побачать звірства, тим більше окупанти відчувають задоволення та якусь власну велич… Тому свідків таких подій доволі багато. На жаль, ними стають діти, члени родини, сусіди.

    Важливими доказами можуть стати відео та аудіо записи. Це можуть бути погрози зброєю, примушення роздягатися зафіксовані на аудіо, фото нанесених тілесних пошкоджень. У нас були випадки, коли діти вмикали диктофон на мобільному телефоні, який фіксував погрози під час зґвалтування.

    Які деталі можуть стати ключовими?

    Потрібний детальний опис обставин злочину. Це складно, але дуже важливо. Якщо людина передає через чат-бот інформацію – можна передати позначку геолокації на карті. Наприклад, якщо ми говоримо про Бучу, в ній перебували різні підрозділи окупантів: чеченці, буряти, російські солдати. Всі вони стояли в різних частинах міста.

    Важливо зазначити кількість осіб. З шістнадцяти звернень, які ми отримали, п’ятнадцять постраждалих повідомили про групові зґвалтування. І тут варто зауважити, чи були серед кривдників представники воєнного керівництва. Їх легко виокремити, зазвичай, вони виконують роль «вожака зграї». Якщо є можливість, важливо запам’ятати його ранг та звання. Часто вони зафіксовані на позначках на формі. Варто зазначити чи мали окупанти зброю, яку зброю (якщо розбираєтеся у цьому) та чи погрожували нею. Можливо, вам вдасться запам’ятати, на якому транспортному засобі вони приїхали.

    Навряд чи, окупанти будуть говорити вам свої справжні імена, але вони можуть користуватися прізвиськами. І це також важлива інформація. Важливими також є час та дата скоєння злочину.

    Якщо ми хочемо, щоб світ відрізняв українців від росіян, ми маємо нести в світ цінності, відмінні від наративів радянщини. Це – толерантність, повага, свобода та право вибору.

    Можна говорити, що злочини російської армії мають свій виразний ниций насильницький почерк?

    Зґвалтування жінок та дітей – це ще один вид зброї, яку росія застосовує проти України. Нам траплялися жінки, які говорили, що легше було перенести фізичні знущання, ніж моральні. Фрази типу: «Ми будемо ґвалтувати тебе до того стану, поки ти взагалі не зненавидиш всіх мужиків. Для того, щоб ти ніколи в житті не народила українську дитину».

    У нас був випадок, коли чоловіка розстріляли на очах його дружини та малолітньої дитини. Потім відбулося зґвалтування жінки на очах дитини. Важко навіть уявити, яку травму пережила і жінка і дитина… І це вже не про війну, це про геноцид українського населення. Про неофіційний наказ керівництва рф – рівняти українське населення з землею та бездушно його катувати. Але у кожного окупанта є вибір — або він вчиняє ці злочини, або — ні. У постраждалих осіб жодного вибору немає.

    Як боротися з наративом українського суспільства «сама винна»?

    Аналізуючи досвід роботи «Ла Страда-Україна», в нас і до повномасштабної війни було не надто багато звернень від жінок, які пережили зґвалтування. В нашій країні сексуальне насильство – це латентне явище. Про зґвалтування не говорять вголос. Постраждалу можуть цькувати та засуджувати, мовляв «сама винна». На жаль, таку ситуацію можна спостерігати й сьогодні. Сусіди, які разом пережили окупацію росіян можуть дорікати постраждалій: «Дивися, а у нас такого не трапилося, а тебе чомусь зґвалтували…». «А чому ти нікуди не виїхала з дітьми, коли всі виїзжали? Ладно, ми, дід з бабою, а в тебе ж діти…». «Може, ти не так сильно кричала? Не переконливо благала?..» Тільки вдумайтесь, вона одна й беззахисна, напроти неї три чи більше чоловіків зі зброєю погрожують їй та її дитині. Вона зробила все що могла – вона вижила. Сьогодні основна задача кожного українця – вижити. Вижити будь-якою ціною. Якщо ми хочемо, щоб світ відрізняв українців від росіян, ми маємо нести в світ цінності, відмінні від наративів радянщини. Це – толерантність, повага, свобода та право вибору. Сьогодні ми маємо об’єднатися та підтримувати один одного, а тим більше людей, постраждалих від злочинів війни.

    Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації:

    0 800 500 335 (безкоштовно з мобільних та стаціонарних номерів телефонів по всій території України)

    116123 (безкоштовно з усіх мобільних номерів телефонів по всій території України)

    Електронні канали консультування:

    Електронна пошта — hotline@la-strada.org.ua

    Telegram — NHL116123

    Facebook — lastradaukraine

    Skype — lastrada-ukraine

    Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації працює цілодобово, за принципом анонімності і конфіденційності. На лінії консультують кваліфіковані психологи, юристи та соціальні працівники.

    Автор: Ірина Татаренко

    Читайте також: ТЕМА ТРАВНЕВОГО НОМЕРА. ЯК ДОПОМОГТИ ЖІНКАМ, ЯКІ ПЕРЕЖИЛИ СЕКСУАЛЬНЕ НАСИЛЛЯ.

    Статьи по теме