#bookshelfy: Богдана Неборак, журналістка, редакторка проєкту The Ukrainians

Богдана Неборак, редакторка проєкту The Ukrainians, журналістка та менеджерка культурних проектів показала свою книжкову поличку. Богдана — учасниця 28 Львівського міжнародного BookForum. Програма фестивалю налічує 120 подій, 250 учасників, зокрема — 25 іноземних авторів з 21 країни світу. Усі події 28 BookForum — безкоштовні. Онлайн-трансляції — на сайті bookforum.ua.

Чи любите ви книги? (Коли в них / читання «закохалися»?)

Я читаю з 3 років, читати мене навчив тато. Досі пам’ятаю, як боляче мені було читати написане червоним фломастером слово «полуниця», таке воно було довге. Але я зуміла, а вже невдовзі прочитала свою першу велику історію – «Пригоди Вінні-Пуха» Мілна. Пригадую це відчуття: я довідалася неймовірну історію без посередників. Досі люблю цю самостійність, яку дарує читання. 

Із чим би ви порівняли звичку / необхідність читати?

Звичка читати – це така ж звичка, як і інші. Хтось займається спортом, бо йому подобається антураж спортивного майданчика, хтось – бо таким чином розслабляється і вивільняє енергію, ще інші – бо тренують і розвивають тіло. Не можна займатися спортом раз на рік просто тому, що будуть крепатура і біль, а результату не буде. З читанням дуже подібно, складно отримати задоволення, спробувавши випадкову книжку і заштовхнувши її у себе, а потім узявши тривалий тайм-аут. Потрібні спроби та експерименти, а ще – тренери і довіра до самого себе.

В цілому, чому це важливо?

Я не люблю розмов про важливість читання, його перевагу над іншими заняттями, можу сказати лише про себе. Література допомагає мені краще розуміти світ, у якому я живу, яким він був, яким є зараз, дає розмаїті масштаби: від історій індивідуальних осіб до спільнот, держав. Читання дозволяє перемкнутися, але не вимкнутися з рутини. Тобто ось, триває ваш день, щось у ньому краще, щось гірше, як завжди. І будь-яка книжка будь-якого жанру наче відчиняє вікно на зовсім новий краєвид, зміщує фокус із «я» на ще щось.  

Книга, яка перевернула ваше життя (чому)?

Не маю такої книжки, проте точно знаю авторку, яка вплинула на моє мислення і, мабуть, таки його змінила. Це українська літературознавиця Соломія Павличко і її книжка «Дискурс модернізму в українській літературі». Я читала її вперше, коли вчилася на першому курсі юридичного факультету, вражалася і захоплювалася, якою цікавою є українська література! Уже пізніше я читала цей текст як місток між дорадянською літературою та сучасною, як контекстуальний документ, який через тексти й авторів давав мені напрямки для пошуку кращого розуміння моєї країни. Часто поверталася до цього тексту, аби нагадати собі, яким прозорим, струнким і цікавим може бути письмо.

Книга «старожил» на вашій поличці?

Коли я переїздила до Києва, то взяла з собою дві книжки: «Сараєвське «Мальборо» Міленко Єрґовича та «Ефіопію» Сергія Жадана. Ефіопія була першою книжкою Жадана, на презентацію якої я потрапила, ну а «Сараєвське «Мальборо» вразило мене описом трагедії війни через індивідуальні історії, в яких є місце тому, чого завжди хочеться: любові, дружбі, уважності. Пізніше я привезла багато важливих, але першими чомусь виявилися саме ці дві.

Яка книга «для дорослих» була вашою улюбленицею в дитинстві? (Ніякої провокації, в мене, наприклад, це була «Абетка домогосподарства», «Хімія для усіх» і «Довідник з гінекології»)))

Я не мала спокуси читати дорослі книжки, хоча їх ніколи від мене не ховали. Дуже радо збирала свою бібліотеку в дитинстві. Хоча згадую, як «А-ба-ба-га-ла-ма-га» вперше видала збірки текстів Миколи Гоголя та Ернеста Теодора Амадея Гофмана у серії «Книги, які здолали час». Мені тоді було 10 років, а ці тексти язик не повернеться назвати літературою для дітей. Обидві збірки мене дуже вразили, я перечитувала їх неодноразово, а через панночку з «Вія» ще довго боялася залишатися наодинці в темній кімнаті.

Сама «дивна» книга на вашій поличці.

Поезія Тараса Шевченка у китайських перекладах. Не пам’ятаю, як вона опинилася у бібліотеці.

Читайте також: #bookshelfy: Вікторія Амеліна, письменниця, авторка книжок для дорослих та дітей

Книга, яку ви прочитали вже 10 разів і, не факт, що ще 10 разів не перечитаєте.

«Непрості» Тараса Прохаська. Перечитую цей текст щонайменше раз на рік, навесні, переважно у Карпатах.

В фільмі «Чтиця» (La lectrice) актриса Міу-Міу грає «чтицю за викликом». Якби у вас була можливість скористуватися схожою послугою. Кого б ви викликали і що попросили почитати?

Читання – інтимне заняття, я б не хотіла ділити його ні з ким.

Яку книгу ви хотіли б додати на цю поличку?

Українську книжку, яка стане двигуном для того, щоб її автор отримав Нобелівську премію з літератури.

Фото: Instagram/@neborakova