Антропологія музики

Все має відповідати своєму часові, музика — так само.

Важко собі уявити суспільства, які живуть у галасливих та перенасичених містах, але їхня музика є абсолютно протилежною до цього стану. Можливо, саме тому в Україні останніми роками відбувається розквіт електроної музики, а молоді люди експериментують з написанням власних композицій. У такій музиці часто відображається вся наша постіндустріальна епоха і бентега інформаційного світу. У тому як вона написана, з чого складається, яка її драматургія, і як під неї танцювати — через все це можна прочитати час, у якому ми живемо — час індивідуальностей, упевненості в собі, бажання свободи та незалежності. Ми вже не водимо хороводів та не танцюємо масових танців, а шукаємо своє місце під танцполом чи-то Сонцем.

Instagram: pinchukartcentre

Така музика виникла у епоху технічного відтворення. Ці зміни можна побачити у «Московському щоденнику» Вальтера Беньяміна, який описує час, у якому він жив, у тому числі через власні переживання та відчуття. 

30 грудня 1926 року він пише, що починає поступово розуміти звуки довкола.

«Увертюра починається рано вранці і включає всі лейтмотиви: спочатку важкі кроки людини по сходах, яка навпроти мого номера спускається у напівпідвал. Можливо, по ній піднімається на роботу персонал. Потім починає дзвонити телефон в коридорі і, майже не перериваючись, продовжує дзвонити до години або двох ночі. Московський телефон функціонує чудово, краще, ніж в Берліні або Парижі.

Будь-яке з’єднання відбувається за три-чотири секунди. Особливо часто по телефону говорить гучний дитячий голос. Завдяки безлічі повторюваних номерів моє вухо звикає до російських чисел. Потім, близько десяти, проходить чоловік, він стукає по черзі в двері і запитує, чи закрита заслінка. У цей час опалюють приміщення. Райх вважає, що якась кількість чадного газу проникає у мою кімнату, навіть коли заслонка закрита».

Це лише невеликий епізод життя людини, у якому відобразився ряд характерних звуків. Сьогодні життя у місті інше, і звуки в ньому інші. Сам темп життя теж змінився, став більш хаотичним і тому не дивно, що курси з тайм-менеджменту є одними з затребуваних. Як все встигати, аби встигнути?

Instagram: pinchukartcentre

Протягом століття на електронну музику впливає безліч факторів, особливий розквіт відбувся спочатку у 1960-ті, а згодом у 1980-ті-1990-ті. Молодь збіднілих та занедбаних районів саме у музиці знаходила власну свободу та ідентичність. Політика входила у музику через звучання та ритм, і навіть, якщо людина обирала аполітичну позицію, але все одно слухала музику певних напрямів — вже у цьому жесті і полягала політчина позиція та протест.

Декілька років тому про Україну писали як про «новий Берлін», адже тут зародилась нова хвиля електроного музичного руху. Це відбувалось паралельно з Євромайданом та початком війни на Донбасі. Драматичні події відобрализились й у музиці. У 2014 році виникла спільнота електронних музикантів Луганська контемпорарі діаспора, що об’єднує музикантів та митців, народжених у регіоні незалежно від того, де вони опинились. Спільнота зростала і стала більше схожою на нетворкінг, який включає авторів різного віку, досвіду та стилю. У листопаді цього року вони видали другий альбом-компіляцію «Восток 2» з власних треків і вже встигли презентувати частину композицій на європейських радіостанціях.

Один з музикантів сказав, що для нього музика — це він сам, його ідентичність, характерні риси та особливості характеру. Як на мене, це найкращий аргумент у знайомстві з людиною та культурою, до якої вона належить.

Замислюючи проект «Восток Live» ми також думали про силу мистецтва і про її об’єднуючий фактор. А відтак вирішили робити лайви у facebook-сторінці PinchukArtCentre, у яких би об’єднували музикантів та їхні сети. У першій частині музикант грає з зачиненої експозиційної зали PinchukArtCentre, а у другій — проводить концерт з власного дому чи студії у Донецьку чи Луганську.

Інтернет та сучасні технології нам допомагають це робити так, ніби це відбувається водночас у сусідніх приміщеннях. Нас не розділяють ані кілометри, ані лінії розмежування. І хоча у нашій назві є слово «восток» вона все ж не про географію, а про космічність сучасної музики (Восток-2 — радянський пілотований космічний корабель серії «Восток»). Про те, що вона дивиться у майбутнє, хоча безперечно черпає своє натхнення у сьогоденні, відображаючи наші звички, інтереси та нас самих.

Катерина Яковленко, кураторка публічних програм PinchukArtCentre